02 грудня 2025 року Справа № 480/2198/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп'яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2198/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом і просить визнати протиправним та скасувати наказ №191 від 04.11.2024 командира ВЧ НОМЕР_1 про призначення службового розслідування по факту не прибуття до нового місця несення служби сержанта ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ №61 від 13.12.2024 командира військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 "Про результати службового розслідування".
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 04.11.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №191 про призначення службового розслідування по факту не прибуття до нового місця служби сержанта ОСОБА_1 , до ВЧ НОМЕР_2 та прийнято наказ про проведення службового розслідування. На підставі акту про проведення службового розслідування, командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №61 від 13.11.2024. Позивач, з висновками про його самовільне залишення військової частини категорично не погоджується, оскільки не прибуття в установлений строк в приписі до ВЧ НОМЕР_3 підтверджуються поважними причинами, а саме перебування на стаціонарних лікуваннях.
Вважаючи оскаржувані накази протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 03.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою було встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та надати докази у справі.
У відзиві на позовну заяву (а.с.97-100), відповідач заперечив проти вимог у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №197-рс від 29.10.2024, колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 , був виключений зі списку особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №313 від та направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 згідно припису вих.№97/458 від 02.11.2024 (дата прибуття 03.11.2024).
В день вибуття з військової частини НОМЕР_1 позивач справи та посаду здав, отримав відповідні атестати, був оглянутий фельдшером частини та виїхав на своєму авто. 04.11.2024 від військової частини НОМЕР_5 надійшла телеграма вх.116/1631 від 04.11.2024, в якій значиться, що сержант ОСОБА_1 , станом на 04.11.2024 до військової частини НОМЕР_5 не прибував, його місцезнаходження невідоме. Встановлено, що в діях сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №61 від 13.11.2024 (з основної діяльності) надано доповіді по даному факту до відповідних органів, в тому числі територіального управління ДБР у м.Києві.
Отже, підстав для визнання наказів командира військової частини НОМЕР_1 №191 від 04.11.2024 та №61 від 13.11.2024 протиправними немає, оскільки вони прийняті на підставах, в межах та у спосіб визначений законодавством України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Згідно із копії військового квитка серії НОМЕР_6 від 20.06.1993, ОСОБА_1 на підставі наказу №7 від 09.01.2023 зарахований до ВЧ НОМЕР_1 . (а.с.13)
На підставі наказу від 29.10.2024 №197-РС звільнено від займаних посад і призначено до цього самого оперативного командування ОСОБА_1 солдатом резерву 3 запасної роти ВЧ НОМЕР_5 . (а.с.17)
Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2024 №313 позивача виключено із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення при ВЧ НОМЕР_7 та видано атестати та вважати таким, що 02.11.2024 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м.Звягель Житомирської області. (а.с.18)
Позивачу 02.11.2024 №97/458 ВЧ НОМЕР_1 виданий припис, відповідно якого 02.11.2022 необхідно вибути до ВЧ НОМЕР_5 АДРЕСА_1 для подальшого проходження військової служби, строк прибуття 03.11.2024. (а.с.32)
Військовою частиною НОМЕР_5 листом від 04.11.2024 №677/4465 повідомлено командира ВЧ НОМЕР_1 про те, що сержант ОСОБА_1 , станом на 04.11.2025 до ВЧ НОМЕР_5 не прибував, його місце знаходження невідоме. (а.с.24)
04.11.2024 призначено службове розслідування по факту не прибуття до нового місця служби сержанта ОСОБА_1 , що підтверджено витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №191. (а.с.19)
Офіцером-психологом ВЧ № НОМЕР_8 ОСОБА_2 за наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, який затверджено командиром ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 . (а.с.20-21).
За підсумками службового розслідування 13.11.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ №61 "про результати службового розслідування" (а.с.22) та встановлено, що в діях сержанта ОСОБА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України та наказано заступнику командира ВЧ НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу надати доповіді по даному факту до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чергінівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та територіального управління ДБР у м.Києві.
Позивач вважає, що відповідачем не повідомлено про проведення службового розслідування, не запропоновано надати пояснення та можливості отримати спірний наказ, отже сокаржувальні накази підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Пунктом 84 Дисциплінарного статуту визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частиною 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Частиною 7 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п.13 Розділу III).
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (п.14 Розділу III).
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Приписами п. 3 розділу VІ визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Позивач стверджує, що його ніяким чином не було повідомлено про початок службового розслідування, не було надано копію наказу, тому він не міг надати заперечення, клопотання та доводи.
Однак, вказані твердження позивача жодним чином не впливають на законність наказу № 191 від 04.11.2025, оскільки всі ці дії надання копії наказу та ознайомлення з ним, надання письмових пояснень, надання ознайомлення з актом службового розслідування, є результатом реалізації самого наказу.
Суд зазначає, що сам факт призначення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Оскаржуваним наказом ВЧ НОМЕР_1 від 04.11.2024 оцінка дій ОСОБА_1 по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності тощо, воно є проміжними та не створює для позивача юридичних наслідків. Метою проведення службового розслідування є визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.
Суд дійшов висновку, що оскарження наказу № 191 від 04.11.2024 "Про призначення службового розслідування" не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 61 від 13.11.2024 "Про результати службового розслідування", суд зазначає наступне.
За результатом службового розслідування заступнику командира ВЧ НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу необхідно надати доповіді по даному факту до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чергінівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та територіального управління ДБР у м.Києві, більше ніяких рішень щодо позивача не приймалось, а відтак, які саме права позивача цим наказом порушено, ним не повідомлено.
Таким чином, позивачем не подано жодних переконливих аргументів та не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували протиправність оскаржуваних наказів № 191 від 04.11.2024 "Про призначення службового розслідування" та № 61 від 13.11.2025 "Про результати службового розслідування", у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко