Справа № 931/738/25
Провадження № 2/931/392/25
(заочне)
04 грудня 2025 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
29 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" було укладено договір про споживчий кредит № 100469853. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконала.
Вказує, що 14 вересня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір факторингу № 08Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за Кредитним договором №100469853 від 27 травня 2021 року. Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» є обгрунтованою та документально підтвердженою і становить 71850 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн та заборгованість за відсотками - 54000 грн, заборгованість за комісійними винагородами - 2850 грн. Вказує, що відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 100469853 від 27 травня 2021 року у розмірі 71850 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 58 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 6 зворот).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 56, 60). Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від неї не надійшло.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 27 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про споживчий кредит № 100469853 (а.с. 15-20).
Умовами цього договору визначено наступний його предмет.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1. договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000 грн (п.1.2 договору).
Кредит надається строком на 30 днів з 27.05.2021 (строк кредитування) (п.1.3. договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту (дата платежу): 26.06.2021 (п.1.4 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26850 грн (п.1.5 договору).
Комісія за надання кредиту: 2850 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 9000 грн, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Аналогічні умови кредитування зазначені в анкеті-заяві на кредит № 100469853 від 27 травня 2021 року та паспорті споживчого кредиту № 100469853 (а.с. 10, 19 зворот-20).
Договір про споживчий кредит № 100469853 укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.
Судом установлено, що відповідно до п. п. 6. 1 Кредитного договору № 100469853 (індивідуальна частина) сторони дійшли згоди, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладання (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб сайт або у смс-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлене позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству. Згідно з п. п. 6. 4, 6. 5 сторони погодили, що укладений кредитний договір після його підписання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є таким, що укладений у письмовій формі.
У розділі 10 договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться особисті дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання, номер телефону, електронна пошта. Аналогічні дані відповідача містяться в анкеті-заяві на кредит № 100469853 від 27 травня 2021 року, де також вказано дату народження, вік, освіту, соціальний статус, місце роботи, майновий стан (щомісячний дохід), IP адресу з якої подано заяву.
Платіжним дорученням № 28046716 від 27 травня 2021 року підтверджено перерахування ТОВ «Мілоан» на банківський рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 15 000 гривень (а.с. 32).
14 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ "Діджи Фінанс" (фактор) уклали Договір факторингу № 08Т, за умовами якого клієнт відступає фактору право грошової вимоги, що зазначені в Реєстрі прав вимоги (а.с. 21-27).
Відповідно до витягу з додатку до цього договору факторингу до ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 100469853 в загальній сумі заборгованості 71850 грн, з яких: по тілу кредиту - 15 000 грн; по відсотках - 54 000 грн; по комісії - 2850 грн (а.с. 12).
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.10541 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, факт укладення договору про споживчий кредит № 100469853 від 27 травня 2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 15000 грн підтверджений належними доказами і відповідачем не оспорено.
Заявлена у позові сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 гривень та по комісії в розмірі 2850 грн узгоджується з умовами кредитного договору та не виходить за його межі.
Разом із цим, судом встановлено невідповідність умовам договору заявленої суми заборгованості по відсотках.
До стягнення позивач заявив заборгованість по відсотках в загальній сумі 54000 грн.
Така сума відповідає сумі заборгованості, зазначеній у сформованій ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.13).
Нарахування відсотків згідно із цією відомістю здійснене за період з 28 травня 2021 року по 25 серпня 2021 року.
Аналізуючи умови укладеного з відповідачем договору № 100469853, встановлено наступне.
У розділі 1 договору № 100469853 сторони чітко передбачили строк кредитування - 30 днів, починаючи з 27 травня 2021 року по 26 червня 2021 року (пункти 1.1, 1.3, 1.4 договору).
У графіку платежів, який є додатком № 1 до цього договору, також зазначено, що кредит повинен бути погашений 26 червня 2021 року. Поверненню у цей строк підлягає 26850 грн, з яких: 15000 грн суми кредиту, 9000 грн процентів за користування кредитом, 2850 грн комісії за надання кредиту (а.с. 19).
Такий строк кредитування також зазначений у в анкеті-заяві на кредит № 100469853 від 27 травня 2021 року.
Розділ 2 договору № 100469853 передбачає умови виконання, тобто реалізації самого предмета договору, визначеного у розділі 1 договору.
У пункті 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
У пункті 2.3 договору визначено, що пролонгація може відбуватися на пільгових умовах (п.2.3.1.1) або на стандартних (базових) умовах (п.2.3.1.2).
Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою.
Так, у п.2.2.1 договору чітко визначає, що у випадку продовження позичальником строку кредитування він має додатково сплатити комісію, при цьому конкретної прив'язки до п.2.3.1.1 або п.2.3.1.2, які передбачають пролонгацію на пільгових та стандартних (базових) умовах, не містить, а лише відсилається на загальний пункт 2.3 договору.
Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено п.2.2.1 договору, до матеріалів позову не додано та в позові не зазначено.
Також, суду не надано доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.
В додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору від 27.05.2021 № 100469853 вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.
Крім цього, структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 30 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.
У зв'язку із цим, нарахування відповідачу після 26 червня 2021 року процентів у відповідності до п 2.3.1.2 договору не знаходить свого належного обґрунтування.
За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п.1.3 договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Право кредитодавця ТОВ «Мілоан» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 26 червня 2021 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вимог про стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.
У зв'язку із цим при визначенні заборгованості відповідача ОСОБА_1 по відсоткам слід виходити із визначених у самому договорі умов.
Так, за умовами договору розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 9000 грн.
За таких обставин, у кінцевому підрахунку відповідач має заборгованість за кредитним договором №100469853 від 27 травня 2021 року по тілу кредиту в загальній сумі 15000 гривень, 9000 грн за процентами за користування кредитом, 2850 грн комісії за надання кредиту.
Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі отриманих відповідачем кредитних коштів, процентів та комісії, нарахованих в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню кредитна заборгованість в загальній сумі 26850 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальна ціна позову становила 71850 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 26850 гривень (на 37 %).
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що стверджується відповідною платіжною інструкцією (а.с.34). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 896 гривень судового збору.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Так, на підтвердження заявлених вимог на правничу допомогу представник позивача надав суду наступні докази: Договір № 01-05/05 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Кубраком О.О.; додаткову угоду № 886 від 31 липня 2025 року до Договору № 01-05/05 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кубраком О.О., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 31 липня 2025 року; акт надання послуг № 886 про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 31 липня 2025 року з деталізованим описом складу, обсягу та виду виконаних робіт на суму 5000 грн (а.с. 28-31, 14, 9).
Таким чином розмір витрат на правову допомогу є підтвердженим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Відповідно до ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводила їх неспівмірність.
Враховуючи викладене, за відсутності копотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов задоволено частково (на 37 %), з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1850 грн.
На підставі ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» МФО: 334851) заборгованість за договором № 100469853 про надання споживчого кредиту від 27 травня 2021 року у розмірі 26850 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» МФО: 334851) судовий збір у розмірі 896 (вісімсот дев'яносто шість) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1850 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.12.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна