04 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13991/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Омельницької сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості) геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча";
- зобов'язати Омельницьку сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча" та закріплення їх в натурі (на місцевості).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Омельницькою сільською радою не здійснено належних заходів щодо забезпечення винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча" та закріплення їх в натурі (на місцевості). Звертає увагу, що відсутність встановлених меж в натурі та реєстрації прав власності на вказаний об'єкт природно-заповідного фонду фактично унеможливить збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу. Отже, необхідність звернення до суду з вказаним позовом обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об'єкта природно заповідного фонду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.03.2025 до суду від Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшли письмові пояснення, в яких інспекція позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області підтримала та просила суд його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.
02.01.2025 до суду від Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли пояснення від 27.12.2024 № 03-22/2613, в яких відповідач повідомив та просив врахувати під час вирішення спору по суті про прийняття ним рішення від 05.12.2024 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча» орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та доручено виконавчому комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області:
2.1. виступити замовником та платником виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча»;
2.2. забезпечити подання розробленої документації із землеустрою на затвердження у відповідності до ст. 186 Земельного кодексу України.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 28.12.1982 № 671 "Про затвердження додаткового переліку заповідних об'єктів області" затверджено додатковий перелік заповідних об'єктів області згідно з додатками № 2, 3, 4, 5.
Згідно додатку № 4 до вказаного рішення до нього включено пам'ятку «Головлева круча» площею 2 га, місце знаходження: Кременчуцький район, с. Гуньки на правому березі р. Псьол /а.с. 18-19 (зворот); т.1/.
23.08.2001 р. Демідівський сільській раді видане зареєстроване в держуправлінні екоресурсів в Полтавській області за № 186 Охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження оголошеного (організованого) геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча" відповідно до рішення облвиконкому від 28.12.82 р. № 671, в межах Кременчуцького району, с. Гуньки, правий берег р. Псьол, біля нафтопроводу, площею 2 га /а.с. 20; т.1/.
Рішенням тридцятої позачергової сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 13 січня 2015 року утворено Омельницьку об'єднану сільську територіальну громаду з центром в селі Омельник Кременчуцького району Полтавської області шляхом об'єднання, у тому числі, села Гуньки Демидівської сільської ради /а.с. 21; т.1/.
Згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.10.2024 №10-16-0.63-4955/2-24 технічна документація із землеустрою та оцінки земель Регіонального фонду не передавалась її розробникам.
Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської ОВА листом від 21.10.2024 № 3416/04.3-21 повідомлено про те, що станом на 21.10.2024 до Департаменту не надходили на погодження Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, зокрема, щодо геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча» /а.с. 25; т.1/.
27.09.2024 Кременчуцька окружна прокуратура звернулась до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із запитом про інформацію про наявність землевпорядної документації із землеустрою у том числі на об'єкт природно-заповідного фонду: геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Головлева круча» в межах Омельницької (Демидівської) сільської ради Кременчуцького району площею 2 га /а.с. 22 (зворот); т.1/.
Листом № 10-16-0.63-4955/2-24 від 22.10.2024 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомила заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури копії інших документацій із землеустрою на зазначені у листі об'єкти природно-заповідного фонду, окрім заказника «Нижньопсільській» її розробниками до Регіонального фонду документації із землеустрою та оцінки земель не передавалась /а.с. 23 (зворот); т.1/.
Відповідно до листа Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24.10.2024 №03-22/2349 землевпорядна документація із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж в натурі на місцевості на геологічну пам'ятку природи місцевого значення "Головлева круча" не розроблялася /а.с. 27; т.1/.
Вважаючи протиправною бездіяльність Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості) геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлега круча" прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За змістом частин першої та другої статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
За визначенням, наведеним у статті 43 ЗК України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Згідно статті 46 ЗК України до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.
Суд зазначає, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначено положеннями Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон № 2456-XII).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2456-XII відносини в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 3 Закону № 2456-XII до природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, мікологічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
пам'ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, мікологічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам'ятки природи можуть розташовуватися на території інших об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону № 2456-XII завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Завдання, особливості природоохоронного режиму пам'яток природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону безпосередньо в їх первинних облікових документах.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 7 Закону № 2456-XII, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 2456-XII, межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Отже, до встановлення в натурі межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У розумінні статті 8 Закону № 2456-XII збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2456-XII уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Згідно з статтею 27 Закону № 2456-XII пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Положеннями частини четвертої статті 28 Закону № 2456-XII передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 2456-XII клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк: щодо територій та об'єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
У частині четвертій статті 52 Закону № 2456-XII наведено, що розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, у тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Згідно з частиною третьою статті 53 Закону № 2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про встановлення, скасування та зміну охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV), землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Згідно з пунктом "в" частини першої статті 2 Закону № 858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
На підставі статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до пункту "в" частини другої статті 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Частинами першою - четвертою статті 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Згідно із частинами дев'ятою та десятою вказаної статті рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 01.07.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема: в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".
Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 01.01.2025 зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об'єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 01.01.2025 такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.
До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
При цьому, як визначено частиною першою статті 26 Закону України "Про землеустрій", замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про землеустрій" до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
За змістом підпунктів 34, 37 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом, прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з пунктами 4, 9 частини 6-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області згідно з додатком, зокрема, до Омельницької сільської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області входять території Омельницької, Демидівської (ліквідованого Кременчуцького району), Запсільської, Рокитненської територіальних громад.
02.01.2025 до суду від Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області надано копію Рішення тридцять третьої позачергової сесії VIII скликання від 05.12.2024 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду», згідно якого вирішено:
1. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча» орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населених пунктів на території Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Виконавчому комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області:
2.1. виступити замовником та платником виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча»;
2.2. забезпечити подання розробленої документації із землеустрою на затвердження у відповідності до ст. 186 Земельного кодексу України.
Водночас відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що межі території природно-заповідного фонду геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча» на місцевості виносилися та встановлювалися.
Прийняття Омельницькою сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 05.12.2024 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду» свідчить про те, що межі території природно-заповідного фонду геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча» на місцевості не виносилися та встановлювалися з 01 липня 2021 року, тобто дати набрання чинності пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, та переходу земель у комунальну власність, і на час розгляду цієї справи не винесені та не встановлювлені.
Вищевикладене свідчить про протиправну бездіяльність Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості) геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча", а тому позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).
За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.
Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Водночас, здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 в справі № 826/13768/16.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2024 у справі № 620/6905/22 також звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Тому ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття відповідних суб'єктів владних повноважень дій щодо захисту інтересів держави.
У позовній заяві прокурор зазначає, що Кременчуцькою окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 29.10.2024 про виявлені порушення законодавства.
У відповідь на вказаний лист Державна екологічна інспекція Центрального округу листом від 11.11.2024 проінформувала прокурора про невжиття заходів стосовно забезпечення встановлення в натурі меж об'єкту природно-заповідного фонду - геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча».
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення прокурора до суду з цим позовом в особі територіального органу Держекоінспекції.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Омельницької сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості) геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча" та зобов'язати Омельницьку сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення "Головлева круча" та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до частин першої, другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Водночас, суд зазначає, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Указане відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, від 20.03.2019 у справі 818/208/18.
Прокурор звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій.
Отже, враховуючи наведене, не підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (проспект Свободи, 4а, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 0291006023) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м.Полтава, Полавської області, код ЄДРПОУ 42149108) до Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ( вул. Центральна 66, село Омельник, Кременчуцький район, Полтавська область, 39713 код ЄДРПОУ 40121489) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж та закріплення їх в натурі (на місцевості) геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча».
Зобов'язати Омельницьку сільську раду Кременчуцького району Полтавської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам'ятки природи місцевого значення «Головлева круча» та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.І. Молодецький