Справа № 162/1009/25
Провадження № 1-кп/162/141/2025
03 грудня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілих - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника обвинувачених - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01.05.2025 за №12025030000000412 обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, з вищою освітою, одруженому, офіційно не працевлаштованому, не судимому
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, ч. 2 ст. 156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25.09.2008)
Прокурор у судовому засіданні подала до суду вказане клопотання, мотивоване тим, що строк запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 закінчується 13.12.2025, останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених проти статевої свободи та статевої недоторканості відносно своїх малолітніх прийомних дітей (кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, ч. 2 ст. 156 КК України (в редакції Закону № 600-VI від 25.09.2008), за скоєння яких, у сукупності, передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а тому останній може переховуватись від суду, знищити, впливати на учасників кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу та продовження строку його дії не відпали, а продовжують існувати. Обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо останнього не зможе забезпечити його належну поведінку та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. На підставі викладеного просить продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_10 03.12.2025 подав до суду заперечення на клопотання прокурора, у яких просив змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м'який у виді цілодобового домашнього арешту або застави з огляду на таке. Сторона захисту вважає, що ризики, на які посилається прокурор у своєму клопотанні є необґрунтованими та безпідставними. Разом з цим, ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки (одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей), постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, документи для виїзду за кордон у нього вилучені.
Прокурор у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила його задовольнити.
Сторона захисту проти задоволення клопотання прокурора заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях, та просила змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м'який.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.05.2025 обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався останній раз ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 15.10.2025 до 13.12.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею або судом при застосуванні та продовженні запобіжного заходу як то зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення або зникнення встановлених ризиків.
При вирішенні клопотання суд враховує конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, що свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Водночас суд бере до уваги тяжкість обвинувачення, яке хоча не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Зважаючи на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_8 , покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, та те, що судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, суд установив наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Разом з тим слід констатувати, що вказані ризики посилились у зв'язку з військовою агресією росії проти України, що обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Зазначене дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_8 може не дотриматися покладених на нього процесуальних обов'язків у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, та вказує на високу суспільну небезпечність особи і можливість вчинення нових кримінальних правопорушень. Більш м'які запобіжні заходи, зазначені в ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що тримання під вартою в даному випадку є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи конкретно в цьому кримінальному провадженні.
Щодо заперечень захисника ОСОБА_10 на клопотання прокурора колегія суддів зауважує таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Колегія суддів вважає ризик переховування обвинуваченого від суду доведеним, оскільки такий ризик обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками. Тиск тягаря можливого відбування покарання є обставиною, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою (відповідно до висновків у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012)
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілих суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Отож, слід зауважити, що після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків, отже, обвинувачений обізнаний як про їх персональні дані, так і про зміст наданих показань на стадії досудового розслідування.
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та потерпілих та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків.
Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, колегія суддів дійшла переконання, що вказаний ризик продовжує існувати, враховуючи той факт, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, щодо своїх малолітніх прийомних доньок, багатоепізодність інкримінованих йому дій, що свідчить про ймовірність продовження вчинення обвинуваченим протиправних діянь, будучи звільненим з-під варти.
За викладених вище обставин не можуть вважатися достатніми для запобігання доведеним ризикам та забезпечувати дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки наведені у запереченнях захисника обставини.
Отож обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Оцінюючи потреби судового провадження по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину, з огляду на обставини інкримінованих злочинів та ступінь обґрунтованості інкримінованого обвинувачення, суд дійшов до висновку, що тримання під вартою ОСОБА_8 відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також забезпечує справедливу рівновагу між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд відповідно до ч.4 ст.183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
З огляду на вказане, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів до 31 січня 2026 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 - відмовити.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання її копії.
Повний текст ухвали складений 04.12.2025.
Головуючий ОСОБА_11
Судді ОСОБА_12
ОСОБА_13