Справа № 201/15260/25
Провадження № 1кп/201/1385/2025
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12025047110000382 від 29.08.2025 року стосовно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Якутії Республіки Усть-Янського району смт. Сєверний РФ, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді кулеметника 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше багаторазово судимого, востаннє:
-21.03.2022 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. ст. 185 ч.2, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 років 3 місяців позбавлення волі;
-11.04.2024 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. ст.185 ч.4 ст. 395, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Звільнений 14.04.2025 року з Катеринівської ВК (№46) Рівненської області. Невідбутий строк 2 роки 3 місяці 18 днів,
обвинуваченого у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
Солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на посаді кулеметника 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу 2 стрілецької спеціалізованої, роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та ст. ст. 1, 4, 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, 29.08.2025, близько 12:00 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території Соборного району у м. Дніпро, а саме поблизу буд. № 11Б по вул. Запорізьке шосе, знайшов на землі один сліп-пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, яку визначив для себе як особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл- пентан-1-он), підняв знайдений сліп-пакет з землі та поклав його до правої кишені шортів одягнених на ньому, тим самим, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав та почав зберігати при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), для подальшого особистого вживання, без мети збуту.
В подальшому, того ж дня, а саме 29.08.2025 близько 12:15 годин, ОСОБА_2 , зберігаючи при собі у правій кишені своїх шортів одягнених на ньому раніше знайдений ним сліп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1- іл-пентан-1-он), направився у здовж будинку №11Б по вул. Запорізьке шосе у м. Дніпро, де був зупинений працівниками сектору ювенальної превенції ДРУГІ №1 ГУНП в Дніпропетровській області з метою перевірки документів, що посвідчують особу, згідно ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», в процесі чого, на запитання працівників поліції, чи має ОСОБА_2 при собі речі або речовини, обіг яких заборонений, останній повідомив, що в нього при собі знаходиться сліп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - РУР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку він зберігає для особистого вживання без мети збуту.
Надалі, 29.08.2025 в період часу з 13:00 год. до 13:25 год., під час проведення огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, біля буд. 11Б, ОСОБА_2 добровільно надав для огляду працівникам поліції з правої кишені своїх шортів, одягнених на ньому, сліп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентан-1-он), маса PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) становить 0,4060 г, яку ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.
Умисні дії ОСОБА_2 , які виразились у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини без мети збуту, кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України.
02.12.2025 року до суду надійшов обвинувальний акт із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, також додана письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності його захисника ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
За результатами дослідження змісту заяви, обвинувального акту та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що заява обвинуваченої є усвідомленою, відповідає її внутрішній волі, а її процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на неї.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а встановлені в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога він не перебуває, є військовослужбовцем, раніше неодноразово судимий.
До обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
При призначенні покарання суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину (проступку), і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів (проступків) як засудженими, так і іншими особами.
За приписом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин (проступок), має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів (проступків).
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, та за наявності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутності обставин, що його обтяжують, з урахуванням особи обвинуваченого, ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді штрафу на рівні середньої межі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінального проступку, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , його відношенням до скоєного, а також обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого і відсутності таких, що його обтяжують, сукупність яких з вищенаведеними даними, які враховувались при призначенні покарання, свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому іншого покарання, передбаченого санкцією інкримінованої йому статті, а також пов'язаного з реальним його відбуттям.
На переконання суду призначення судом покарання буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченому ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.
Підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією статті, суд не вбачає.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.4 ст.81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч.3 ст.72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком слід повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11.04.2024 року, у зв'язку з чим покарання у виді позбавлення волі і штраф виконувати самостійно.
Питання про долю речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 100, 369, 371-374, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень 00 копійок.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11.04.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці 18 днів та штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, які виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 2228,50 гривень.
Речові докази:
- сейф-пакет EXP 0201606, з кристалічною речовиною масою 0,5198 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP, маса якої становить 0,4060 г. упакований до спеціального пакету та переданий на зберігання до камери речових доказів ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією (а.п. 33) - знищити.
- оптичний диск CD-R - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (а.п.21)
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1