Справа № 560/2682/25
04 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні процесуальне питання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позовна заява в частині позовних вимог не відповідає вимогам статей 160 - 161 КАС України з огляду на таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, згідно із прохальною частиною позовної заяви, ОСОБА_1 , серед іншого, просить визнати протиправною систематичну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, заяви від 28.05.2024р. заяви від 03.06.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Із матеріалів справи вбачається, що заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, від 28.05.2024р. від 03.06.2024р. направлені позивачем засобами поштового зв'язку відповідачам 28.03.2024 року, 28.05.2024 року та 03.06.2024 відповідно.
Із приводу заяви позивача від 28.03.2024 року, то суд вказаує на таке.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Щодо заяв позивача від 28.05.2024 та від 03.06.2024 року, то суд має вказати на таке.
На момент подачі ОСОБА_1 заяв від 28.05.2024 та від 03.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», процедура надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначалася Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, абзацами 1-4 п. 60 Порядку № 560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що законодавством України був встановлений строк розгляду заяв ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, від 28.05.2024 року, від 03.06.2024 року, та обов'язок прийняття суб'єктом владних повноважень рішення за результатами такого розгляду.
При цьому, суд вказує на те, що установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
З огляду на викладене вище, суд вказує на те, що, не отримавши жодної відповіді на свої заяви від 28.03.2024 року, від 28.05.2024 року та від 03.06.2024 року, у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року № 393/96-ВР та Порядком № 560 відповідно, позивач повинен був бути обізнаний про порушення своїх прав та інтересів, а тому, відлік строку на звернення до суду розпочинається з цього моменту.
Як зазначено вище, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
За загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
У даному випадку, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправною систематичну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, заяви від 28.05.2024р. заяви від 03.06.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки звернення до суду відбулося 19.02.2025 року.
Судом встановлено, що, при поданні адміністративного позову у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною систематичну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, заяви від 28.05.2024р. заяви від 03.06.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», представником позивача заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подана.
Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом в частині вказаних вище позовних вимог після закінчення строку, установленого законом, позовна заява має певні недоліки, чим не дотримано приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною систематичну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, заяви від 28.05.2024р. заяви від 03.06.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» необхідно залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Керуючись ст.ст. 123, 161, 171 КАС України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок військовозобов'язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині позовних вимог про визнання протиправною систематичну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, заяви від 28.05.2024р. заяви від 03.06.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
Попередити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною систематичну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.03.2024 року, заяви від 28.05.2024р. заяви від 03.06.2024р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» буде залишена без розгляду, за приписами ч.15 статті 171 КАС України.
Ухвалу направити позивачу, до виконання.
Ухвалу направити відповідачам, до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Є.В. Печений