з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення
способу і порядку виконання судового рішення
03 грудня 2025 року Р і в н е №460/6751/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Гресько за участю секретаря судового засідання Максімцевої В.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача (стягувача, заявника): не прибув, відповідача (боржника): представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в справі №460/6751/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої Управлінням служби безпеки України довідки від 10.05.2024 №17/122, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», виходячи з основного розміру призначеної пенсії - 71 % сум грошового забезпечення та з врахуванням виплачених раніше сум.
19.11.2025 до суду надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі №460/6751/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену пенсію у розмірі 18627,24 грн.
Ухвалою суду від 20.11.2025 заява про зміну способу та порядку виконання рішення призначена до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2025.
Судове засідання 26.11.2025 відкладено на 03.12.2025.
У судове засідання стягувач (заявник, позивач) та боржник (відповідач), належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляду заяви, не з'явилися. Від боржника (відповідача) надійшла заява про розгляд матеріалів про зміну способу та порядку виконання рішення без участі його представника.
Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частини другої статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень, повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі і щодо перевірки його виконання, покладено на органи державної виконавчої служби.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 378 КАС України викладено у новій редакції.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Із змісту заяви про зміну способу і порядку виконання рішення та долучених доказів суд встановив, що відповідач на виконання рішення суду від 17.07.2024 в справі №460/6751/24 здійснив перерахунок пенсії позивача та здійснив нарахування пенсії, сума якої за період з 01.02.2023 по 30.09.2024 складає 18627,24 грн. Однак виплата вказаних коштів не здійснена.
У зв'язку із цим, заявник вважає, що рішення суду, станом на день подання цієї заяви до суду, відповідачем не виконано у повному обсязі.
Частиною 1 статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України здійснює виплати винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1) передбачено, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI плануються в межах коштів Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм на відповідний рік. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
З наведеного слідує висновок, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду та в порядку черговості.
Як видно з матеріалів заяви, відповідач виконав усі в межах його компетенції дії, спрямовані на виконання рішення суду від 17.07.2024 в справі №460/6751/24, а саме: здійснив перерахунок пенсії, яка виплачується, та здійснив нарахування пенсії за період з 01.02.2023 по 30.09.2024 в розмірі 18627,24 грн.
Частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п.9).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі. З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник нижчого рівня.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, саме Мінсоцполітика, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Станом на 24.11.2025 рішення суду у справі №460/6751/24 обліковується в Реєстрі судових рішень за №737293.
22.09.2025 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2025 рік.
28.10.2025 було внесено зміни до Плану доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2025 рік.
У зміненому Плані доходів і видатків на 2025 рік виділено кошти на виконання рішень суду: за рахунок власних доходів: 14780,1 тис. грн. на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду 11896,8 тис. грн. на погашення заборгованості з виплати (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень; за рахунок коштів Державного бюджету: 21954,0 тис. грн. виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду 35120,4 тис. грн. на погашення заборгованості з виплати (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень.
Таким чином, судом встановлено, що пенсійний орган вчиняє дії щодо виконання рішення суду у даній справі.
Поряд з тим, заявник не надав суду доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Суд звертає увагу, що поняття «спосіб і порядок виконання судового рішення» має спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість, порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки судового рішення у справі №460/6751/24 щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
При цьому, під час розгляду справи №460/6751/24 суд у межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум. А тому, змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми такої виплати (яка хоча і була розрахована відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення у цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалася у конкретному розмірі), відбудеться зміна рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, яке не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
До всього, суд враховує, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зміна способу та порядку виконання рішення суду, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої доплати в сумі 18627,24 грн, забезпечить реальне виконання рішення суду. Натомість, включення цих коштів до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, свідчить про виплату цих коштів позивачу у порядку черговості після виділення бюджетних асигнувань на такі цілі.
З огляду на встановлені обставини та викладені норми права, суд приходить висновку, що заявником не доведено наявності достатніх та обґрунтованих підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Рівненського окружного адміністративного від 17.07.2024 в справі №460/6751/24, а тому заява до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 294-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення в справі №460/6751/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 03 грудня 2025 року
Суддя Олег ГРЕСЬКО