з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
04 грудня 2025 року Р і в н е №460/27871/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача - не прибув; представника відповідача - М.П.Никонця; розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 постановлено:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.02.2022 по 04.08.2022 в розмірі 82320 грн 20 коп (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів). Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати доходів з 01.01.2016 по вересень 2022 року на суму виплаченого доходу 82320 грн 85 коп. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати доходів за період з 01.01.2016 по вересень 2022 року на суму виплаченого доходу 82320 грн 85 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 вирішено:
«Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в справі №460/27871/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 28 лютого 2018 року 24 жовтня 2023 року, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28 лютого 2018 року по 24 жовтня 2023 року, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок)».
13 листопада 2025 року Відповідач подав до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд: відстрочити виконання судового рішення у справі №460/27871/23 терміном на 1 (один) рік.
Ухвалою суду від 14.11.2025 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.2025.
Ухвалою суду від 27.11.2025 судове засідання відкладене на 04.12.2025.
Позивач подав до суду заяву про проведення судового засідання 04.12.2025 за його відсутності.
У судове засідання 04.12.2025 прибув представник Відповідача та просив суд задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 04.12.2025, постановленою без оформлення окремого документа, вирішено продовжити розгляд справи за відсутності Позивача.
Так, заява Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення обґрунтована тим, що у Звіті Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення від 10.11.2025, зазначено, що станом на 10.11.2025 судове рішення у справі № 460/27871/23 не виконане виходячи з наступного. Військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керується наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», вказівками Департаменту фінансів Міністерства фінансів України та є установою, що повністю фінансується з бюджету. Відповідно до вказівки Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 29.06.2022 № 423/132, для виконання рішень судів за напрямом грошового забезпечення, військовими частинами з 1 по 12 число поточного місяця подається щомісячна основна Заявка - тобто розрахунок на фінансування, а виплата здійснюється після надходження коштів, фінансування яких здійснюється в межах бюджетних асигнувань - до 14 числа місяця наступного за місяцем подання основної Заявки. Потреба у коштах для виконання даного рішення суду включена Військовою частиною НОМЕР_1 у основну Заявку від 10.09.2025 № 56/2809, від 10.10.2025 № 56/3082, від 10.11.2025 № 56/3371, яка спрямована до бюджетного розпорядника вищого рівня та буде реалізована після їх надходження. На сьогоднішній день відсутнє фінансування видатків за КЕКВ 2800 для виплат коштів необхідних для виконання даного судового рішення, у зв'язку з відсутністю у Міністерства оборони України додаткового фінансового ресурсу та вичерпанням асигнувань на 2024 рік і аналогічною ситуацією у 2025 році. За таких умов, Військовою частиною НОМЕР_1 встановленим порядком згідно існуючих вимог, здійснено всі необхідні дії спрямовані на добровільне і належне виконання судового рішення у справі №460/27871/23 у строк обумовлений незалежними обставинами, а саме виконання буде здійснено невідкладно при наявності фінансування відповідних кошторисних призначень.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У рішеннях Конституційного Суду України зроблено висновок про те, що забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов'язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність; посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
За приписами частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За правилами частини четвертої статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до частини п'ятої статті 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що стаття 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку дискреційні повноваження, які він реалізує за власними переконаннями, вирішувати питання про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, тяжке захворювання фізичної особи, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка / розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Поряд з цим, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Така позиція суду кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03 червня 2021 року по справі № 9901/598/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2019 року по справі №810/4643/18 зазначив, що нормами КАС України не встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення в адміністративній справі. Це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2019 р. у справі №800/203/17, згідно яких підставою для застосування правил статті 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Отже, підставою для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відтак, всі ці обставини мають бути доведеними та підтвердженими документально.
В постанові від 11 грудня 2018 року у справі №2а-9247/10/0570 Верховний Суд погодив висновок суду апеляційної інстанції про наявність обставин, що перешкоджають належному виконанню судового рішення та визнав можливим відстрочити виконання постанови суду першої інстанції строком на 12 місяців. При цьому, обставиною, що перешкоджала належному виконанню судового рішення, визнано скрутне фінансово-економічне становище підприємства-боржника та наміри погашення заборгованості в майбутньому, оскільки підприємство планувало вжиття заходів для отримання прибутку, необхідного, зокрема, для реалізації обов'язків щодо виконання судового рішення.
Відтак, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
Враховуючи викладені приписи законодавства та висновки Верховного Суду суд дійшов висновку, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що заява про відстрочення виконання судового рішення має бути підтверджена відповідними доказами.
У спірному випадку суд враховує результати розгляду Звіту, поданого Відповідачем до суду в порядку судового контролю, оскільки заява про відстрочення виконання судового рішення містить посилання на поданий Звіт.
Так, ухвалою суду від 24.03.2025 заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №460/27871/23 - задоволено; зобов'язано відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/27871/23 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 12.05.2025 у прийнятті Звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі №460/27871/23 - відмовлено; встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/27871/23, який становить два місяці, з дати отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 12.09.2025 встановлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/27871/23, який становить два місяці, з дати отримання копії цієї ухвали.
10 листопада 2025 року Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення у справі №460/27871/23.
Ухвалою суду від 18.11.2025 поданий Військовою частиною НОМЕР_1 Звіт про виконання рішення суду по справі №460/27871/23 - прийнято.
В ухвалі суду від 18.11.2025 містяться такі висновки: «Відповідно до пункту 3.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744 (далі - Інструкція № 744) рішення про неоскарження судового рішення, прийнятого не на користь Міноборони або Збройних Сил України, приймає структурний підрозділ видів Збройних Сил України, якому підпорядковується військова частина за її письмовим інформуванням. Після залишення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 460/27871/23 апеляційної скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін, з метою добровільного виконання рішення суду в адміністративній справі №460/27871/23, командиром Військової частини НОМЕР_1 подано клопотання про неоскарження зазначеного судового рішення та погодження розрахунків сум необхідних для виконання даного судового рішення до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до вимог Інструкції № 744. За результатами розгляду вищенаведеного клопотання від Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України надійшов лист від 17.09.2025 № 220/13/25138 (у відповідь на лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.09.2025 № 370/14244) щодо надання згоди на виконання судового рішення. Військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керується наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України», вказівками Департаменту фінансів Міністерства фінансів України та є установою, що повністю фінансується з бюджету. Відповідно до вказівки Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 29.06.2022 № 423/132, для виконання рішень судів за напрямом грошового забезпечення, військовими частинами з 1 по 12 число поточного місяця подається щомісячна основна Заявка - тобто розрахунок на фінансування, а виплата здійснюється після надходження коштів, фінансування яких здійснюється в межах бюджетних асигнувань - до 14 числа місяця наступного за місяцем подання основної Заявки. Потреба у коштах для виконання даного рішення суду включена Військовою частиною НОМЕР_1 у основну Заявку від 10.09.2025 № 56/2809, від 10.10.2025 № 56/3082, від 10.11.2025 №56/3371, яка спрямована до бюджетного розпорядника вищого рівня та буде реалізована після їх надходження. Наразі відсутнє фінансування видатків за КЕКВ 2800 для виплат коштів необхідних для виконання даного судового рішення, у зв'язку з відсутністю у Міністерства оборони України додаткового фінансового ресурсу та вичерпанням асигнувань на 2024 рік і аналогічною ситуацією у 2025 році (роз'яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ від 04.11.2024 № 220/13/9088). За таких умов, Військовою частиною НОМЕР_1 встановленим порядком згідно існуючих вимог, здійснено всі необхідні дії для погодження та подальшого забезпечення виконання судового рішення. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи Відповідача про відсутність відповідних коштів на погашення заборгованості за рішеннями суду. Суд зазначає, що спосіб судового контролю, передбачений статтями 382 - 382-3 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним. При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України. Отже, суд не має обґрунтованих сумнівів у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення в іншій його частині (фактична виплата), за умови виділення відповідного бюджетного фінансування. За відсутності бюджетного фінансування для виплати заборгованості за судовим рішенням, багаторазове встановлення Відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення є формальним заходом, оскільки не впливає на поведінку Відповідача та не призводить до повного виконання судового рішення, яке, як встановив суд, не виконується з незалежних від Відповідача причин. Отже, в такому випадку мета судового контролю відповідно до приписів статей 382 - 382-3 КАС України не досягається».
Отже, відсутність бюджетного асигнування для виконання судового рішення у повному обсязі не є безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки судове рішення у справі №460/27871/23 може бути виконане Відповідачем (в частині фактичної виплати суми заборгованості) в інші (коротші) строки, аніж відстрочення на один рік, після надходження відповідних коштів.
Вказане вище свідчить про те, що заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 241, 248, 378, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі №460/27871/23 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 04 грудня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська