Справа № 560/5318/24
04 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №560/5318/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просить зобов'язати Державну установу «Центр пробації» подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року по справі №560/5318/24 в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 28.02.2023 грошового забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.
Заява мотивована тим, що рішення суду не виконане.
Щодо цієї заяви суд зазначає та враховує таке.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі №560/5318/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 28.02.2023 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 30.12.2020, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020. Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021. Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022. Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 28.02.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаними нормами визначено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12.05.2011).
Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про отримання виконавчого листа по справі №560/5318/24 та звернення з цим виконавчим листом до органів державної виконавчої служби України.
Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також те, що ОСОБА_1 не вживав конкретні заходи щодо примусового виконання судового рішення у справі №560/5318/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №560/5318/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк