04 грудня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15316/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09.11.2025 ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований судом 10.11.2025), що заявлений до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправним розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992 "Про державну реєстрацію колективного підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" як таке, що:
• прийняте без належного нормативного обґрунтування та без участі представницького органу - міської ради;
• не містить посилання на сесію, обговорення чи затвердження, а ухвалене одноосібно головою виконкому;
• порушує принципи законності, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, соціальної справедливості, гласності і врахування громадської думки, поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів особи і всього населення відповідної території, передбачені ст. 3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (ред. 11.10.1991);
• спричинило втрату позивачем права на участь у розпорядженні майном, що належало на праві спільної власності, та виключення його з процесу прийняття рішень щодо цього майна, навіть через представницький орган - міську раду;
- визнати, що зазначене розпорядження порушує його право на спільну сумісну власність на майно БТІ, гарантоване ст. 1 Закону України "Про власність" у редакції станом на 16.03.1992, оскільки:
• реєстрація КПБТІ була здійснена без згоди власника або уповноваженого ним органу;
• позбавила його можливості реалізувати право на участь у приватизації або заперечення проти неї;
- визнати за позивачем право на виконання відповідачем зобов'язання за ст. 3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 (право на законослухняність);
- визнати, що порушенням зобов'язання встановленим ст. 3 Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" в редакції станом на 11.10.1991 для осіб публічного права, відповідачем порушено право позивача на законослухняність відповідача;
- визнати, що діями та порушенням прав позивача, до яких призвели дії відповідача, позивачу завдано моральної шкоди;
- стягнути з місцевого бюджету м. Полтави на користь позивача 10 000 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху та роз'яснено позивачеві необхідність надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з інших підстав, а також доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
24.11.2025 судом зареєстровано клопотання позивача про поновлення процесуальних строків, за змістом якого той зазначає, що у випадку із розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992 він ще не дізнався про порушення власного права, оскільки відсутні постанови слідчого про визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні, рішення суду про визнання права порушеним та акти реагування на порушення прав Уповноваженого ВРУ з прав людини. Зазначає, що спірне розпорядження не містить відомостей про порушення прав ОСОБА_1 , оскільки останній у ньому не згадується, а у суду відсутні докази того, що позивач дізнався про порушення його прав із розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992. Наполягає на тому, що подання позовної заяви свідчить лише про те, що позивач вважає порушеними власні права цим розпорядженням, а дата розпорядження ніяк не свідчить про те, що він дізнався про порушення прав починаючи з 16.03.1992. Оскільки заявник лише вважає, що його права порушені, то в нього виникло право на звернення до суду з позовними вимогами (ч. 1 ст. 5 КАС) і в цих позовних вимогах він вимагає від суду визнання порушення прав, щоб саме з рішення суду дізнатися про порушене його право. Після ухвалення такого рішення починається відлік перебігу процесуального строку 6 міс. на вимагання відшкодування шкоди (ч. 2 ст. 122 КАС). Але позивач поєднав у позові вимоги визнання порушення прав із відшкодуванням шкоди. Відлік перебіг строку на вимагання визнання порушення права ще не розпочався через відсутність події дізнання позивачем про порушення прав.
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення з цим позовом, суд зазначає, що зміст поданого клопотання, як і зміст позовної заяви, не містить будь-яких доводів з приводу того, що позивач, звертаючись до суду 09.11.2025 з порушенням шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України, з позовними вимогами про визнання протиправним розпорядження Виконавчого комітету Полтавської міської ради №209-р від 16.03.1992 не мав реальної можливості звернутися до суду у строк, встановлений законом.
За сплином понад двадцяти трьох років позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як зазначає заявник, про існування обставин, що зумовили звернення до суду з цим позовом, йому стало відомо щонайменше з 27.03.2025 після отримання відповіді на запит.
Стосовно тверджень заявника з приводу того, що позивачу не було відомо про існування спірного розпорядження, суд зазначає, що факт ознайомлення з відповіддю відповідача від 27.03.2025 у відповідь на звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
В ухвалі від 17.11.2025 суд наголошував на обставинах дії в часі норми статті 122 КАС України, тож суб'єктивне тлумачення ОСОБА_1 з цього приводу суд до уваги не приймає.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Позивач не використав надану йому можливість, не надав доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волі та пов'язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач не навів поважних причин його пропуску та не надав відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви, в частині вимог заявлених з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун