Справа № 500/5430/25
02 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листа НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.07.2024 № 08/9185/24-Вн «Про неприбуття військовослужбовця» вбачається, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2024 № 996- ОС, не прибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_1 (П- 079344).
Таким чином, станом на 26 серпня 2024 року солдат ОСОБА_2 несвоєчасно та без поважних причин, не з'явився для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 та без поважних причин та підтверджуючих документів, в умовах воєнного стану, понад 10 діб перебуває поза межами військової частини.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13 серпня 2024 №938-ОС скасовано підпункт 1.7 пункту 1 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13 червня 2024 року №653-ОС щодо виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 .
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.06.2024 №661-ОС було здійснено виплату грошового забезпечення за червень 2024 року (поточний місяць), тобто до видання наказу про зняття військовослужбовця зі всіх видів забезпечення.
Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 27.08.2024 № 2158-АГ факт нез'явлення для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 , солдата ОСОБА_3 тривалістю понад 10 діб, підтвердився.
На підставі наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.07.2025 № 3977-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом надлишкового нарахування грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 .
За результатами службового розслідування факт надмірно виплаченого солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12.06.2024 - 30.06.2024 на загальну суму 19250,08 грн., підтвердився.
З метою добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 25.08.2025 було направлено лист ОСОБА_1 з пропозицією про добровільне відшкодування коштів шляхом подання рапорту на одноразове або поетапне утримання коштів із грошового забезпечення, у разі повернення до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, або перерахунку на відповідні реквізити частини.
Станом на 15.09.2025 відповідь на адресу військової частини НОМЕР_1 на даний лист не надходила.
Враховуючи вищевикладені обставини, військова частина НОМЕР_1 , як юридична особа публічного права, що здійснює функції розпорядника бюджетних коштів, не може залишити поза увагою факту незаконного та безпідставного витрачення державних ресурсів.
Враховуючи, що добровільно відповідач коштів не відшкодував, на момент подання позову до військової частини не повернувся, Військова частина НОМЕР_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів держави.
Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.01.2023 № 38-ОС, солдата запасу ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 січня 2023 року призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії першого відділення інспекторів прикордонної служби (на БТР) відділу прикордонної служби (тип С).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.06.2024 № 653-ОС, солдат ОСОБА_1 (П 079344) вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону, АДРЕСА_1 з 12.06.2024.
Згідно припису військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2024 № 08/356, виданого на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2024 № 966- ОС, солдату ОСОБА_1 визначено термін прибуття до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби - 13 червня 2024 року.
З листа НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.07.2024 № 08/9185/24-Вн «Про неприбуття військовослужбовця» вбачається, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.06.2024 № 996-ОС, не прибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_1 (П- 079344).
Таким чином, станом на 26 серпня 2024 року солдат ОСОБА_2 несвоєчасно та без поважних причин, не з'явився для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 та без поважних причин та підтверджуючих документів, в умовах воєнного стану, понад 10 діб перебуває поза межами військової частини.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13 серпня 2024 №938-ОС скасовано підпункт 1.7 пункту 1 наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13 червня 2024 року №653-ОС щодо виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_1 .
Відповідно до підпункту 8 пункту 127 Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009) (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим) наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13.08.2024 №938-ОС «Про особовий склад» знято зі всіх видів забезпечення та зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону солдата ОСОБА_1 (П-079344), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, знято зі всіх видів забезпечення та зараховано у розпорядження з 12 червня 2024 року.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.06.2024 №661-ОС було здійснено виплату грошового забезпечення за червень 2024 року (поточний місяць), тобто до видання наказу про зняття військовослужбовця зі всіх видів забезпечення.
Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 27.08.2024 № 2158-АГ факт нез'явлення для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 , солдата ОСОБА_3 тривалістю понад 10 діб, підтвердився.
На підставі наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.07.2025 № 3977-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом надлишкового нарахування грошового забезпечення солдату ОСОБА_4 .
За результатами службового розслідування факт надмірно виплаченого солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12.06.2024 - 30.06.2024 на загальну суму 19250,08 грн., підтвердився.
У зв'язку із порушення вимог статей 11, 16, розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_1 за період з 12.06.2024 по 30.06.2024 на загальну суму 19 250,08 грн., що призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_3 прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 19.08.2025 № 4446-АГ солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 19 250,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень вісім копійок).
З метою добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 25.08.2025 було направлено лист ОСОБА_1 з пропозицією про добровільне відшкодування коштів шляхом подання рапорту на одноразове або поетапне утримання коштів із грошового забезпечення, у разі повернення до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, або перерахунку на відповідні реквізити частини.
Станом на 15.09.2025 відповідь на адресу військової частини НОМЕР_1 на даний лист не надходила.
Враховуючи вищевикладені обставини, військова частина НОМЕР_1 , як юридична особа публічного права, що здійснює функції розпорядника бюджетних коштів, не може залишити поза увагою факту незаконного та безпідставного витрачення державних ресурсів. Умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям чітко визначені законодавством України і передбачають отримання таких виплат виключно під час належного проходження служби та виконання службових обов'язків. Оскільки відповідач нез'явлення вчасно для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 та перебуває понад 10 діб поза межами військової частини без поважних причин та підтверджуючих документів, не повернувся до військової частини, але при цьому отримував значні суми бюджетних коштів, які фактично не мали правової підстави для виплати, у позивача виник обов'язок ужити заходів для їх повернення.
Так як відповідач добровільно борг не сплатив, позивач зобов'язаний стягнути його в судовому порядку.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно вимог статті 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці це особи, які проходять військову службу.
Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.
Статтею 3 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно вимог частини другої статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;
Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;
органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно- пропускні пункти, авіаційні частини;
розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
Відповідно до пунктів 48-1 - 48-7 Положення № 1115/2009 визначено, що:
для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу;
військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби;
військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні;
звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними у пункті 270 цього Положення;
для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1,2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Інструкцією з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.06.2017 № 468, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за № 1011/30879 (далі - Інструкція № 468), визначено організацію й порядок обліку військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, навчальних закладах, науково-дослідній установі, органах забезпечення, підрозділах спеціального призначення, підрозділах, на кораблях та катерах морської охорони органів Держприкордонслужби в мирний час і в особливий період та порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікованих документів.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої Інструкція № 468 визначено, що особи, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місце служби, і тих, що не з'явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров'я тривалістю понад три доби, - тільки після з'ясування причин залишення ними (неповернення) органу Держприкордонслужби та внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення органу Держприкордонслужби. Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються в кадрових підрозділах у книзі обліку тимчасово відсутнього й тимчасово прибулого до органу Держприкордонслужби особового складу в окремому розділі.
Військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.
Суд звертає увагу, що солдат ОСОБА_1 не з'явився для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 , станом на момент подання позовної заяви відомості про місце знаходження військовослужбовця відсутні.
Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні фонди, обігові кошти військової частини НОМЕР_1 є державною власністю, перебувають у сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби України і закріплені за Позивачем на праві повного господарського відання.
Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, без власного прибутку, розпорядником коштів ІІІ класу, тобто кошти використовуються лише за призначенням і в конкретно встановлених рамках, які виділяються з Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Відповідно до статті 27 Закону фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.
З 1 березня 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (далі - ПКМУ № 704).
П. 2 ПКМУ № 704 становлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).ю21
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із:
посадового окладу;
окладу за військовим званням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);
одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
З метою визначення порядку організації та ведення фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 № 155 затверджено Інструкцію про організацію фінансового господарства органах Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 155).
Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Інструкція № 155 визначені такі завданнями фінансово-економічних органів, а саме:
своєчасне і правильне задоволення грошовим забезпеченням військовослужбовців, заробітною платою працівників;
забезпечення ведення бухгалтерського обліку і контроль за раціональним, економним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збереження державної власності;
забезпечення законного та господарського доцільного витрачання коштів;
своєчасне вжиття заходів з відшкодування винними особами завданих збитків у порядку, визначеному чинним законодавством;
своєчасне здійснення установлених відрахувань із грошового забезпечення військовослужбовців і заробітної плати працівників та перерахування цих сум за призначенням.
Відповідно до підпункту 28.3. пункту 2 Інструкція № 155 визначено, що виплата грошового забезпечення (заробітної плати) особовому складу провадиться у строки, що встановлюються начальниками (командирами) органів Держприкордонслужби за погодженням з місцевими органами Державного казначейства України, а саме: військовослужбовцям - один раз на місяць - у період з 15 по 20 число за поточний місяць.
Відповідно до підпункту 28.4. пункту 2 Інструкція № 155 визначено, що виплата грошового забезпечення раніше встановлених строків військовослужбовцям провадиться:
а) тим, хто направляється у службове відрядження чи відбуває у відпустку, якщо вони до дня виплати грошового забезпечення за черговий місяць не можуть повернутися до місця постійної служби;
б) у разі передислокації органу (підрозділу) Держприкордонслужби, якщо строк виплати грошового забезпечення настане на шляху до пункту нової дислокації;
в) в інших випадках за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
На підставі зазначеного законодавства та з метою дотримання прав військовослужбовців НОМЕР_3 прикордонного загону, особовому складу, в тому числі і позивачу, було здійснено виплату грошового забезпечення.
Також суд зауважив, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.06.2024 №661-ОС було здійснено виплату грошового забезпечення відповідачу за червень 2024 року (поточний місяць), тобто до видання наказу про зняття військовослужбовця зі всіх видів забезпечення. У зв'язку з чим сума безпідставно виплачених коштів відповідачу, відповідно до довідки № 208, період неналежної виплати з 12.06.2024 - 30.06.2024 та складає 19250,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят гривень вісім копійок).
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно із статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, встановлено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
У статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, зокрема, що солдат зобов'язаний: бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.
Згідно із частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Відповідно до ст.ст.131, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби в службовий час і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.
Підпунктом 5 частини першої статті 1 Закону Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що пряма дійсна шкода це збитки завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Таким чином, незаконне отримання іншого майна - грошових коштів, є прямою дійною шкодою завданою військовій частині.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальне відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
Статтею 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Хоча станом на 15.09.2025 у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 відсутні відомості про внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні, командування частини належним чином виконало свій обов'язок та проінформувало уповноважені органи про факт неприбуття військовослужбовця після лікування та фактичне невиконання ним обов'язків військової служби. Водночас Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» прямо не врегульовано порядок відшкодування шкоди у випадку, коли військовослужбовець зарахований у розпорядження командира та зняти з усіх видів забезпечення у зв'язку з неповерненням після лікування.
Фактично відповідач залишається у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , однак на момент звернення з позовом він не виконує покладених на нього обов'язків військової служби та не отримує грошового забезпечення, з якого можна було б здійснити утримання. Це створює ситуацію правової прогалини, адже на практиці військова частина позбавлена можливості застосувати передбачений законом внутрішній порядок стягнення. Водночас інтереси держави як власника бюджетних коштів потребують належного та ефективного захисту.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне застосувати механізм аналогії закону, закріплений у ч. 6 ст. 7 КАС України, який передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. У даному випадку найбільш близьким за своєю суттю є положення ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Застосування зазначеної норми за аналогією є обґрунтованим, оскільки відповідач перебуває у схожому правовому становищі: він фактично не виконує військову службу, добровільно кошти не відшкодовує, а отже військова частина змушена звертатися до суду як єдиного органу, уповноваженого вирішити спір та забезпечити захист інтересів держави. Такий підхід відповідає не лише вимогам законодавства, а й основоположним принципам правової визначеності, справедливості та недопустимості безпідставного збагачення за рахунок бюджетних коштів.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт нез'явлення для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 та перебування понад 10 діб поза межами військової частини без поважних причин та підтверджуючих документів, в умовах воєнного стану солдата ОСОБА_1 , у зв'язку з чим матеріали відносно відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України направлені до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіон для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення за період з 12.06.2024 - 30.06.2024 (19 днів).
Оскільки, грошові кошти набуті відповідачем недобросовісно, тому у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу безпідставно набутого грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачене грошове забезпечення за період 12.06.2024 - 30.06.2024 (19 днів) 19250 (дев'ятнадцять тисяч двісті пятдесят) грн. 08 коп. на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП ).
Головуючий суддя Подлісна І.М.