Справа № 199/13815/25
(1-кп/199/1331/25)
04 грудня 2025 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)
обвинувачений ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025052230000666 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів.
Обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора. Просив суд обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки командир частини обіцяв його взяти на поруки та він не буде переховуватися.
Захисник не прибула у судове засідання. Обвинувачений висловив думку про можливість розгляду клопотання прокурора без участі захисника, проти чого прокурор не заперечував.
Суд враховує, що за даним кримінальним провадженням відсутні підстави для обов'язкової участі захисника, які передбачені ст. 52 КПК України, тому, з огляду на думку обвинуваченого, вважає можливим здійснити розгляд клопотання прокурора за відсутності захисника, що не вважається порушенням або обмеженням права обвинуваченого на захист.
Вирішуючи клопотання, заявлені сторонами, суд враховує наступне.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд наголошує, що не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на цій стадії процесу.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Так, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, за який у разі доведеності його вини йому може загрожувати покарання від 7 до 10 років позбавленням волі.
Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такий злочин має дуже високий ступінь суспільної небезпеки.
На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
Судом також враховується, що ОСОБА_4 в минулому неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів, тому існує ризик скоєння ним умисних злочинів, якщо він буде перебувати на волі.
Крім того, існує ризик здійснення незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілу та свідків, які ще не допитувалися та не давали свої показання у судовому засіданні.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, незважаючи на наявність позитивних даних, які характеризують особу ОСОБА_4 які заслуговують на увагу але суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого, на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Досліджуючи питання щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який суд, враховуючи запровадження на всій території України військового стану, вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів підлягає задоволенню, клопотання обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 176-178,183,199,331,350,369,371,372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », - до 01 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою направити начальнику « ІНФОРМАЦІЯ_2 », - для виконання.
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_4 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на іншій, не пов'язаний з триманням під вартою
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
04.12.2025