іменем України
Справа № 210/6523/25
Провадження № 1-кп/210/693/25
28 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , представник потерпілого - ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, відомості про яке внесено 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400 щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України, -
І. Обставини справи та суть клопотання.
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 за № 42023040000000400 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ справу передано у провадження головуючої судді ОСОБА_1 , та ухвалою призначеного підготовче судове засідання. 20 жовтня 2025 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.
Під час судового розгляду, в порядку статті 350 КПК України, до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_17 (власник тимчасово вилученого майна) про повернення тимчасово вилученого майна, яке було вилучено у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400, під час досудового розслідування під час обшуку 03.04.2025 року за місцем мешкання гр. ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання захисник покликається на те, що під час обшуку у ОСОБА_18 вилучено її особисте майно, а саме:- мобільний телефон марки Xiaomi, модель: M1903F2G, блакитного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 поміщений до с/п №QHY 0061367;
- ноутбук марки Lenovo, модель G700, поміщений до с/п №QHY 0061368.
На теперішній час, не повернуто, подальша його доля і місцезнаходження не відомі. Арешт на це майно, яке набуло статусу тимчасово вилученого, не накладався. ОСОБА_17 у кримінальному провадженні № 42023040000000400 від 12.07.2023 року, а так само і члени її сім'ї не повідомлялись про підозру, не є цивільним відповідачем.
ІІ. Доводи сторін
У судовому засіданні представник власника тимчасово вилученого майна - адвокат ОСОБА_15 клопотання підтримав, з мотивів, викладених у ньому. Зазначив, що протоколами огляду предмету від 24.05.2025 року та 26.05.2025 року було оглянуто зазначені в клопотанні мобільний телефон та телефон та встановлено, що інформації що може мати значення для подальшого досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не виявлено.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки перелічені в клопотанні речі вилучені під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді. Ця ухвала містила дозвіл на вилучення будь-яких мобільних терміналів, комп'ютерної техніки, тощо. Тому сторона обвинувачення вважала, що відсутні підстави для накладення арешту. Вилучені речі оглянуті, доступ до телефонів надано, для кримінального провадження вони не мають значення і не містять інформації, які стосуються предмету обвинувачення. Проте постановою слідчого на досудовому розслідуванні їх визнано речовими доказами, тому підстав для їх повернення не вбачається.
Сторона захисту та обвинувачені заперечень щодо клопотання не надали.
ІІІ. Встановлені судом факти
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпра від 28.03.2025 року по справі №204/3394/25 провадження №1-кс/204/870/25 у кримінальному провадженні №42023040000000400, внесеного до ЄРДР 12.07.2023 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 - за місцем проживання ОСОБА_17 .
Вказаною ухвалою надано дозвіл з метою відшукання та вилучення будь-яких мобільних телефонів, ноутбуків, комп'ютерів, накопичувачів інформації, тощо, чорнових записів, грошових коштів як в національній валюті України так і в іноземних валютах, в тому числі одержаних злочинним шляхом, та інше.
На підставі вказаної ухвали 03.04.2025 року під час обшук слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області вилучене майно, яке належить ОСОБА_17 , а саме: мобільний телефон марки Xiaomi, модель: M1903F2G, блакитного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 та ноутбук марки Lenovo, модель G700.
У подальшому вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 12.07.2023 року за № 42023040000000400.
Оглядом вилученого майна не встановлення інформації чи обставин, які мають значення та стосуються предмета доказування у кримінальному провадженні, що не заперечується прокурором.
Арешт на вилучене майно не накладався, оскільки сторона обвинувачення вважала, що підстави для накладення арешту відсутні, оскільки майно вилучено під час обшуку, санкціонованого слідчим суддею.
ІV. Оцінка та висновки суду за наслідками розгляду клопотання
Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється слідчим суддею.
Особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК України, відповідно до п. 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України є іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні статті 167 КПК України залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями пункту 6 частини 2 статті 235 та статті 236 КПК, згідно з яких ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
На підставі частини 7 статті 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частини 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Сукупний аналіз вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається.
Задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок - набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч.2 ст.167 КПК України).
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
Виходячи з зазначеного правового регулювання, контроль за вилученням майна у його володільця у кримінальному провадженні, арештом та поверненням такого майна здійснюється слідчим суддею, в тому числі, щодо вилученого під час обшуку, незалежно від того, передбачено воно чи ні безпосередньо в ухвалі про дозвіл на обшук.
Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
Вимогами пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів. Згідно з частиною 3 статті 170 КПК України, у таких випадках арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання гр. ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, ноутбуків тощо.
Ухвала слідчого судді не містить індивідуально визначених ознак майна, яке підлягало відшукуванню та вилученню.
На підставі цієї ухвали 03.04.2025 року проведено обшук та слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області тимчасово вилучено майно, яке належить ОСОБА_17 на праві власності, вказане у клопотанні та у вступній частині ухвали.
ОСОБА_19 , а так само, члени її сім'ї не набули статусу підозрюваних чи обвинувачених у кримінальному провадженні, що передано на розгляд суду.
Прокурор не спростовує, що протоколами огляду предмету від 24.05.2025 року та від 26.05.2025 було оглянуто мобільний телефон марки Xiaomi, модель: M1903F2G, блакитного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 та ноутбук марки Lenovo, модель G700 та встановлено що інформації, яка може мати значення для подальшого досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не виявлено.
Прокурор не спростував того факту, що клопотання про арешт вилученого тимчасово майна, не подавалось. Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для подання такого клопотання, адже дозвіл на вилучення майна прямо надано слідчим суддею і це майно вже визнано речовим доказом.
Проте, за змістом кримінально-процесуального закону, все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.
В свою чергу, внаслідок арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму «тимчасово вилучене майно» трансформується у «арештоване майно» із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформував прецеденту практику, згідно якої невизначене формулювання обсягу обшуку дало змогу органу влади на власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення, крім документів, які стосуються справи, деяких особистих речей. ЄСПЛ зазначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Оцінюючи обставини справи по суті щодо наявності підстав для повернення вилученого під час обшуку майна, суд виходить з наступного:
Так в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку надано дозвіл на відшукання та вилучення, широкого кола речей: мобільних телефонів, електронних накопичувачів інформації (флеш носії, жорсткі диски, ноутбуки, комп'ютери, тощо), чорнових записів, інших, грошових коштів як в національній валюті України так і в іноземних валютах, в тому числі одержаних злочинним шляхом, тощо.
Суд, розглядаючи скаргу на неповернення тимчасово вилученого майна, вирішує чи наявні у даному випадку у діях органів досудового розслідування порушення вимог ст.41 Конституції України, глав 16, 17 КПК України та ст.ст.16, 167-169, 170-174, 234-236 КПК України.
На момент розгляду клопотання по суті, вилучене під час обшуку майно, має статус тимчасово вилученого майна, оскільки ухвалою про дозвіл на проведення обшуку, слідчому надано право на вилучення невизначеного кола речей, предметів та документів, а також самого транспортного засобу. Вказане свідчить про те, що особа, яка реалізовує ухвалу та проводить обшук, може вилучати будь-які телефони, ноутбуки, комп'ютери, грошові кошти в будь-якому грошовому еквіваленті, а так само будь-які документи, оскільки вважає, що вони здобуті злочинним шляхом та мають значення для кримінального провадження.
Вказівка на індивідуально визначене майно в ухвалі слідчого судді лише надає право на підставі частини 7 статті 237 КПК України тимчасово вилучати це майно, в даному випадку майно, вилучене у ОСОБА_17 , проте в подальшому має відбутись судовий контроль слідчого судді щодо подальшої долі вилученого майна, навіть у разі визнання його речовим доказом.
Сторона обвинувачення у будь-якому випадку зобов'язана у строк, визначений частиною 5 статті 171 КПК України (в залежності від статусу майна - зазначене чи не зазначене в ухвалі про дозвіл на обшук) звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, вилученого на підставі ухвали про дозвіл на проведення обшуку, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна перш за все змінює правовий режим тимчасово вилученого майна у «арештоване майно». Більш того, сторона обвинувачення зобов'язана довести відповідну правову підставу, визначену ч. 2 ст. 170 КПК України для арешту майна .
Доводи прокурора про те, що вилучені речі визнані слідчим речовими доказами, є не ґрунтовними, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Вимогами частини 1 статті 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 169, частини 5 статті 171 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, якщо клопотання слідчого, прокурора про арешт вилученого на підставі ухвали про проведення обшуку майна не подано протягом 48 годин після вилучення майна.
Згідно з частиною 1 статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вилучене майно не підпадає під критерії, визначені у частині 1 статті 98 та частині 2 статті 168 КПК, а саме відсутні достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тимчасово вилучене у ОСОБА_17 майно не відповідає критеріям речових доказів, оскільки не являються матеріальним об'єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди та не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і не є предметом, що бувли об'єктом кримінально протиправних дій.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Частина 5 статті 171 КПК України містить припис про те, що у разі не звернення прокурора, слідчого із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, як на підставі ухвали слідчого судді, так і без ухвали, майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Арешт на тимчасово вилучене в порядку частини 7 статті 237 КПК України у ОСОБА_17 майна, не накладався, а вилучене майно не підпадає під критерії речових доказів, на підставі частини 5 статті 171 КПК України, вказане майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
За змістом статті 350 КПК клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що поставляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
Враховуючи викладене, клопотання про повернення тимчасово уповноважених осіб органу досудового розслідування - слідчих, які здійснювали досудове розслідування та/або прокурорів, включених до групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400 повернути ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час обшуку 03.04.2025 року за місцем її проживання: АДРЕСА_1 майно, визначене в резолютивній частині даної ухвали.
Окремо суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання вчинити певну дію, у цьому випадку повернути майно.
Керуючись ст. ст. 3, 64-2, 167, 168, 171, 350, 372 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_15 про повернення тимчасово вилученого майна, поданого у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400- задовольнити.
Зобов"язати уповноважених осіб органу досудового розслідування - слідчих, які здійснювали досудове розслідування та/або прокурорів, включених до групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400повернути ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час обшуку 03.04.2025 року за місцем її проживання: АДРЕСА_1 , належне їй тимчасово вилучене майно, а саме:
- мобільний телефон марки Xiaomi, модель: M1903F2G, блакитного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , номер мобільного телефону: НОМЕР_3 поміщений до с/п №QHY 0061367;
- ноутбук марки Lenovo, модель G700, поміщений до с/п №QHY 0061368.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 02 грудня 2025 року о 12 год. 45 хв. в залі судових засідань №309 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й поверх).
Суддя: ОСОБА_1