Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 грудня 2025 р. № 520/20367/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно її загиблим чоловіком, ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , щодо нарахування на користь ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно її загиблим батьком, ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби її загиблим чоловіком, ОСОБА_3 , речове майно, право на яку встановлено законом їй, як дружині та дитині загиблого військовослужбовця, ОСОБА_2 , виплачене на користь ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 21.02.2025 в результаті дорожньо-транспортної події начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) капітан ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження та був доставлений до комунального некомерційного підприємства «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, звідки було здійснено евакуацію до відділення невідкладної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_6 ). Після операційного втручання капітан ОСОБА_3 перебував в реанімаційному відділенні.
24.02.2025 о 23 год 23 хв лікарями констатовано біологічну смерть начальника восьмої прикордонної застави (з місцем дислокації населений пункт ОСОБА_4 ) третьої прикордонної комендатури (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_2 ) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України капітана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
22.02.2025 о 13 год. 55 хв. Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020002580 за частиною 1 статті 415 КК України.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №03.3/2946-25-Вих від 27.02.2025 «Про призначення комісії з розслідування факту смерті».
ОСОБА_1 (позивач), дружина загиблого, звернулася на адресу відповідача із заявою від 05.03.2025, в якій просила нарахувати та виплатити на її користь все належне до виплати її померлому чоловіку грошове забезпечення.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що на звернення позивача відповідач письмово повідомив, що суми коштів грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктів 3, 4 та 6 постанови Кабінету Міністрів України від №178 від 16.03.2016, що належали до виплати капітану ОСОБА_5 виплачені позивачу.
Також, відповідач надав довідку № 20-РС від 11.03.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі, а також відмовив у надані фінансово-розрахункових відомостей із посиланням на статтю 14 Закону України «Про захист персональних даних».
У зв'язку із тим, що відповідач відмовився надавати фінансово-розрахункові відомості про здійснені виплати на користь позивача у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , представник позивача звернувся на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 12.07.2025.
Листом №03.3/К-798/754 від 28.07.2025 відповідач проінформував, що грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виплачено на користь позивача в розмірі 40279,58 грн.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що надана відповідачем довідка-розрахунок № 20-РС не відповідає затвердженому Постановою № 178 додатку, а сам розрахунок грошової компенсації вартості речового майна, відображений у довідці, здійснений із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини позивача, тим самим зменшено розмір грошової компенсації.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати за неотримане речове майно загиблим чоловіком позивача - ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини; щодо нарахування на користь ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно її загиблим батьком, ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини; позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Статтею 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.09 №1115/2009 відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено затвердити «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України».
Загальна частина п. 1 визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №170-ОС від 01.03.2025 року «Про особовий склад» капітана ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення зв'язку зі смертю.
В подальшому позивач - дружина військовослужбовця та законний представник доньки військовослужбовця, звернулась до НОМЕР_2 прикордонного загону із заявою про виплату частини грошової компенсації за неотримане речове майно, що належить до видачі у відповідності до ПКМУ №718 від 2016 року.
За результатами розгляду заяви позивача НОМЕР_2 прикордонний загін повідомив, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно», а саме пунктів 3, 4 i 6 грошова компенсація у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується рівними частками членам його сім'ї та утриманцям.
Грошова компенсація військовослужбовця за неотримане речове майно складала у розмірі 120838,75 грн., згідно з довідкою-розрахунок №20 від 11 березня 2025 року. Частка грошової компенсації складала - 40279,58 грн., на одну особу (що має право на її отримання). Позивачу нараховано кошти в сумі - 80559,16 грн., (з розрахунку на позивача та доньку військовослужбовця без урахування військового збору).
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року, щорічно Адміністрація Державної прикордонної служби України видає відповідні накази про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації. Так у 2025 році (рік звільнення позивача) Адміністрація Держприкордонслужби розпорядилась наказом № 1414-АГ «Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» від 18.12.2024 року. 12.2024 року. ОСОБА_3 був звільнений з військової служби та виключений зі всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №170-ОС від 01.03.2025 року у зв'язку зі смертю. На підставі вищевказаного позивачу (дружині загиблого військовослужбовця та як законному представнику доньки загиблого військовослужбовця) відповідно до довідки-розрахунку №20-РС від 11.03.2025 року на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за цінами станом на 01.01.2025 року було нараховано 80 559,17 грн (без врахування ПДФО) та в подальшому відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 18 березня 2025 року №236-ОС було виплачено зазначену суму. Відтак, відповідач вважає, що в даному випадку позивач дійсно має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем, оскільки дана виплата була здійснена НОМЕР_2 прикордонним загоном в повному обсязі.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються, зокрема, відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджений Постановою №178.
Відповідно до п.1 Порядку №178 він визначає механізм виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Пунктом 3 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Згідно з п.4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої, зокрема, Адміністрацією Держприкордонслужби, станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 № 310 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 310), яка відповідно до її пункту 1 визначає організацію речового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), які проходять військову службу за контрактом, кадрову військову службу, строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти (далі - курсанти), військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) в Адміністрації Держприкордонслужби, розвідувальному органі Адміністрації Держприкордонслужби, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, закладах освіти, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби), резервістів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, а також ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.
Видача речового майна військовослужбовцям, військовозобов'язаним, призваним на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, резервістам, ліцеїстам та працівникам відповідно до встановлених норм забезпечення речовим майном здійснюється після набуття ними права на речове забезпечення (п. 3 розділ ІІІ Інструкції № 310).
Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції № 310 передбачено, що у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім'ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.
Грошова компенсація військовослужбовцям, визначеним в абзаці першому цього пункту, нараховується пропорційно часу, що минув із дня виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення (абз.2 п.16 розділу ІІІ Інструкції № 310).
Між тим, в п.1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно вказано, що порядок такої компенсації визначається КМУ.
Відповідно до п. 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Так, додатком до Порядку № 178 визначена форма довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та вказаною формою довідки передбачені такі графи: порядковий номер, найменування речового майна, одиниця виміру, рік і місяць виникнення права на отримання предметів речового майна, кількість предметів, вартість за одиницю, сума грошової компенсації, усього предметів на суму.
Разом з тим, із змісту наявної у матеріалах справи довідки-розрахунку № 20-РС від 11.03.2025 року вбачається, що вона складена не у відповідності до форми, затвердженої додатком до Порядку № 178, а сума грошової компенсації за кожною позицією визначена шляхом множення вартості одиниці речового майна на відношення фактичного строку носіння до встановленого строку носіння.
Суд зазначає, що такий підхід до визначення розміру грошової компенсації свідчить про застосування відповідачем пропорційного розрахунку залежно від часу носіння речового майна, що прямо не передбачено Порядком № 178.
З матеріалів справи судом встановлено, що при визначенні розміру грошової компенсації за неотримане речове майно загиблого військовослужбовця відповідач застосував пропорцію часу з дня виникнення права на отримання майна до дати виключення зі списків особового складу, чим зменшив належну до виплати суму.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються, зокрема, відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджений Постановою №178.
Відповідно до п.1 Порядку №178 він визначає механізм виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
При цьому Порядок № 178 не містить жодних положень, які б дозволяли визначати розмір грошової компенсації залежно від тривалості фактичного користування речовим майном або застосовувати будь-який понижуючий коефіцієнт.
Натомість, із системного аналізу пунктів 3- 5 Порядку № 178 та форми довідки, затвердженої його додатком, вбачається, що грошова компенсація має нараховуватись виходячи з виду і кількості належних до видачі предметів речового майна та їх закупівельної вартості станом на 1 січня поточного року, без урахування строку носіння таких предметів.
Нормами пункту 10 розділу І Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 31.10.2016№1132 (Інструкція №1132), встановлено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За не отримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Таким чином, норми пункту 10 розділу І Інструкції №1132 передбачають здійснення нарахування за не отримане речове майно пропорційно часу, що минув з дати виникнення права на таке майно до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Однак, норми Інструкції №1132 фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат, а відтак, оскільки відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, тому при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове необхідно керуватися відповідним належним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, тобто Порядком №178.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, у якій зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату.
На необхідність врахування вартості майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату компенсації за речове майно, тобто застосування саме положень пункту 5 Порядку №178, вказав Верховний Суд у постановах від 25.02.2021 у справі №380/2458/20, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16.
Як убачається з відзиву на позов, відповідач також посилається на те, що грошова компенсація за неотримане речове майно була визначена виходячи з вартості предметів речового майна станом на 01.01.2025 року та виплачена рівними частками членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
Разом з тим відповідач не спростував доводів позивача щодо застосування при складанні довідки-розрахунку № 20-РС пропорційного розрахунку залежно від строку носіння речового майна, не подав до суду альтернативного розрахунку, виконаного у відповідності до вимог Порядку № 178, а також не надав жодних доказів на підтвердження правомірності використання додаткових показників, зазначених у довідці при визначенні суми грошової компенсації.
За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до частини другої цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на такого суб'єкта. Отже, саме на відповідача покладено обов'язок довести, що при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Однак відповідач такого обов'язку не виконав, а наявні у матеріалах справи докази підтверджують використання при розрахунку грошової компенсації пропорційного підходу, який суперечить вимогам статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 178 і призвів до зменшення належної до виплати суми.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд доходить висновку, що дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно її загиблим чоловіком, ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини, а також щодо нарахування на користь ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно її загиблим батьком, ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини, є протиправними, оскільки здійснені з порушенням вимог статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 178.
З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача та її дитини є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно її загиблим чоловіком, ОСОБА_3 , пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини, а також щодо нарахування на користь ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно її загиблим батьком ОСОБА_3 пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини.
Зобов?язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 грудня 2025 року.
Суддя Н.А. Полях