Справа № 163/1926/25
Провадження № 2/163/481/25
( З А О Ч Н Е )
03 грудня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Шеремета С.А.,
з участю секретаря Голядинець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3256110287/246774 від 20.02.2020 року у загальному розмірі 10215 грн., яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту- 3 000 грн., суми простороченої заборгованості за відсотками - 7215 грн та судові витрати по справі.
Вимоги обґрунтовано тим, що 20 лютого 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3256110287/246774, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 3 000,00 гривень. 31.05.2021 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп" уклали договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 3256110287/246774 від 20.02.2020 року перейшло до ТОВ "ФК "Сіті Фінанс Груп", яке в подальшому відступило право вимоги за цим договром позивачу ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН", відповідно до укладеного договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 від 03.06.2021. Згідно із договором відступлення прав вимоги борг відповідача перед новим кредитором становить 10215 гривень, з яких: за тілом кредиту - 3 000,00 грн, за відсотками - 7215,00 грн. Цю заборгованість відповідач не погасила ні первісному, ні новому кредитору.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 05 вересня 2025 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали та матеріалами позову без вручення за підтвердженою в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України адресою, ухвалою від 29 вересня 2025 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві вказав, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення та просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Відповідач про розгляд справи по суті неодноразово повідомлялась у встановленому законом порядку, у тому числі, шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з'явилась, відзиву на позов не подала, про причини неможливості розгляду справи за її відсутності не сповістила.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
20 лютого 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3256110287/246774 в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Договір укладений на таких умовах:
п.1.1. Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
п.1.2. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 20 березня 2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.
п.1.3. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1/85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
п.1.4. Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
п.2.1. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
п.2.2. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.
п. 2.3. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
п.3.3.3 Клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
п.3.1.4 Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, у зв'язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим Договором.
п.3.4.2 Клієнт зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому Договором.
Рахунок позичальника ОСОБА_1 5168-12хх-хххх-3613.
31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, за яким ТОВ «ГОУФІНГОУ» передало (відступило) ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право грошової вимоги до боржників, заначених у реєстрі .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-31/05/2021, до нього включений боржник ОСОБА_1 за договором №3256110287246774 від 20.02.2020 із заборгованістю в загальній сумі 10215,00 грн, з яких:3000,00 грн - виданого кредиту, 7215,00 грн - відсотків.
03.06.2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" укладено договір №1-03/06/2021 відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН" набуло право грошової вимоги до боржників, заначених у реєстрі .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 1-03/06/21, до нього включений боржник ОСОБА_1 за договором №3256110287246774 від 20.02.2020 із заборгованістю в загальній сумі 10215,00 грн, з яких:3000,00 грн - виданого кредиту, 7215,00 грн - відсотків.
27 травня 2025 року ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на адресу відповідача надіслало вимогу про виконання зобов'язання за кредитним договором в загальній сумі 10215,00 грн із зазначенням банківських реквізитів для перерахування заборгованості.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.10541 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Факт укладення договору про надання фінансового кредиту №3256110287/246774 від 20 лютого 2020 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 3 000,00 грн підтверджений належними доказами і відповідачем не оспорено.
Заявлена у позові сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000,00 гривень узгоджується з умовами кредитного договору та не виходить за його межі.
Разом із цим, судом встановлено невідповідність умовам договору заявленої суми заборгованості по відсотках.
До стягнення позивач заявив заборгованість по відсотках в загальній сумі 7215,00 грн.
Така сума відповідає сумі заборгованості, зазначеній у сформованій ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» виписці з особового рахунку.
Нарахування відсотків згідно із цією випискою здійснене за період з 20 лютого 2020 року по 26 травня 2025 року.
Аналізуючи умови укладеного з відповідачем договору №3256110287/246774 від 20 лютого 2020 року, встановлено наступне.
У розділі 1 договору №3256110287/246774 від 20 лютого 2020 року сторони чітко передбачили строк кредитування - 30 днів, до 20 березня 2020 року (пункти 1.2 договору).
У графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, також зазначено, що кредит надається на 30 днів. Поверненню у цей строк підлягає 4 665,00 грн, з яких: 3 000,00 грн суми кредиту, 1 665,00 грн процентів за користування кредитом.
Розділ 2 договору №3256110287/246774 від 20 лютого 2020 року передбачає умови виконання, тобто реалізації самого предмета договору, визначеного у розділі 1 договору.
Структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 30 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.
У зв'язку із цим, нарахування відповідачу після 20 березня 2020 року процентів не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень ч.2 ст.625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п.1.2 договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту, оскільки позичальник не здійснював дій, передбачених п.3.3.3.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Право кредитодавця ТОВ «ГОУФІНГОУ» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 20 березня 2020 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку із цим при визначенні заборгованості відповідача ОСОБА_1 по відсоткам слід виходити із визначених у самому договорі умов.
Так, за умовами договору розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 1665,00 грн.
За таких обставин, у кінцевому підрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором №3256110287/246774 від 20 лютого 2020 року по тілу кредиту в загальній сумі 3 000,00 гривень, 1 665,00 грн за процентами за користування кредитом.
Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі отриманих відповідачем кредитних коштів, процентів, нарахованих в межах строку кредитування, визначених кредитними договорами.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню кредитна заборгованість в загальній сумі 4665,00 гривень.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 46 % таких вимог.
Крім цього, представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн.
На підтвердження цієї вимоги до позову додано: договір про надання правової допомоги №11/07/2025 від 11 липня 2025 року, укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН»; акт про отримання правової допомоги від 08.10.2025; рахунок від 08.10.2025 № 08.10.2025-24, платіжну інструкцію № 9608 від 08.10.2025 на суму 10500 грн.
У пункті 3.1 договору про надання правової допомоги визначено, що вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами, в розмірі 2000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.
В акті про отримання правової допомоги зазначений наступний перелік наданих правових послуг:
зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання спору - 1 год - 2000 грн;
складання та подання позовної заяви - 2,5 год - 5000 грн;
інші клопотання - 1,5 год - 3000 грн;
канцелярські витрати - 500,00 грн.
Загальна вартість послуг - 10500 грн.
Питання витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Окрім положень ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слід врахувати те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, за-значено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двой-них проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, при цьому з повідомленням сторін виключно по причині не вручення відповідачу поштового судового відправлення, досить незначну ціну позову, обсяг наданих адвокатом реальних послуг, а також типовість самої справи.
У зв'язку із цим та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про явне завищення заявленої суми правової допомоги, тому вважає необхідним її зменшити до 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» кредитну заборгованість за договором №3256110287/246774 від 20 лютого 2020 року в загальній сумі 4 665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять) гривень, з яких:
3000 (три тисячі) гривень основної суми кредиту;
1 665 (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) гривень відсотків.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 1 114 (одну тисячу сто чотирнадцять) гривень 30 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повно-го заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Інформація про сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН"; місцезнаходження: вулиця Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, місто Київ; код ЄДРПОУ - 44243120;
відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя С.А.Шеремета