Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 грудня 2025 року № 520/17186/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Богодухівської міської ради Харківської області (пл. Соборності, буд.2,м. Богодухів, Харківська обл., Богодухівський р-н,62103, код ЄДРПОУ04058640) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, в якому просить суд:
- скасувати рішення Богодухівської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ: 04058640 № 8444-УІ1І від 31 березня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ - 01.07). орієнтовною площею 0.6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області;
- зобов'язати Богодухівську міську раду Харківської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14 березня 2025 року (вхідний 143 від 14.03.2025р.), яким просив надати йому дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення городництва орієнтовною площею 0.6000га. за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 на території Харківської області Богодухівського району, в адміністративно-територіальних межах Богодухівської міської територіальної громади з урахуванням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем, на думку позивача винесено протиправне рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ - 01.07). орієнтовною площею 0.6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області.
Богодухівська міська рада Харківської області проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необгрунтованими, з хибним трактуванням норм законодавства України. Зазначає, що на земельну ділянку, кадастровий номер 6320882000:03:003:0781, загальною площею 2,00 га, цільове призначення згідно КВЦПЗ 01.03 - для ведення особистого селянського господарства, відомості щодо якої внесено до Державного земельного кадастру, документація із землеустрою розроблена на підставі рішення Богодухівської міської ради Харківської області від 03.09.2021 року №2729-VІІI (ХV сесія VІII скликання), яким надано дозвіл ОСОБА_2 (учасник бойовий дій - АТО) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням вимог державних стандартів і правил у сфері землеустрою, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів Богодухівської міської ради (колишня Дмитрівська сільська рада) Харківської області, для ведення особистого селянського господарства (код по КВЦПЗ - 01.03), за рахунок земельних ділянок запасу під сільськогосподарськими будівлями і дворами (код по КВЦПЗ - 01.15) (копія рішення додається). На земельну ділянку, згідно доданої схеми розташування, найближчий кадастровий номер 6320882000:03:003:0781, документація із землеустрою розроблена на підставі рішення Богодухівської міської ради Харківської області від 03.09.2021 року №2725-VІІI (ХV сесія VІII скликання), яким надано дозвіл ОСОБА_3 (учасник бойовий дій - АТО) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням вимог державних стандартів і правил у сфері землеустрою, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів Богодухівської міської ради (колишня Дмитрівська сільська рада) Харківської області, для ведення особистого селянського господарства (код по КВЦПЗ- 01.03), за рахунок земельних ділянок запасу під сільськогосподарськими будівлями і дворами (код по КВЦПЗ - 01.15) (копія рішення додається).. Крім того зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та продовженням строку дії воєнного стану згідно із Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 р. № 341/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 р. № 2263, відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України (зміни згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ від 24.03.2022 р.): « 27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».
Судом встановлено, що позивач звернувся до Богодухівської міської ради з клопотанням (вхідний 143 від 14.03.2025р.), яким просив надати йому дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для ведення городництва орієнтовною площею 0.6000га. за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 на території Харківської області, Богодухівського району, в адміністративно-територіальних межах Богодухівської міської територіальної громади.
Рішенням Богодухівської міської ради № 8444-VIIІ від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у надані дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у користування на умовах оренди для городництва (код по КВЦПЗ - 01.07) у орієнтовною площею 0,6000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781 розташованої за межами населених пунктів на території Богодухівської міської ради Харківської області.
Відмову мотивовано тим, що у зв'язку з невідповідністю вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві, так як Богодухівською міською радою уже надано дозвіл на розробку документації із землеустрою. Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою двом громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність (користування) земельної ділянки.
Позивач, вважаючи протиправним вказане рішення відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).
Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.
Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з початкових етапів процедури отримання земельної ділянки в оренду.
Суд наголошує на тому, що стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстава, як надання дозволу на розробку проєкту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку.
Так, у постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 Верховний Суд погодився з тим, що «чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття сільською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, у зв'язку з відведенням земельної ділянки іншій особі».
Згодом цей висновок було застосовано в багатьох інших справах. Узагальнено його суть зводиться до того, що дозвіл на розробку проєкту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проєкт можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту.
У постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - дозволу), на яку претендує декілька осіб, і дійшов висновку, що застосуванню підлягає правовий висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України (пункт 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв'язку з відведенням земельної ділянки іншій особі (пункт 23 цієї постанови).
Також суд вважає за необхідне зазначити про те, що дозвіл і проєкт землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Разом з тим, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.
Зміст статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У цьому випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 № 463/3375/15-а та від 27.02.2020 у справі № 120/1491/19-а.
Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України метою надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Водночас, не суттєво за чиїм замовленням такий проєкт буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проєкти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проєкту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проєкту відведення не свідчить, що проект компетентним органом буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проєкту, орган місцевого самоврядування може відмовити.
Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.04.2023 у справі № 120/126/22-а.
За наведеного нормативного регулювання та сталих правових позицій Верховного Суду з означеного правового питання, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою з підстав наявності рішення органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншим особам.
Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 03.04.2024 у справі № 560/6217/21.
Щодо посилання відповідача у відзиві на позов на те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6320882000:03:003:0781, вказана земельна ділянка має категорію земель - землі сільськогосподарського призначення, від цільового призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства - пасовища, площа земельної ділянки - 2,0000 га, частина вказаної земельної ділянки в розмірі 0,34275 га передано у користування надрами ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» (код ЄДРПОУ 39926787) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами. А також на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» та пп. 5 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, відповідно до якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що позивачу відмовлено у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з невідповідністю вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві, так як Богодухівською міською радою уже надано дозвіл на розробку документації із землеустрою. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність (користування) земельної ділянки. Про вказане чітко зазначено в спірному рішенні. При цьому, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Водночас суб'єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб'єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв'язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку лише тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
Таким чином, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до норм ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 року у справі № 560/5818/21.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку позов належить задовольнити частково.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Богодухівської міської ради Харківської області (пл. Соборності, буд.2,м. Богодухів, Харківська обл., Богодухівський р-н,62103, код ЄДРПОУ04058640) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Богодухівської міської ради Харківської області LXV позачергової сесії VIII скликання від 31.03.2025 року № 8444-VIII "Про відмову у надані дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для городництва ОСОБА_1 .
Зобов'язати Богодухівську міську раду Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до норм ЗК України.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богодухівської міської ради Харківської області (пл. Соборності, буд.2,м. Богодухів, Харківська обл., Богодухівський р-н,62103, код ЄДРПОУ04058640) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.