04 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/7948/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, та
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним дії ГУПФ України у Волинській області, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його навчання з 26.08.1982 рік по 06.05.1983 рік та з 01.06.1986 рік по 02.03.1988 рік, а також період його роботи в радгоспі ім. Благоєва Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 16.03.1993 року по жовтень 1995 рік;
скасувати рішення ГУПФ України у Волинській області від 25.04.2025 №163750033254 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати ГУПФ України у Волинській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням архівних довідок від 02.04.2025 №102-103/01-11.2, №102/01-11.2, №103/01-11.2; диплому серії НОМЕР_1 та додатку до диплома, а також записів трудової книжки, а саме - зарахувати до страхового стажу періоди навчання ОСОБА_1 з 26.08.1982 рік по 06.05.1983 рік та з 01.06.1986 рік по 02.03.1988 рік, а також період його роботи в радгоспі ім. Благоєва Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 16.03.1993 року по жовтень 1995 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачу виповнилось 60 років, а сукупний стаж роботи дає йому право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку позивача, пенсійний орган безпідставно відмовив у зарахуванні до його стажу, що враховуються при призначенні та обчисленні пенсії, окремих періодів навчання та роботи, чим порушив його право на належне соціальне забезпечення.
2. Позиція відповідача.
Представник ГУПФ України у Волинській області у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 45-47/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення вважає обґрунтованим та правомірним, оскільки на підставі наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів підтверджено страховий стаж тривалістю 24 роки 11 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 10/.
18.04.2025 позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 59-60/.
Рішенням ГУПФ України у Волинській області від 25.04.2025 №163750033254 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність достатнього стажу роботи, підтвердженого у встановленому законом порядку /а.с. 52/.
При цьому пенсійний орган обчислив страховий стаж позивача та встановив, що його тривалість складає 24 роки 11 місяців 03 дні /а.с. 64/.
До страхового стажу на підставі наданих документів не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 02.03.1988, оскільки він перетинається з військовою службою; навчання відповідно до диплома НОМЕР_2 , оскільки прізвище не відповідає даним паспорта; не взято до уваги довідку від 02.04.2025 №102/01-11.2, оскільки не повністю зазначення ПІБ.
Позивач не погодився із зазначеним рішенням пенсійного органу та оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначив про незгоду з рішенням ГУПФ України у Волинській області від 25.04.2025 №163750033254 про відмову у призначенні пенсії за віком, а також діями пенсійного органу щодо не зарахування до стажу періоду навчання з 26.08.1982 по 06.05.1983 та з 01.06.1986 по 02.03.1988, періоду роботи в радгоспі ім. Благоєва Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 16.03.1993 по жовтень 1995 року.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність рішення та дій пенсійного органу критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що умовою для призначення позивачу пенсії за віком стаття 26 Закону №1058-IV визначає досягнення ним 60-річного віку та наявність страхового стажу не менше 32 років.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 60 років /а.с. 10/.
Пенсійний орган за заявою позивача про призначення пенсії за віком обчислив його страховий стаж тривалістю 24 роки 11 місяців 13 днів /а.с. 64/ та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
У поданій до суду позовній заяві представник позивача наполягала на наявності підстав для зарахування до стажу періоду навчання з 26.08.1982 по 06.05.1983 та з 01.06.1986 по 02.03.1988, а також періоду роботи в радгоспі ім. Благоєва Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 16.03.1993 по жовтень 1995 року.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 02.03.1988 виходив з того, що вказаний період перетинається з періодом проходження військової служби.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У силу пункту "д" статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Зі змісту військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 суд встановив, що позивач у період з 06.05.1983 по 22.05.1986 проходив строкову військову службу /а.с. 53-54/, цей період зарахований до стажу /а.с. 64/.
Водночас разом із заявою про призначення пенсії позивач надав диплом серії НОМЕР_1 , за змістом якого він у 1982 році вступив до ордена Трудового Червоного Прапора радгоспу-технікуму Кримсадстанції Держагропрому УРСР і в 1988 році закінчив повний курс названого технікуму по спеціальності плодоовочівництво; рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 02.03.1988 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію агронома-плодоовочевода /а.с. 55/.
У трудовій книжці серії НОМЕР_4 наявні записи:
- № 3 від 26.08.1982 - зарахований учнем в радгосп-технікум Кримсадстанції;
- № 4 від 06.05.1983 - служба в рядах Радянської Армії до 21.05.1986;
- № 5 від 01.06.1986 - продовження навчання у радгоспі-технікумі Кримсадстанції;
- № 6 від 02.03.1988 - закінчення навчання у радгоспі-технікумі Кримсадстанції.
Записи у трудовій книжці наведені у хронологічному порядку, з посиланням на розпорядчі документи, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою.
Суд враховує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до стажу періоду навчання у радгоспі-технікумі Кримсадстанції з 26.08.1982 по 05.05.1983 та з 01.06.1986 по 02.03.1988, що загалом становить 2 роки 5 місяців 12 днів.
Щодо зарахування до стажу періоду роботи в радгоспі ім. Благоєва Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 16.03.1993 по жовтень 1995 року суд зі змісту розрахунку стажу ОСОБА_1 встановив, що вказаний період зарахований до страхового стажу позивача у повному обсязі (з 20.11.1989 по 11.11.1995 зарахований стаж тривалістю 5 років 11 місяців 22 дні) /а.с. 64/.
Позовна заява разом з доданими до неї документами не містить відомостей про не зарахування до стажу позивача інших періодів.
Таким чином, навіть з урахуванням періоду навчання страховий стаж позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії складе 27 років 4 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV після досягнення 60-річного віку.
Суд зауважує, що обчислення страхового стажу, зокрема зарахування до нього періодів роботи, є складовою призначення та обчислення особі пенсії за віком.
За обставин справи, що розглядається, позивач як на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 18.04.2025, так і на дату розгляду справи у суді, не набув права на пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV з огляду на відсутність у нього документально підтвердженого страхового стажу тривалістю не менше 32 років.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу викладеного встановлено, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Так, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, та невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України та статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення встановлює, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих відносин (стаття 244 КАС України).
З урахуванням викладеного, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних чи права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
У пункті 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд враховує, що у справі №440/7948/25 основною позовною вимогою є вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Волинській області від 25.04.2025 №163750033254 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком, тоді як позовна вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу окремі періоди навчання та роботи є похідною вимогою.
Суд звертає увагу, що спірного стажу не достатньо для призначення позивачу пенсії за віком, оскільки документально підтверджений страховий стаж становить 24 роки 11 місяців 13 днів, а спірний стаж - 2 роки 5 місяців 12 днів, що загалом становитиме менше 32 років.
А оскільки права на призначення пенсії за віком на підставі заяви від 18.04.2025 позивач не має, а питання зарахування страхового стажу нерозривно пов'язане з визначенням права на призначення пенсії, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком у спірних відносинах немає, оскільки пенсія йому не призначалась.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Водночас суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Таким чином, позивач матиме право звернутися до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком у зв'язку з досягненням віку 63 років.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА