04 грудня 2025 рокусправа № 380/16980/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представниця Отрох А.В., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невключення до складу грошового забезпечення сум ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 у за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 126 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач нарахував та виплатив йому компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 126 днів без урахування в складі грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума компенсації, щомісячної грошової винагороди, установленої постановою КМУ № 168, яку він отримував під час проходження служби. Позивач стверджує, що статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено складові грошового забезпечення, до яких входять винагороди. Тому додаткова винагорода, установлена постановою КМУ № 168, має бути врахована при обчисленні сум компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, оскільки ці виплати мають постійний характер і виплачувалися йому щомісячно до дати звільнення.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» визначено коло підстав для виплати додаткової винагороди, яка виплачується лише у період дії воєнного стану. Відповідно, додаткова винагорода на період дії воєнного стану не може вважатися одним із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що враховується при обчисленні одноразових соціальних доплат та допомог, а також компенсацій. Розділом ХХХІ Порядку №260, що визначає порядок виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби, не передбачено можливості включення додаткової винагороди, що виплачується в умовах воєнного стану на підставі Постанови №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані відпустки. Тому відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2025 № 116 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23.04.2025. Відповідно до відомостей з особової картки на грошове забезпечення за 2025 передбачена Постановою № 168 додаткова грошова винагорода виплачувалася ОСОБА_1 у лютому та березні 2025 року.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.04.2025 № 116 ОСОБА_1 вирішено виплатити (а.с. 13):
- грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку: за 2022 рік - 25 днів, за 2024 рік - 30 днів, за 2025 рік - 15 днів;
- грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 до 2025 - 56 календарних днів;
Згідно відомостей з особової картки на грошове забезпечення за 2025 ОСОБА_1 нарахована та виплачена (а.с. 20):
- компенсація за невикористані дні основної відпустки в розмірі 21152,50 грн.;
- компенсація за невикористані відпустки учасникам бойових дій в розмірі 40922 грн.
05.05.2025 та 26.06.2025 представниця позивача звернулася із адвокатськими запитами до ВЧ НОМЕР_1 з проханням надати довідку про грошове забезпечення за період проходження служби, з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди; надати інформацію чи було враховано додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, при обрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022-2025 роки,; надати інформацію про період який було взято для обрахування розміру місячного грошового забезпечення при розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022-2025 роки. ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що при звільненні позивача зі служби розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки здійснювався без урахування додаткової винагороди (лист ВЧ НОМЕР_1 від 04.07.2025, а.с. 18).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Водночас статтею 9-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям під час дії воєнного стану (особливого періоду):
а) щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
б) виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки". (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктами 3, 5 Розділу XXXI Порядку № 260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи позовні вимоги, суд керується такими мотивами:
позивач стверджує, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, мала постійний характер, а тому підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з урахуванням якого мав визначатися розмір місячного грошового забезпечення як бази нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки.
Суд визнає такі аргументи помилковими з огляду на такі мотиви:
І. при визначенні місячного грошового забезпечення як бази нарахування передбачених Законом №2011-ХІІ соціальних виплат, допомог та компенсацій відповідно до частини другої статті 9 Закону враховуються лише ті щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди), які мають постійний характер.
Суд дійшов висновку, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що має постійний характер, оскільки виплачується лише у період дії воєнного стану, у розмірі, що не є сталим та щомісяця визначається пропорційно до днів, в які військовослужбовець ніс службу в певних умовах, залежно від виду та умов виконання завдань, а також не виплачується за низки умов (напр., у місяці, коли військовослужбовець вчинив дисциплінарні та інші проступки тощо). Розмір цієї додаткової винагороди не є сталим та щомісяця визначається наказами командирів (начальників) в залежності від наведених та інших передбачених законодавством умов.
Відомості особової картки на грошове забезпечення позивача вказують на те, що така виплачувалася не щомісяця, а у тих місяцях, в яких виплачувалася - нараховувалася в різних сумах. Отже, передбачена ст. 9-2 Закону №2011-ХІІ та Постановою №168 додаткова винагорода на час воєнного стану не має постійного характеру, а тому не включається до складових місячного грошового забезпечення як бази нарахування спірної компенсації.
Суд також враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19; № в ЄДРСР 97357218) свого часу дійшов аналогічних висновків щодо правової природи винагороди за участь в антитерористичній операції (не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира), що є аналогом додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування додаткової винагороди на підставі Постанови №168 для складу місячного грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та одноразова грошова допомога при звільненні.
ІІ. оцінюючи покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.09.2024 року у справі № 240/32125/23, суд враховує таке:
Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 в редакції, що діяла до 15.01.2025 року, тобто до внесення змін згідно з Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025, був викладений таким чином: розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. У постанові Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі № 240/32125/23, на яку в тому числі посилається представниця позивача, касаційний суд розтлумачив підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (в редакції, що діяла до 15.01.2025 року) таким чином, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення (в цій частині в позові було відмовлено), цей пункт не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
З цього приводу суд формує такі два висновки щодо правозастосування:
По перше, як детально проаналізовано у цьому рішення вище, передбачена ст. 9-2 Закону №2011-ХІІ та Постановою №168 додаткова винагорода на час воєнного стану не має постійного характеру, тому не включається до розміру місячного грошового забезпечення як бази нарахування спірної компенсаці;.
По друге, наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 № 23 затверджені Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, відповідно до абзацу 2 пункту 3 яких вказано, що у пункті 6 розділу XXXI Порядку № 260 після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнити словами «, крім винагород».
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (в редакції, що діяла на час звільнення позивача з військової служби та нарахування спірної компенсації) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, враховуючи чинну на момент виникнення спірних правовідносин редакцію пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260, законодавець чітко та недвозначно визначив, що до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Тобто ця норма вже містить чітку заборону щодо врахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації (на відміну від попереднього правового регулювання, яке аналізував суд у справі № 240/32125/23). Тому суд відхиляє посилання представниці позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, оскільки такі є нерелевантними до спірних правовідносин (у зв'язку із зміною правового регулювання). Тому, зважаючи на формулу розрахунку сум компенсації за всі невикористані позивачем дні відпустки, визначену у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку №260, відповідач правомірно при обчисленні вказаної компенсації за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки не врахував в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України у № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити з мотивів їх безпідставності.
Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович