04 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11778/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНА ПРОДАКТ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛОНА ПРОДАКТ» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області , про скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2025 року №00/8828/0903 на суму грошового зобов'язання 488708,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначені, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки фактична перевірка проведена в порушення вимог Податкового кодексу України, а зберігання пива в ємностях потужностей виробництва готової продукції, нерозлитого у тару, у проміжок часу відсутності ліцензії не є порушенням абзацу 1 пункту 1 статті 39, пункту 35 частини 2 статті 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини. рідин, що Використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX.
Основними доводами позивача є відсутність підстав для застосування фінансової відповідальності (штрафу) за зберігання алкоголю у період між закінченням строку дії попередньої дії ліцензії та початку дії наступної а також порушення порядку фактичної перевірки, що є достатнім для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Стислий зміст заперечень відповідача.
У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що за результатами фактичної перевірки, яка проведена Головним управлінням ДПС у Полтавській області, встановлене за період з 05.03.2025 по 30.05.2025 відсутності діючої ліцензії на виробництво, роздрібну торгівлю алкогольними напоями, під час проведення фактичної перевірки не надана довідка про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання, внаслідок чого встановлено порушення вимог: абзацу 1 пункту 1 статті 39 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ, за зберігання алкогольних напоїв (пива) в місцях зберігання без внесення до Єдиного реєстру місць зберігання. За вказане порушення на підставі пункту 35 частини 2 статті 73 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини. рідин, що Використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) на загальну суму 488708,10 грн.
Контролюючий орган зазначив, що діяв відповідно до наданих повноважень, фактична перевірка проведена відповідно до порядку визначеного Податковим кодексом України, а оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним, просив у позові відмовити.
Заяви, клопотання учасників справи.
Відповідачем подане клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачем подане клопотання про долучення доказу - довідку про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання.
Сторонами подані клопотання та пояснення щодо подання доказів на виконання вимог ухвал суду про їх витребування.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у цій справі, а її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувані докази від відповідача.
Відповідачем надані суду докази на виконання ухвали суду частково, не надані додатки до акту перевірки.
Ухвалою суду від 22.09.2025 відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 30.10.2025 витребувані докази від позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 11.11.2025 повторно витребувані докази:
- щодо підстав анулювання дії ліцензій ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» на виробництво алкогольних напоїв №990108202300068 (дата реєстрації 10.10.2023), №990210202300031 (дата реєстрації 18.10.2023) - надати відповідне рішення та всі документи, що слугували підставою для анулювання ліцензії;
- щодо підстав видачі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202500051, дата реєстрації 30.05.2025, термін дії з 30.05.2025, сплачено за період з 30.05.2025 до 30.05.2026, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В - надати всі документи, що слугували для видачі ліцензії;
- щодо чинності довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 145968 від 01.01.2024 - надати відповідний витяг із Єдиного державного реєстру;
- надати всі додатки до акту перевірки, про які зазначені в акті перевірки на 160 арк., - оскільки відповідач не виконав ухвалу суду про відкриття провадження;
- реквізити керівника відповідача (РНОКПП, прізвище, ім'я, по батькові) та особисті пояснення керівника відповідача щодо невиконання ухвали суду у цій справі від 30.10.2025 у строк визначений судом до 06.11.2025.
повторно від позивача:
- щодо чинності довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП № 145968 від 01.01.2024 - надати відповідний витяг із Єдиного державного реєстру.
Сторонами у повній мірі не виконана ухвала суду.
Ухвалою суду від 25.11.2025 повторно витребувані від відповідача засвідчені копії документів (докази) та інформації (відомості), виконання даної ухвали покласти особисто на керівника відповідача щодо чинності довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №145968 від 01.01.2024 - надати відповідний витяг із Єдиного державного реєстру.
Відповідачем наданий витяг із Єдиного державного реєстру щодо внесення місць зберігання.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Із 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025, 17.11.2025-21.11.2025 суддя перебував у відпустці.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-ІX (далі - Закон №3817-ІX), на підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.05.2025 № 1795-п та направлень від 28.05.2025 № 3199, № 3200, з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, наявності ліцензій з 28.05.2025 по 06.06.2025 проведена фактична перевірка ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» за період діяльності з 05.03.2025 по дату закінчення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Коцюбинського, буд. 1 -в, результати якої оформлено актом від 09.06.2025 № 7796/16-31-09-03/44146030 (далі - акт перевірки).
Відповідно до акту перевірки, початок перевірки о 11 год. 40 хв. 28 травня 2025 року, перевірка закінчена 06 червня 2025 року о 15 год. 45 хв.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення: абзацу 1 пункту 1 статті 39 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ, зберігання алкогольних напоїв (пива) в місцях зберігання без внесення до Єдиного реєстру місць зберігання.
На підставі висновків акту перевірки та відповідно до пункту 35 частини 2 статті 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини. рідин, що Використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, Головним управлінням у Полтавській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.06.2025 №00/8828/0903 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 488708,10 гривень.
Відповідно до змісту наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.05.2025 № 1795-п «Про проведення фактичної перевірки» зазначене наступне:
«З метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, наявності ліцензій та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та Закону України від 18.06.2024 № 3817-1Х «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»,
1. Провести з 28 травня 2025 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ТОВ «Ілона Продакт» (ЄДРПОУ 44146030) за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Коцюбинського, буд. 1-в, за період з 05.03.2025 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України».
Відповідно до змісту акту перевірки зазначені наступні відомості та твердження контролюючого органу:
« 2.4. В ході проведення фактичної перевірки за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, 1-В виявлено наявність встановленого обладнання для виробництва пива.
2.5. Факт зберігання алкогольних напоїв без внесення до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме:
У ході перевірки ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» надано належним чином завірену оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за період з 01.03.2025-30.05.2025, яка є додатком до акту перевірки.
Відповідно до зазначеної відомості максимальна кількість алкогольних напоїв, що перебувала на зберіганні протягом періоду відсутності ліцензії на право виробництво алкогольних напоїв складала 7479,0 л. пива (станом на 07.03.2025), саме:
пиво «Джан Чеський Лагер» (Czech Lager) - 1610,0 л.;
пиво «Джан Голден Ель» (Golden ale) - 1 233,0 л.;
пиво «Джан Мюнхенський Хелес» (Munich Helles) - 2 615,0 л.;
пиво «Джан Американський Стаут» (Stout) - 1 191,0 л.;
пиво «Джан Вайцен Бір» (Weizenbier) - 830,0 л.
Згідно до наданих видаткових накладних ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» за період 3 01.03.2025-30.05.2025, які є додатками до акту перевірки, вартість пива складає:
пиво «Джан Чеський Лагер» (Czech Lager) - 54,0 грн. без ПДВ;
пиво «Джан Голден Ель» (Golden ale) - 56,75 грн. без ПДВ;
пиво «Джан Мюнхенський Хелес» (Munich Helles) - 54,0 грн. без ПДВ;
пиво «Джан Американський Стаут» (Stout) - 54,0 грн. без ПДВ.;
пиво «Джан Вайцен Бір» (Weizenbier) - 54,0 грн. без ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» за період з 05.03.2025 до 30.05.2025 (період відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв) на зберіганні знаходилось пиво в максимальній кількісті 7479,0 л. на загальну суму 488 708,10 грн. з ПДВ.
Відповідно до Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), алкогольні напої СГД можуть зберігати маючи діючу ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв, роздрібної торгівлі алкогольними напоями або довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання.
Згідно баз даних ДПС ІС «Ліцензії на алкоголь, спирт, тютюн, пальне» у ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ», за період з 05.03.2025 до 30.05.2025, відсутні діючі ліцензії на виробництво, розтрібну торгівлю алкогольними напоями. Підприємством ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» під час проведення фактичної перевірки не надана довідка про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання.
Таким чином порушено абзац 1 пункту 1 статті 39 Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) - «Зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб'єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом».
Відповідальність передбачена пунктом 35 частини 2 статті 73 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) - «зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, - 100 відсотків вартості товарів (продукції), наявних у такому місці зберігання, але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року».
До першого примірника акту додаються додатки на 163 арк.: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 1442 від 13.01.2015 на 1 арк., ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» від 28.05.2025 № 1305100 на 1 арк., запит про надання документів від 28.03.2025 на 1 арк., лист ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» від 30.05.2025 б/н з додатками на 160 арк.
Відповідачем надані додатки до акту перевірки.
Актом перевірки не встановлені факти реалізації акцизної продукції за відсутності ліцензії.
Позивач додатково надав доказ довідку про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання серії АП № 145968 від 01.01.2024, відповідно до змісту якої наявні відомості: ліцензія на оптову торгівлю алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолiтрiв на piк №990210202300031 вiд 25.10.2023, про внесення місця зберігання алкогольних напоїв, виключно пива площею 116,6 кв.м., що знаходиться за адресом Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, 1-В до Єдиного державного реєстру 01.01.2024 №16180201283.
Відповідач на виконання вимог суду надав витяг з Єдиного державного реєстру місць зберігання на ліцензію «Оптова торгівля алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік» №990210202300031 від 25.10.2023 до 25.10.2028, адреса місця зберігання Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вулиця Коцюбинського Михайла, буд. 1-B, 116,60 кв. м., внесена інформація до Єдиного державного реєстру 01.01.2024 року за № 16180201283.
У відзиві та акті перевірки зазначені відомості, що згідно баз даних ДПС ІС «Ліцензії на алкоголь, спирт, тютюн, пальне» ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» має/мало наступні діючі ліцензії, а саме:
на виробництво алкогольних напоїв № 990108202300068, дата реєстрації 10.10.2023, термін дії з 10.10.2023, сплачено за період з 10.10.2023 до 10.10.2024, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В (Анульована на підставі Рішення (розпорядження) від 05.03.2025 № 107-р/лєр);
на виробництво алкогольних напоїв № 990108202500051, дата реєстрації 30.05.2025, термін дії з 30.05.2025, сплачено за період з 30.05.2025 до 30.05.2026, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В (Діє);
на право оптової торгівлі алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік № 990210202300031, дата реєстрації 18.10.2023, термін дії з 25.10.2023 до 25.10.2028, сплачено за період з 25.10.2023 до 25.10.2025 (Діє).
Сторонами не заперечуються зазначені вище обставини та відомості.
Ліцензія № 990108202300068, дата реєстрації 10.10.2023, термін дії з 10.10.2023, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В, на виробництво алкогольних напоїв анульована рішенням (розпорядженням) від 05.03.2025 №107-р/лєр внаслідок несплати позивачем чергового платежу за ліцензію.
У період із 06.03.2025 по 29.05.2025 у позивача відсутня ліцензія на виробництво алкогольних напоїв (пива).
Судом встановлено, що у період із 06.03.2025 по 29.05.2025 у позивача наявна ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями № 990210202300031, дата реєстрації 18.10.2023.
Всі ліцензії стосуються однієї адреси провадження господарської діяльності позивача із виготовлення та оптової торгівлі алкогольними напоями - Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В, і така адреса внесена до Єдиного державного реєстру місць зберігання, відповідно до довідки серії АП № 145968 від 01.01.2024 та витягу з Єдиного державного реєстру місць зберігання на ліцензію «Оптова торгівля алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік» №990210202300031 від 25.10.2023 до 25.10.2028, адреса місця зберігання Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вулиця Коцюбинського Михайла, буд. 1-B, 116,60 кв. м., внесена інформація до Єдиного державного реєстру 01.01.2024 року за № 16180201283.
Оскільки місце зберігання алкогольних напоїв внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання на підставі ліцензії «Оптова торгівля алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік» №990210202300031 від 25.10.2023 до 25.10.2028, то така ліцензія не припиняла своєї дії, що означає, що не припиняло дії внесення до реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
На підставі наданих звітів про обсяги виробництва та обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту (у тому числі біоетанолу), спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах форм 1-ВП, видаткових накладних за період з 05.03.2025 по 29.05.2025 встановлене відвантаження (реалізація) продукції.
Виробництво алкогольної продукції актом перевірки не встановлене, що зберігалась за місцем виробництва провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В.
Таким чином, судом не встановлена обставина, що позивач у період з 05.03.2025 по 29.05.2025 за відсутності на виробництво алкогольних напоїв, здійснював їх виробництво.
Станом на початок звітного періоду березня 2025 року залишок товарної продукції складав 640,9 та 30,561/вироблено 142 та 6,642, а на початок звітного періоду травня 2025 року - 295,9 та 14,252/вироблено 393 та 18,678, а на початок квітня 2025 року - 537,9 та 25,646, вироблено - нуль.
У змісті акту перевірки не встановлене порушення виробництва алкогольної продукції за відсутності ліцензії, відповідальність застосована до позивача виключно за зберігання товарної продукції за відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та невнесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що призвело до висновку контролюючого органу про зберігання пива без внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання за місцем виробництва Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В.
Перевірка розпочалась 28 травня 2025 року та закінчилась 06 червня 2025 року, тобто в період дії нової ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 990108202500051, дата реєстрації 30.05.2025, термін дії з 30.05.2025, сплачено за період з 30.05.2025 до 30.05.2026, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В.
У акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо надання оцінки довідці позивача про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання серії АП №145968 від 01.01.2024 (адреса: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, 1-В) до Єдиного державного реєстру 01.01.2024 №16180201283.
З урахуванням наданих сторонами доказів, встановлено, що у на наступний день після початку фактичної перевірки, у позивача наявна нова ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №990108202500051, дата реєстрації 30.05.2025, термін дії з 30.05.2025, сплачено за період з 30.05.2025 до 30.05.2026, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В, а під час періоду 05.03.2025-29.05.2025 адреса Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В внесена до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв (пива) від 01.01.2024 №16180201283, на підставі довідки серії АП №145968 від 01.01.2024.
Відповідно до акту перевірки, відповідальність застосована за зберігання виробленого пива за період 05.03.2025-29.05.2025 відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв без урахування довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання серії АП № 145968 від 01.01.2024 та без дослідження відомостей відповідачем Єдиного реєстру місць зберігання.
Додатково судом надається правова оцінка щодо законності призначення перевірки контролюючим органом, з урахуванням висновків Верховного Суду.
Не погоджуючись з оскарженим рішенням, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені наступні терміни:
14.1.5. алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
14.1.144. пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій з вмістом спирту більше 0,5 % об., отриманий у результаті бродіння пивного сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи 2203 00 згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №3817-IX, для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
2) алкогольний напій - напій, одержаний шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 % об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТЗЕД;
26) Єдиний реєстр місць зберігання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених цим Законом, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників;
28) Єдиний реєстр ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб'єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва та/або на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини;
38) ліцензіат - суб'єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
40) ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
43) мале виробництво пива - суб'єкт господарювання, що здійснює за повним технологічним циклом виробництво пива в обсязі, що не перевищує 10000 гектолітрів за календарний рік, використовуючи приміщення, які фізично відокремлені від території будь-якоії іншої пивоварні, та який не виробляє пиво на підставі договору (ліцензії) про право використання торгової марки або виробничого процесу іншого виробника. Мале виробництво пива не може бути пов'язаною особою у значенні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України з іншими виробництвами пива. У разі співпраці двох або більше пивоварних заводів (малих виробництв пива), якщо їхній об'єднаний річний обсяг продукції не перевищує 10000 гектолітрів за календарний рік, такі пивоварні заводи (малі виробництва пива) для цілей цього Закону розглядаються як єдиний незалежний пивоварний завод;
47) місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання. Склади тимчасового зберігання, митні склади, інші приміщення, призначені для зберігання товарів під митним контролем відповідно до Митного кодексу України, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання;
53) надання ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично;
65) орган ліцензування:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального;
68) пивний дистилят - спиртовий дистилят, отриманий шляхом прямої дистиляції свіжого пива за нормального тиску до міцності не більше 86 % об., при цьому дистилят повинен мати органолептичні характеристики, похідні від пива;
69) пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій з вмістом спирту більше 0,5 % об., отриманий у результаті бродіння пивного сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи 220300 згідно з УКТЗЕД;
74) припинення дії ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом;
83) споживча тара - тара для товару (продукції), вартість якої є складовою частиною вартості такого товару (продукції) для кінцевого споживача;
Частиною 2 статті 2 цього Закону встановлене, що інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:
терміни "акцизний склад", "пальне", "рідини, що використовуються в електронних сигаретах", "електронна марка акцизного податку", "підроблена електронна марка акцизного податку", "унікальний ідентифікатор", "унікальний груповий ідентифікатор", "графічний елемент електронної марки акцизного податку" - у значеннях, наведених у Податковому кодексі України;
термін "товари (продукція), що підлягають маркуванню графічними елементами електронних марок акцизного податку" - алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, які підлягають маркуванню, - у значенні, наведеному в підпункті 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України;
термін "кваліфікований електронний підпис" - у значенні, наведеному в Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";
терміни "введення в обіг тютюнового виробу", "електронна сигарета", "замінники тютюну", "заправний контейнер", "зовнішнє упакування", "інгредієнт", "куріння тютюнових виробів", "медичне попередження споживачів тютюнових виробів", "новітній тютюновий виріб", "нюхальний тютюн", "одинична пачка", "предмети, пов'язані з вживанням тютюнових виробів", "пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння", "робоче місце", "сигарета", "сигара", "сигарила", "смако-ароматична добавка", "смола", "споживач тютюнового виробу", "тютюн", "тютюн для кальяну", "тютюн для люльки", "тютюн для перорального вживання", "тютюн для самокруток", "тютюновий дим" - у значеннях, наведених у Законі України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення";
термін "електронна система репортингу" - у значенні, наведеному в Законі України "Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів";
терміни "алюзія", "складений термін" - у значеннях, наведених у Законі України "Про географічні зазначення спиртних напоїв".
Частина 1 статті 2 Закону №3817-IX визначає, що законодавство у сфері регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним:
законодавство у сфері регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним складається з Податкового кодексу України, Митного кодексу України, цього Закону, закону України, що регулює відносини у сфері виноградарства та виноробства, законів України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", "Про географічні зазначення спиртних напоїв", інших нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання зазначених законодавчих актів.
Згідно із статтею 39 Закону №3817-IX визначені положення про Єдиний реєстр місць зберігання:
1. Зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб'єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.
Виробники спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу вносять місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу.
Суб'єкти господарювання, що отримують спирт етиловий для використання у виробництві продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, вносять місця зберігання спирту етилового до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу спирту етилового.
Інші суб'єкти господарювання, що отримують спирт етиловий для забезпечення виробничих потреб, вносять місця зберігання спирту етилового до Єдиного реєстру місць зберігання, якщо обсяг отриманого спирту етилового протягом одного кварталу перевищує 100 декалітрів.
Суб'єкти господарювання, що використовують алкогольні напої для виробництва харчових продуктів (крім виробництва інших алкогольних напоїв), вносять місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу таких алкогольних напоїв.
Суб'єкт господарювання, що отримав ліцензію на право виробництва алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вносить до Єдиного реєстру місць зберігання лише місця зберігання, розташовані за іншою адресою, ніж місце виробництва таких товарів (продукції).
Суб'єкт господарювання, що отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, вносить до Єдиного реєстру місць зберігання лише місця зберігання, розташовані за іншою адресою, ніж місце роздрібної торгівлі такими товарами (продукцією).
2. Адміністратором та держателем Єдиного реєстру місць зберігання є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Створення та функціонування Єдиного реєстру місць зберігання, у тому числі його програмно-технічних засобів, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги та з інших джерел, не заборонених законом.
Власником Єдиного реєстру місць зберігання, у тому числі його програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на його програмне забезпечення, є держава в особі держателя Єдиного реєстру місць зберігання.
3. Порядок ведення Єдиного реєстру місць зберігання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ведення Єдиного реєстру місць зберігання здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.
Єдиний реєстр місць зберігання інтегрується із Системою електронної взаємодії електронних ресурсів, визначеною Законом України "Про публічні електронні реєстри".
Обробка та захист персональних даних в Єдиному реєстрі місць зберігання здійснюються відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".
Заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру місць зберігання, технічного і технологічного забезпечення, збереження та захисту даних Єдиного реєстру місць зберігання, технічні та технологічні заходи з надання доступу до Єдиного реєстру місць зберігання здійснюються адміністратором відповідно до законів України "Про захист персональних даних" та "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".
4. Внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання про місця зберігання здійснюється посадовою особою:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - щодо місць зберігання спирту етилового, у тому числі біоетанолу;
2) територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах:
за результатами розгляду заяви заявника про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання;
за результатами розгляду заяви заявника про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання;
за результатами прийнятого рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання;
на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
5. Єдиний реєстр місць зберігання містить такі відомості:
1) про суб'єкта господарювання:
для юридичних осіб - найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження;
для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;
для іноземних суб'єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва;
2) реквізити (номер і дата) заяви про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання (дата у форматі ДДММРРРР);
3) реєстраційний номер ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв (крім алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий, спиртовий дистилят), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах;
4) індивідуальний номер місця зберігання;
5) адреси місць зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (у форматі - область (крім Автономної Республіки Крим, м. Києва та м. Севастополя), район (крім м. Києва та м. Севастополя), населений пункт, вулиця, номер будинку/офісу; кадастровий номер земельної ділянки, на якій вирощується тютюн та зберігається тютюнова сировина);
6) коди адміністративно-територіальних одиниць або територій територіальних громад згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, у/на яких розташовані місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
7) загальна місткість ємностей для зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу;
8) площа приміщень, у яких зберігатимуться алкогольні напої, тютюнова сировина, тютюнові вироби, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, - для суб'єктів господарювання, що здійснюють вирощування тютюну та/або ферментацію тютюнової сировини, виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптову та/або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах;
9) назва, номер (за наявності) і дата документа, що засвідчує право власності або право користування об'єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщенням (його частиною), що використовується суб'єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання (для алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах);
10) про рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіального органу:
реквізити (номер і дата) рішення про відмову у внесенні місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання (дата у форматі ДДММРРРР);
реквізити (номер і дата) рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання (дата у форматі ДДММРРРР);
11) дата внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання (у форматі ДДММРРРР);
12) дата внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання (у форматі ДДММРРРР);
13) дата виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання (у форматі ДДММРРРР);
14) підстави для виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання;
15) дата рішення суду, що набрало законної сили, та номер справи, по якій прийнято рішення про визнання протиправним та скасування рішення органу ліцензування про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання або про відмову у внесенні місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, або у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання.
6. До відомостей про місця зберігання, внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган може внести зміни:
1) за результатами розгляду заяви заявника про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання;
2) на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
7. Відомості про місця зберігання, внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, може виключити з Єдиного реєстру місць зберігання центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган:
1) за результатами розгляду заяви заявника про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання;
2) за результатами прийнятого рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання;
3) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
8. Заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, подається заявником у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до органу, визначеного частиною четвертою цієї статті.
Заява про внесення місць зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу до Єдиного реєстру місць зберігання подається заявником - виробником спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий, спиртові дистиляти, до початку провадження такої діяльності та до отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, заявником - суб'єктом господарювання, що отримує спирт етиловий для забезпечення виробничих потреб, - до отримання спирту етилового.
Заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання подається заявником, що здійснює вирощування тютюну та/або ферментацію тютюнової сировини, виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, після отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, що подається в паперовій формі, підписується заявником та скріплюється печаткою (за наявності). На заяву, що подається в електронній формі, накладаються кваліфікований електронний підпис та кваліфікована електронна печатка (за наявності) заявника.
Копії документів, подані у паперовій формі разом із заявою про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, завіряються підписом посадової особи заявника та скріплюються печаткою (за наявності).
Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, та документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
12. У разі якщо після внесення відомостей про місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання відбулися зміни у таких відомостях, суб'єкт господарювання, за заявою якого місце зберігання внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня настання події, що спричинила такі зміни, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (щодо місць зберігання спирту етилового, біоетанолу), або до його територіального органу (щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах) заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання.
Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, подається у разі настання таких подій:
1) зміна найменування юридичної особи (у тому числі у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням державного підприємства/акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця;
2) зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання;
3) виключення адреси місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
4) зміна загальної місткості ємностей для зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу;
5) зміна площі приміщень, у яких зберігатимуться алкогольні напої, тютюнова сировина, тютюнові вироби, рідини, що використовуються в електронних сигаретах;
6) зміна документа, що засвідчує право власності або користування об'єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщенням (його частиною), що використовується суб'єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання.
Приватизація єдиного (цілісного) майнового комплексу державного або комунального підприємства, місця зберігання спирту етилового якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, є підставою для внесення відповідних змін до зазначеного реєстру. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за заявою про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, поданою суб'єктом господарювання, який приватизував єдиний (цілісний) майновий комплекс державного або комунального підприємства, протягом п'яти робочих днів з дня подання заяви вносить відповідні зміни та надає заявнику витяг із зазначеного реєстру.
Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, не подається у разі зміни назви області, району, населеного пункту, вулиці, інших об'єктів топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства чи у зв'язку із зміною коду адміністративно-територіальної одиниці або території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.
19. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган приймає рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання на підставі:
1) відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення суб'єкта господарювання (крім іноземних суб'єктів господарської діяльності, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та осіб, які ведуть облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи);
2) відомостей про зняття з обліку у контролюючому органі постійного представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності;
3) відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для здійснення якого зареєстровано таке місце зберігання (крім випадків отримання таким ліцензіатом протягом зазначеного строку нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності);
4) невідповідності відомостей, що містяться у Єдиному реєстрі місць зберігання, фактичним даним, виявленим під час перевірки контролюючого органу, що зафіксовано у відповідному акті перевірки.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган протягом 20 робочих днів з дня вручення акта перевірки про виявлення фактів, визначених цією частиною (крім випадків виявлення факту припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для здійснення якого зареєстровано таке місце зберігання), приймає рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання та направляє його суб'єкту господарювання в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням підстави/підстав для такого виключення.
Рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання на підставі відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для здійснення якого зареєстровано таке місце зберігання, приймається не раніше ніж через 20 робочих днів з дня припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або його територіальний орган не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання на підставі відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для здійснення якого зареєстровано таке місце зберігання, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру місць зберігання та направляє суб'єкту господарювання рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням підстави/підстав для такого виключення.
Відповідно до пункту 35 частини 2 статті 73 Закону№3817-IX, до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, - 100 відсотків вартості товарів (продукції), наявних у такому місці зберігання, але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Розділу "Перехідних положень" Закону №3817-ІХ, ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Пунктом 4 Розділу "Перехідних положень" Закону №3817-ІХ визначено, що зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб'єктом господарювання у місцях зберігання, що внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання до дати набрання чинності цим Законом, та без прийняття органом, визначеним частиною четвертою статті 39 цього Закону, рішення про внесення таких місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817-ІХ, розділ VII "Ліцензування" Закону №3817-ІХ набирає чинності та вводиться в дію з 01 січня 2025 року (крім пунктів 22, 23, 25 частини другої статті 46 "Припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", якою встановлено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, і статті 49 "Порядок інформування суб'єктів господарювання про вартість ліцензії на право провадження відповідних видів господарської діяльності".
Пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817-ІХ встановлено, що положення Закону №481/95-ВР до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням №3817-ІХ.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Частиною 2 статті 46 Закону №3817-ІХ передбачено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Орган ліцензування у день внесення до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомостей про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення за результатом адміністративного або судового оскарження, направляє ліцензіату витяг із зазначеного реєстру в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Порядок ведення Єдиного реєстру місць зберігання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2025 р. № 68, визначає наступну процедуру створення та ведення Єдиного реєстру місць зберігання, що використовуються для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах:
4. Внесення місць зберігання до Реєстру здійснюється суб'єктами господарювання, визначеними частиною першою статті 39 Закону, шляхом подання відповідної заяви.
6. Заява про внесення місця зберігання до Реєстру, про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі, подається заявником у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до відповідного органу ДПС, визначеного в пункті 7 цього Порядку.
До заяви додаються копії документів, визначених частинами одинадцятою, чотирнадцятою статті 39 Закону.
7. Відомості про місця зберігання вносяться до Реєстру посадовою особою, яка визначена публічним реєстратором (далі - посадова особа):
1) апарату ДПС - щодо місць зберігання спирту етилового, зокрема біоетанолу;
2) територіального органу ДПС - щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах:
за результатами розгляду заяви про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання;
за результатами розгляду заяви заявника про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання;
за результатами прийнятого рішення про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання;
на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
10. Відомості про місця зберігання, внесені до Реєстру, можуть бути виключені з Реєстру посадовою особою апарату ДПС або її територіального органу:
1) за результатами розгляду заяви заявника про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі;
2) за результатами прийнятого рішення про виключення місць зберігання з Реєстру;
3) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
14. Посадові особи апарату ДПС або її територіальних органів у день набрання чинності рішенням апарату ДПС або її територіального органу про виключення місць зберігання з Реєстру вносять відповідний запис до Реєстру.
У випадку прийняття рішення апаратом ДПС або її територіальним органом про виключення місць зберігання з Реєстру на підставі відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про припинення дії чи закінчення строку дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для якого зареєстровано таке місце зберігання, відповідні відомості вносяться до Реєстру посадовими особами апарату ДПС або її територіальних органів не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття такого рішення.
15. Місце зберігання вважається внесеним/виключеним до/з Реєстру з дня внесення відповідного запису до Реєстру.
16. Індивідуальний номер місця зберігання в Реєстрі автоматично присвоюється програмними засобами Реєстру кожному місцю зберігання та ідентифікує його в Реєстрі. Індивідуальний номер місця зберігання є унікальним числовим кодом.
17. Витяги з Реєстру про внесення місць зберігання до Реєстру, про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі, та рішення про відмову у внесенні місць зберігання до Реєстру, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Реєстрі, про виключення місць зберігання з Реєстру формуються та надаються суб'єктам господарювання безоплатно та безумовно.
Витяги формуються та надаються за формою, що затверджена Мінфіном відповідно до частини двадцять четвертої статті 39 Закону.
За потреби суб'єкт господарювання має право звернутися до апарату ДПС або її територіального органу за місцезнаходженням суб'єкта господарювання із заявою про надання витягу з Реєстру в паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Витяг з Реєстру в електронній формі надається суб'єкту господарювання у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, протягом одного робочого дня з дня отримання відповідної заяви.
Витяг з Реєстру має містити відомості, внесені до Реєстру на дату отримання заяви про надання витягу.
18. Адміністратором та держателем Реєстру є ДПС, яка забезпечує:
створення та функціонування Реєстру, зокрема його програмно-технічних засобів;
оброблення та структурну систематизацію, захист відомостей та інших реєстрових даних, що містяться у Реєстрі;
вільний та безоплатний доступ користувачів до відомостей, що містяться у Реєстрі.
19. Користувачами Реєстру є:
посадові особи апарату ДПС та її територіальних органів;
посадові особи державних органів;
фізичні та юридичні особи.
25. Доступ користувачів відповідно до повноважень, визначених Законом України “Про публічні електронні реєстри», до відомостей Реєстру здійснюється:
посадових осіб апарату ДПС та її територіальних органів - засобами Реєстру відповідно до їх функціональних повноважень".
Згідно з пунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (пункт 44.6 ст. 44 ПК України).
У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (п. 44.7 ст. 44 ПК України).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п. 85.4 ст. 85 ПК України).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансового звіту, визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 5 ст. 8 цього Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство, зокрема, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського обліку), звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписанні бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Згідно зі ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом
Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що матеріали перевірки - це:
акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною;
заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);
пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.
Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки. Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:
встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);
досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності;
досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.40, 19-1.1.46 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.
Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи:
здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом;
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку;
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації;
забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;
забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Абзацами п'ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Щодо правомірності проведення фактичної перевірки.
З метою офіційного з'ясування обставин справи, суд надає висновок щодо порядку проведення фактичної перевірки.
У змісті позову зазначені підстави щодо незаконності проведення перевірки.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.05.2024 у справі №440/8798/22, якщо перевірка незаконна - то суд не має права переходити до аналізу та оцінки суті встановлених під час перевірки порушень податкового або іншого законодавства, і у змісті рішення суду не повинно бути мотивів та висновків суду щодо суті порушень податкового законодавства, встановлених під час податкової перевірки.
У той же час у практиці Верховного Суду наявні інші правові висновки, що суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів (постанова Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №120/17765/21-а).
Відступів від викладених вище правових висновків Верховного Суду не було.
Таким чином, існують одночасно два протилежні правові висновки Верховного Суду щодо можливості суду вирішувати питання щодо дослідження порушення по суті спору у випадку встановлення процедурних порушень проведення перевірки, які є достатніми для скасування такого рішення, та відсутності такого права у суду, з огляду на що суд повинен обмежитись встановлення процедурних порушень, якщо дійде висновку про їх достатність для скасування оспорюваного рішення.
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформував правовий висновок:
“ 58. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
60. Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, Судова палата, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року.
64. Тобто, зі змісту цього Наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Відповідно, висновки судів про зворотнє не відповідають дійсності. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні.
65. Отже, у контексті висновків, які викладені у цій постанові, з урахуванням встановлених обставин справи, Судова палата дійшла висновку, що у розпорядженні судів попередніх інстанцій були наявні достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам. Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про не зазначення контролюючим органом підстави для проведення фактичної перевірки є хибними.»
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформував інший правовий висновок саме в контексті пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України:
"(11) Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення
Верховний Суд зокрема у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року і 04 жовтня 2022 року у справі № 810/1394/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 26 липня 2023 року у справі № 280/4696/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 висловив позицію, згідно з якою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22 зазначав, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Судова палата не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції і вважає її такою, що відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цих норм.
Водночас Судова палата не вбачає підстав вважати іншим правозастосування, яке викладене у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 08 грудня 2022 року у справі №140/2889/21, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21, від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 420/11790/22, від 04 квітня 2019 року у справі №815/756/16, від 05 липня 2021 року у справі №825/951/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 120/1431/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/10214/2020, від 02 грудня 2021 року у справі №120/3918/20-а.
У цих постановах відсутній протилежний від усталеного правовий висновок, як-от, що підпункт 80.2.5 пункт 80.2 статті 80 ПК України встановлює лише одну підставу для проведення фактичної перевірки, яка в будь-якому випадку пов'язана із наявністю (отриманням) інформації про порушення суб'єктами господарювання норм чинного законодавства у сфері, визначеній цією нормою. Результат вирішення Верховним Судом цих справ ґрунтується на застосуванні норм матеріального права до обставин конкретної справи.
Під час розгляду цієї справи Судова палата також враховує постанову Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, у якій сформульовано висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду схожих спорів, у яких в підставах проведення фактичної перевірки платника податків було покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України або інші підпункти, в яких міститься посилання лише на одну фактичну підставу для проведення перевірки. Деякі з них є дотичними також і до справ, у яких фактичну перевірку платника податків призначено відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, про що буде зазначено далі, проте, в повній мірі вони не є застосовними, з огляду на правовий зміст підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який має певні особливості.
У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання “наявності підстав для проведення перевірки» від питання “достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або “недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Вирішуючи ключове у цій справі питання та на розвиток викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 правової позиції, Судова палата звертає увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Судова палата наголошує, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про “наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Судова палата не може не погодися з тим, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Водночас, як вже зазначалося, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
(12) Висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи, враховуючи ключові обставини, які мають значення для правильного її вирішення, а також сформульовані вище правові висновки».
Подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб'єктним, об'єктним і змістовним.
Під час застосування правового висновку Верховного Суду необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття “подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін “подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін “подібні правовідносини» - таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними.
А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин, згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
У змісті наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.05.2025 № 1795-п «Про проведення фактичної перевірки» зазначене наступне:
«З метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, наявності ліцензій та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та Закону України від 18.06.2024 № 3817-1Х «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»,
Тобто у наказі Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.05.2025 № 1795-п здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві:
(1) наявність та/або отримання певної інформації;
(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері."
Суд не застосовує у даному випадку надмірний формалізм щодо дотримання процедури.
Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень дозволяє стверджувати, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).
Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Судом встановлена обставина того, що перевірка призначена саме на підставі «(2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері», що відповідає мінімально допустимому обсягу інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Суд не встановив обставин порушення порядку проведення та призначення перевірки.
Доводи позивача суд відхиляє у цій частині, як необґрунтовані та безпідставні.
Щодо висновку стосовно суті порушення.
Судом встановлена обставина, з урахуванням наданих сторонами доказів, що на наступний день після початку фактичної перевірки, у позивача наявна нова ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №990108202500051, дата реєстрації 30.05.2025, термін дії з 30.05.2025, сплачена за період з 30.05.2025 до 30.05.2026, місце провадження діяльності: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В, а під час періоду 05.03.2025-29.05.2025 адреса Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В внесена до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв (пива) від 01.01.2024 №16180201283, на підставі довідки серії АП №145968 від 01.01.2024.
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлена обставина, що в період 05.03.2025-29.05.2025, позивач зберігав алкогольні напої за адресою Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В у виробничих ємностях, що не заперечується сторонами.
Відповідно до норм Закону №3817-IX та ПК України пиво є алкогольним напоєм незалежно від того чи розлитий такий алкогольний напій у відповідну тару.
Щодо посилання позивача на норми ДСТУ - то суд зазначає, що такий акт не є нормативно-правовим актом, та не є частиною податкового законодавства, яке регулює дані відносини.
У цій справі судом встановлений факт зберігання позивачем алкогольних напоїв (пива), на підставі наявних матеріалів справи.
Нерозлитий алкогольний напій (пиво) у тару не позбавляє його правового визначення алкогольного напою.
Судом встановлена офіційна обставина, що адреса Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 1-В є місцем зберігання алкогольних напоїв на підставі офіційних відомостей Єдиного реєстру місць зберігання, про що відповідачем наданий витяг, який він не дослідив під час проведення фактичної перевірки.
Внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання не переривалось у часі, оскільки внесене на підставі ліцензії оптової торгівлі алкогольними напоями, виключно пивом для виробників пива з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік №990210202300031, період дії від 25.10.2023 до 25.10.2028.
У змісті акту перевірки зазначене наступне:
«Згідно баз даних ДПС ІС «Ліцензії на алкоголь, спирт, тютюн, пальне» у ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ», за період з 05.03.2025 до 30.05.2025, відсутні діючі ліцензії на виробництво, розтрібну торгівлю алкогольними напоями. Підприємством ТОВ «ІЛОНА ПРОДАКТ» під час проведення фактичної перевірки не надана довідка про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання», - така інформація не відповідає офіційним юридичним фактам та доказам у справі, які надані відповідачем на виконання вимог ухвали суду.
У позивача під час перевірки є чинною ліцензія на оптову торгівлю алкогольними напоями та і внесена інформація до Єдиного реєстру місць зберігання за місцем зберігання пива.
Таким чином, відповідач зазначив в акті недостовірну інформацію, що є суперечливою та недобросовісною поведінкою контролюючого органу.
Зазначені факти належним чином не досліджувались контролюючим органом під час фактичної перевірки, до відомостей Єдиного реєстру місць зберігання контролюючий орган має доступ, то відповідальність застосована до позивача за зберігання виробленого пива за період 05.03.2025-29.05.2025 відсутності ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, без урахування довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання серії АП № 145968 від 01.01.2024 та офіційних відомостей Єдиного реєстру місць зберігання, - є протиправною.
Відповідно до подібного правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14 травня 2024 року у справі №813/3258/17:
«Законодавцем виключається можливість реєстрації місця зберігання для тих суб'єктів підприємницької діяльності, що не отримали відповідної ліцензії»
Як установлено судами, позивачу було видано ліцензію від 15.08.2016 №16130747.25/8257 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка була дійсна з 22.08.2016 по 21.08.2017.
Позивачу 29.08.2017 було видано ліцензію №2017130664/11074 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яка дійсна з 06.09.2017 по 05.09.2018. Як встановлено судовими інстанціями і підтверджується матеріалами справи, алкогольні напої були виявленні контролюючим органом в кафе, що належить позивачу, тобто в місці роздрібної торгівлі, а тому суди дійшли правильного висновку, що позивач не порушував вимоги Закону №481/95-ВР в частині зберігання алкогольних напоїв в місцях не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.»
Отже, позивач мав діючу ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями (пивом) і на виконання якою внесені діючі відомості про місце зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання, які є чинними за період перевірки.
В акті перевірки мають бути деталізовані обставини податкового правопорушення, зокрема первинні документи, що підтверджують показники, які відображені платником податків у податковій звітності та використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансова, статистична та інша звітність, пов'язана з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладений на контролюючі органи (Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №520/3141/19).
Детальне відображення в акті податкової перевірки змісту виявлених порушень - обов'язкова умова вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника. Факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності. (висновок у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №420/1878/19).
За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Тож, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 року у справі №380/4746/22, від 31.05.2023 року у справі №280/1255/20.
Акт фактичної перевірки містить недостовірну інформацію, а тому не приймається судом, як належний та допустимий доказ, в частині обґрунтування застосування фінансової відповідальності до позивача.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.
Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.
Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Стаття 10 Закону України “Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов'язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.
Принципу добросовісності (“bona fides») корелюють доктрина римського права “venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип “естопель») ґрунтується ще на римських максимах - “non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), “nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях - тобто заборони отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки).
В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Суд задовольняє позовні вимоги, визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 №00/8828/0903 форми «С».
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 5864,50 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНА ПРОДАКТ» (вул. Б. Хмельницького, 1А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 44146030) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.06.2025 №00/8828/0903 форми «С».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛОНА ПРОДАКТ» судовий збір у сумі 5864,50 грн. (п'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 50 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза