Справа № 158/3014/25
Провадження № 2/0158/1152/25
/ЗАОЧНЕ/
04 грудня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Корецької В.В
за участю секретаря - Процик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №77564766, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов'язалась повернути та сплатити відсотки за користування ними.
Вказує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 16503,39 грн., з яких 7400 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 8967,96 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 118,40 грн. - інфляційні збитки, нараховані 3 % річних - 17,03 грн.
27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 27/01/2022, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року.
28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право майнової вимоги за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року.
Разом з тим, 19.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5801550, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов'язалась повернути та сплатити відсотки за користування ними.
Вказує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 12604 грн., з яких 4600 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 6670 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1334 грн. - заборгованість за комісіями.
26.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 5801550 від 19.01.2022 року.
З врахуванням наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за договорами № 77564766 від 09.09.2021 року, № 5801550 від 19.01.2022 року у загальному розмірі 29107,39 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» у судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити без її участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі, у встановлений судом строк відзив на позов не подала.
Суд вважає, що, оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності і неявкою до суду незалежно від причин відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді, в зв'язку із чим суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів у його відсутності оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №77564766, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов'язалась повернути та сплатити відсотки за користування ними.
27.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 27/01/2022, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року.
28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 28-08/25, відповідно до якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право майнової вимоги за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року.
Разом з тим, 19.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5801550, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти, які зобов'язалась повернути та сплатити відсотки за користування ними.
26.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 5801550 від 19.01.2022 року.
Укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість ОСОБА_1 :
- за кредитним договором №77564766 від 09.09.2021 року становить 16503,39 грн., з яких 7400 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 8967,96 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 118,40 грн. - інфляційні збитки, нараховані 3 % річних - 17,03 грн.
- за кредитним договором № 5801550 від 19.01.2022 року становить 12604 грн., з яких 4600 грн. -заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 6670 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1334 грн. - заборгованість за комісіями.
За приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаних договорів про надання споживчого кредиту відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів про надання фінансового кредиту. Зазначені договори недійсними не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких ці правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих кредитних коштів зі сплатою відсотків за користування кредитами, в межах визначених сторонами строків кредитування.
З огляду на викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за договорами про надання споживчого кредиту № 77564766 від 09.09.2021 року, № 5801550 від 19.01.2022 року, а тому з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість.
Разом з тим, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за договорами про надання споживчого кредиту № 77564766 від 09.09.2021 року в розмірі 8967,96, та за № 5801550 від 19.01.2022 року в розмірі 6670 грн., виходячи з наступного.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про надання споживчого кредиту № 77564766 від 09.09.2021 року, сторони встановили строк кредитування 64 дні, (базова процентна ставка - 1,6 %) до 11.11.2021 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Відтак, розмір відсотків відповідно до умов договору кредиту № 77564766 від 09.09.2021 року становить 7577,60 грн за період з 09.09.2021 року по 11.11.2021 року, виходячи з розрахунку: 7400 грн (тіло кредиту)/100 х 1,6 % (відсотки від фактичного залишку кредиту х 64 дні (строк позики).
Крім того, за умовами договору про надання споживчого кредиту № 5801550 від 19.01.2022 року, сторони також встановили строк кредитування 15 днів (стандартна ставка - 3%) до 03.02.2022 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Отже, розмір відсотків відповідно до умов договору кредиту № 5801550 від 19.01.2022 року становить 2070 грн за період з 19.01.2022 року по 03.02.2022 року, виходячи з розрахунку: 4600 грн (тіло кредиту)/100 х 3 % (відсотки від фактичного залишку кредиту х 15 днів (строк позики).
Згідно викладеного Великою Палатою у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача у справі підлягає стягненню кредитна заборгованість у загальному розмірі 23117,03 грн., зокрема:
- за договором № 77564766 від 09.09.2021 року у розмірі 15113,03 грн. з яких: 7400 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7577,60 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 118,40 грн. - інфляційні збитки, нараховані 3 % річних - 17,03 грн.
- за договором № 5801550 від 19.01.2022 року становить 8004 грн., з яких: 4600 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2070 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1334 - заборгованість за комісіями;
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1923,86 грн. (2422,40 грн. х 23117,03 грн. / 29107,39 грн.).
Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», заявка ТОВ «Факторинг Партнерс» про надання юридичної допомоги № 1422 від 01.08.2025 року, з якої вбачається, що позивач та адвокатське об'єднання погодили надання позивачу юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витягу із акту №17 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договорами № 77564766 від 09.09.2021 року, № 5801550 від 19.01.2022 року, у загальному розмірі 23117 (двадцять три тисячі сто сімнадцять) грн. 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1923 (одна тисяча дві) грн. 86 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ42640371, адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.
Представник позивача - Сердійчук Ярослава Ярославівна, робоча адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька