Справа № 420/18157/25
04 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.10.2024 №2686 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.05.2024 з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, яка при цьому утворилась;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 01.05.2024 з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, яка при цьому утворилась.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262.
Проте, рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 03.10.2024 року №2686 року йому було відмовлено у призначенні пенсії з підстав того, що на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років позивач не звільнений зі служби.
Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Так, позивач зазначає, що дійсно, як вказує відповідач, станом на подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відправлення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області заяви про призначення пенсії за вислугу років з необхідними документами 22 серпня 2024 року він вже перебував на військовій службі по мобілізації.
Однак, поза увагою відповідача залишився юридичний факт, яким за період з 30.04.2024 по 22.07.2024 позивач вже був звільнений зі служби та виключений зі списків частини, та ще не був призваний на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період.
Саме в цей певний час позивач отримав згідно із законодавства право на статус особи, яка після звільнення, 30 квітня 2024 року, маючи 25 років 03 місяців 16 днів календарної вислуги, згідно з Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на призначення і отримання пенсії за вислугою років.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.07.2025 року за вхід.№ЕС/66975/25 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки згідно із статтею 1-2 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Представник відповідача звертає увагу, що в заяві про призначення пенсії за вислугу років від 01.08.2024 ОСОБА_1 вказав, що на сьогодні він служить та засвідчив запис особистим підписом.
Оскільки ОСОБА_1 на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років не звільнений зі служби, то для призначення пенсії за вислугу років правових підстав немає, та питання щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 буде вирішено після його звільнення з військової служби.
04.07.2025 за вхід.№ЕС/68084/25 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наголошено, що на дату подачі заяви про призначення пенсії (01.05.2024) позивач був звільнений зі служби, набув право на пенсії та не був мобілізований.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області, на посаді начальника караулу 19 державної пожежно-рятувальної частини 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області у військовому званні «капітан служби цивільного захисту».
Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України в Одеській області №58 від 30.04.2024 року капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , звільненого наказом ГУ ДСНС України в Одеській області від 16.04.2024 №300 о/с «Про звільнення зі служби цивільного захисту, внесення змін до наказу», виключено зі списків особового складу частини 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області 30 квітня 2024 року та знято з усіх видів забезпечення.
01.05.2024 ОСОБА_1 підписано особисто заяву про призначення пенсії за вислугу років.
23.07.2024 ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
22.08.2024 ГУ ДСНС України в Одеській області сформовано подання про призначення пенсії, до якого була долучена заява позивача про призначення пенсії, датована 01.08.2024.
Вислуга років на службі станом на 30 квітня 2024 року складає: календарна - 25 років 03 місяці 16 днів.
Подання направлено до ГУ ПФУ в Одеській області листом від 22.08.2024 №6001.2-6164/6017/5.
В подальшому, ГУ ДСНС України в Одеській області листом від 06.09.2024 №6001.2-6617/6017/5 повідомило ГУ ПФУ в Одеській області, що ГУ ДСНС України в Одеській області просить заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.08.2024 вважати недійсною у зв'язку з технічною помилкою. Враховуючи вищезазначене, просимо врахувати в роботі заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.05.2024.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області «Про відмову в призначені пенсії» №2686 від 03.10.2024 року розглянута заява ОСОБА_1 про призначення пенсії та відмовлено останньому у призначення пенсії.
У рішенні зазначено: «… Згідно із статтею 1-2 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Статтею 2 Закону №2262 визначені умови пенсійного забезпечення та, зокрема, встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
В заяві про призначення пенсії за вислугу років від 01.08.2024 ОСОБА_1 вказав, що на сьогодні служить та засвідчив запис особистим підписом…
… Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1) днем звернення за призначенням пенсії є дата відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом) заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами. Датою відправлення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області заяви про призначення пенсії за вислугу років з необхідними документами є 22 серпня 2024 року вих. №6001.2-6164/6017/5 (вх. №11097/5 від 28.08.2024).
Оскільки ОСОБА_1 на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років не звільнений зі служби, то для призначення пенсії за вислугу років правових підстав немає.
Питання щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 буде вирішено після його звільнення з військової служби…».
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з ст. 12 Закону №2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): а) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Сукупний аналіз наведених норм права Закону №2262-XII свідчить, що особам, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, такі пенсії призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Тобто, право на призначення та отримання пенсії за вислугу років за наявності відповідної вислуги, виникає після звільнення зі служби.
Водночас, якщо особа знову прийнята на службу, виплата пенсії припиняється, окрім якщо особа призвана на військову службу за призовом по мобілізації.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається:
а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України в Одеській області №58 від 30.04.2024 року капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , звільненого наказом ГУ ДСНС України в Одеській області від 16.04.2024 №300 о/с «Про звільнення зі служби цивільного захисту, внесення змін до наказу», виключено зі списків особового складу частини 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області 30 квітня 2024 року та знято з усіх видів забезпечення. Вислуга років на службі станом на 30 квітня 2024 року складає: календарна - 25 років 03 місяці 16 днів.
Тобто, позивач має вислугу років 25 календарних років на дату звільнення - 30.04.2024 року, що є умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Підставою для відмови у призначенні пенсії є те, що позивач знову був прийнятий на військову службу.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, здійснивши сукупний аналіз статей 1, 12, 2 Закону №2262-XII, суд доходить висновку, що слід розрізняти порядок «призначення пенсії» та порядок «припинення/поновлення виплати призначеної пенсії».
Так, право на пенсію за вислугу років виникає з моменту звільнення зі служби за умови наявності необхідної вислуги років, передбаченої ст. 12 Закону №2262-ХІІ, і це право особа має право реалізувати у будь-який час шляхом призначення пенсії.
Водночас положеннями ст. 2 Закону №2262-ХІІ передбачено порядок припинення/поновлення виплати пенсії, реалізація якого не пов'язана із реалізацією права на призначення пенсії за вислугу років.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач не мав законних підстав позбавити права позивача на призначення пенсії за вислугу років з моменту виникнення у нього такого права.
Також слід врахувати, що відповідно до ст. 48 Закону № 2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.05.2024 ОСОБА_1 підписано особисто заяву про призначення пенсії за вислугу років.
23.07.2024 ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
22.08.2024 ГУ ДСНС України в Одеській області сформовано подання про призначення пенсії, до якого була долучена заява позивача про призначення пенсії, датована 01.08.2024.
Подання направлено до ГУ ПФУ в Одеській області листом від 22.08.2024 №6001.2-6164/6017/5.
В подальшому, ГУ ДСНС України в Одеській області листом від 06.09.2024 №6001.2-6617/6017/5 повідомило ГУ ПФУ в Одеській області, що ГУ ДСНС України в Одеській області просить заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.08.2024 вважати недійсною у зв'язку з технічною помилкою. Враховуючи вищезазначене, просимо врахувати в роботі заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.05.2024.
Отже, позивач не може бути позбавлений права на призначення пенсії через направлення його документів із запізненням.
Окремо суд зазначає, що у спірному рішенні зазначено, що пенсійний орган розглядав заяву від 01.08.2024, хоча, як встановлено судом, ГУ ДСНС України в Одеській області листом від 06.09.2024 №6001.2-6617/6017/5 повідомило ГУ ПФУ в Одеській області, що ГУ ДСНС України в Одеській області просить заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.08.2024 вважати недійсною у зв'язку з технічною помилкою. Враховуючи вищезазначене, просимо врахувати в роботі заяву про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 01.05.2024.
Цей лист отримано пенсійним органом 09.09.2024 за №11588/5, проте не враховано помилку у даті заяви про призначення пенсії.
Також суд вважає, що при розгляді подання та заяви про призначення пенсії позивачу, відповідачем не було враховано приписи ст. 2 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2024 ОСОБА_1 мобілізовано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, а отже проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації не є підставою для відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років.
При цьому, у період з 01.05.2024 по 22.07.2024 позивач не проходив військову службу.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №2686 від 03 жовтня 2024 року «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 за вислугу років з 01 травня 2024 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 01.05.2024 з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються: б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Відповідно до ст. 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони, Державному бюро розслідувань та звільненим зі служби у Національному антикорупційному бюро України за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на дату звільнення зі служби цивільного захисту 30 квітня 2024 року, мав необхідну вислугу років для призначення пенсії за вислугу років 25 календарних років.
Тому, вказана позовна вимога є правомірною та належать задоволенню.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Також слід звернути увагу на приписи ст. 245 КАС України, згідно з якими перелік способів захисту порушених прав викладений у цій статті не є вичерпним. Суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.10.2024 №2686 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", починаючи з 01.05.2024 з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, яка при цьому утворилась.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 01.05.2024 з наступного дня після звільнення ОСОБА_1 та виплатити заборгованість, яка при цьому утворилась.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА