Справа № 420/22623/25
25 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить :
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" стосовно визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг стосовно визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 05.05.2023 року 05.05.2023 року;
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05.05.2023 року за результатом проведеного військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 медичного огляду позивачу було встановлено діагноз та прийнято постанову щодо непридатності до військової служби, сформовано та видано позивачу тимчасове посвідчення військовозобов'язаного. Позивач у електронній системі «Оберіг» через додаток «Резерв +» пройшов авторизацію для перевірки та уточнення своїх облікових даних. Після автоматичного формування електронного військово-облікового документа встановив, що відсутні відомості про проходження ним військово-лікарської комісії, постанови ВЛК. 09.05.2025 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про результати медичних оглядів та придатності до військової служби. Листом відповідач відмовив у внесені до реєстру вказаних відомостей, у зв'язку із порушенням правил військового обліку та запропонував прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою підтвердження статусу непридатного до військової служби. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суд з цим позовом.
Відповідач відзив не надав, ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 18.07.2025 року.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив наступне.
Позивач , відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного Серія НОМЕР_1 від 05.05.2023 року визнаний непридатним до військової служби на підставі гр. ІІ, ст. 52 «А» наказу МОУ №402 від 2008 року.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.05.2023 №1373 позивач визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 52 «А» графи ІІ.
09.05.2025 року позивач подав до відповідача письмову заяву, у якій просив, зокрема, виправити відомості в Єдиному Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо виключення з військового обліку.
01.07.2025 року відповідач повідомив, що «згідно даних Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та являється порушником Правил ведення військового обліку з 01.12.2024 року (неявка за викликом, повістка №485020 направлена ПАТ Укрпошта. дата явки до 20.10.2024 р.). Тому довести або спростувати статус громадянина ОСОБА_1 , як «Визнаного ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» не представляється можливим.»
Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1, 3 та 4 ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Частиною 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).
За приписами ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені ст. 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частинами 1, 3 ст.14 Закону № 1951-VIII передбачено, що ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
На виконання ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов'язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов'язаних (п.6 Порядку №1487).
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (п.20 Порядку №1487).
Відповідно до приписів п. 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також їх оповіщення;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа»
Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов'язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, перевіряється через:
електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Як зазначає у позові ОСОБА_1 та надає на підтвердження відповідні докази, позивач пройшов медичний огляд та відповідно до довідки ВЛК був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Однак, відповідно до інформації з електронного військово-облікового документу в додатку "Резерв+" позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний. Відомості про постанову ВЛК відсутні.
Таким чином, суд вважає, що існує невідповідність відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного (позивача), відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Такі розбіжності проявляються в тому, що данні викладені у тимчасовому посвідченні позивача не відповідають даним реєстру, оскільки у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні відомості, щодо проходження ним ВЛК та непридатності до військової служби.
Про це відповідач зазначає у відповіді на адвокатський запит та пропонує позивачу прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліку в якому він перебуває, для підтвердження свого статусу непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, надання необхідних документів.
На думку суду, розбіжність щодо наявності документів у позивача та одночасна їх відсутність у відповідача не може бути усунута лише направленням таких документів відповідачу поштовим відправленням, оскільки вони підлягають вивченню, дослідженню та співставленню з даними, що є у розпорядженні органу та їх перевірці на достовірність, оскільки як було зазначено вище у разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним.
Таким чином, суд зазначає, що іншого способу усунення розбіжностей, окрім прибуття та надання документів, а в разі необхідності і проходження медичного обстеження на підтвердження висновку ВЛК що надає позивач - не існує. Стан придатності до військової служби може бути визначено тільки шляхом медичного обстеження на підставі медичних документів та медичного огляду особи.
На думку суду, таке медичне обстеження, позивач має можливість пройти самостійно у іншому медичному закладі (не ВЛК) та в подальшому результати такого обстеження, на підтвердження діагнозу та захворювання, що дає підстави для виключення з військового обліку, надати до ТЦК СП чи до ВЛК в разі прибуття та її проходження.
Вищезазначене кореспондується з приписами п. 3.5. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затв. Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. №402), відповідно до якого до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Оскільки іншого способу усунення виявлених розбіжностей суд не вбачає, а тому за наявності діагнозу та захворювання, що дає підстави для виключення з військового обліку та відсутності таких даних в реєстрі про зняття з військового обліку та постанови ВЛК щодо захворювання, статус позивача як визнаного непридатними до військової служби та знятого з військового обліку не є підтвердженим відповідно до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, його підтвердження можливе за вчинення активних дій позивачем на підтвердження свого статусу у розумінні Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ .
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі “Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов