справа№380/13242/25
02 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , Військової частина НОМЕР_2 протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 28 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 28 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що протягом спірного періоду проходження військової служби Відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи із заниженої розрахункової величини. Зокрема, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), тоді як, на переконання Позивача, мав застосовуватися актуальний розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Така позиція ґрунтується на тому, що пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, визнано протиправним та скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Відтак, з моменту набрання цим судовим рішенням законної сили, відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704.
Ухвалою від 01 липня 2025 року позов залишено без руху.
Ухвалою від 10 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Військова частина НОМЕР_1 скористалася правом на подання відзиву, в якому проти позову заперечила. Відповідач зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 знаходиться у його підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні. Нарахування та виплата грошового забезпечення Позивачу здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 після надходження документів та відповідних розрахунків від Військової частини НОМЕР_2 .
Відповідач наполягав на правомірності своїх дій. Його позиція зводиться до того, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося у суворій відповідності до норм чинного на той момент законодавства, а саме пункту 4 Постанови № 704 та телеграм Департаменту фінансів Міністерства оборони України, які вказували на застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн).
Відповідач наголошує, що як суб'єкт владних повноважень він зобов'язаний діяти виключно у межах та у спосіб, визначені законом, і не мав повноважень самостійно змінювати встановлений Урядом порядок розрахунків без відповідних бюджетних асигнувань.
Також Відповідач посилався на пункт 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII, яким встановлено обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_2 , залучена до участі у справі ухвалою суду від 03.11.2025, правом на подання відзиву не скористалася.
Копію ухвали про залучення співвідповідача було доставлено до Електронного кабінету Військової частини НОМЕР_2 в підсистемі "Електронний суд" 10.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку. Строк на подання відзиву сплив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач починаючи з 28 грудня 2022 року, розраховував грошове забезпечення Позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 28 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023 році шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом.
Листом від 25.04.2025 року Відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн
При вирішення спору, суд керувався наступними нормами.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
Таке правове регулювання мало місце до 12 травня 2023 року.
В подальшому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши його в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 12.05.2023 розмір посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача повинен розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ».
Пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є протиправною, а право Позивача на отримання недоплачених сум підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачів здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, у спірний період (28 грудня 2022 року по 20 травня 2023) Відповідач був зобов'язаний застосовувати для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача норму, яка передбачала множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Відповідно до норм чинного законодавства України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлювався:
На 2022 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2481,00 грн.
На 2023 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2684,00 грн.
В обох випадках зазначені норми законів є імперативними та мають вищу юридичну силу порівняно з будь-якими підзаконними нормативно-правовими актами.
Проте, Відповідач, ігноруючи наслідки судового рішення у справі № 826/6453/18 та прямі норми Закону «Про Державний бюджет України на 2022 рік; Про Державний бюджет України на 2023 рік», продовжував застосовувати нечинну розрахункову величину в розмірі 1762,00 грн. Така бездіяльність є прямим порушенням вимог законодавства та свідчить про невиконання покладених на нього функцій належним чином, що призвело до систематичної недоплати Позивачу грошового забезпечення.
Суд наголошує, що посадовий оклад та оклад за військовим званням є фундаментальними, базовими складовими грошового забезпечення, від розміру яких залежить обчислення більшості інших щомісячних та одноразових додаткових видів виплат (надбавок, доплат, премій, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги тощо). Відповідно, протиправне заниження цих базових показників автоматично та невідворотно призвело до пропорційного заниження і всіх похідних від них виплат, що свідчить про комплексне порушення майнових прав Позивача.
Суд дійшов висновку, що бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, розрахованому із застосуванням актуальної розрахункової величини, є протиправною, а порушене право Позивача підлягає ефективному судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Суд звертає увагу, що грошове забезпечення військовослужбовця є складною структурою, яка базується на основних видах забезпечення - посадовому окладі та окладі за військовим званням. Усі інші виплати, такі як надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові виплати (грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань), є похідними від цих базових величин.
Так, згідно з пунктом 2 постанови № 704, грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розмір більшості з них обчислюється у відсотковому відношенні до посадового окладу або до місячного грошового забезпечення (яке, в свою чергу, включає оклади).
Зокрема, відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, грошова допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення. Аналогічний порядок розрахунку застосовується і до матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Премії та надбавки також встановлюються у відсотках від посадового окладу. Оскільки судом встановлено протиправність дій Відповідача щодо застосування заниженого розміру прожиткового мінімуму (1762 грн замість 2481 грн та 2684 грн) при обчисленні посадових окладів та окладів за званням, це автоматично та неминуче призвело до неправильного обчислення розміру всього місячного грошового забезпечення. Внаслідок використання заниженої розрахункової величини, всі похідні виплати - премії, надбавки, допомога на оздоровлення та матеріальна допомога - також були нараховані та виплачені Позивачу у меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Таким чином, відновлення порушеного права Позивача неможливе без здійснення перерахунку не лише базових окладів, але й усіх залежних від них виплат за спірний період.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Механізм такої компенсації визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженим постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пункт 3 Порядку № 44 передбачає, що виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Суд наголошує, що дана компенсація є державною гарантією, спрямованою на те, щоб "на руки" військовослужбовець отримував повну суму нарахованого забезпечення без зменшення на суму податків. Оскільки при проведенні перерахунку та доплаті грошового забезпечення Відповідач, як податковий агент, зобов'язаний утримати ПДФО, то одночасно з цим у нього виникає безумовний обов'язок нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі цього утриманого податку. Невиконання цього обов'язку призведе до неповного відновлення прав Позивача.
У справі беруть участь два відповідачі: Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 . Згідно з наданими доказами та поясненнями сторін, Позивач проходила службу у ВЧ НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що ВЧ НОМЕР_2 не має статусу окремого розпорядника бюджетних коштів у повному обсязі щодо виплати грошового забезпечення і перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Саме Військова частина НОМЕР_1 (як довольчий фінансовий орган) здійснює нарахування грошового забезпечення, утримання податків та безпосередню виплату коштів на карткові рахунки військовослужбовців прикріплених частин, включаючи особовий склад ВЧ НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_2 виконує кадрову функцію (видає накази про особовий склад, про преміювання, про відпустки тощо), які є підставою для нарахувань. Але фактичну реалізацію цих наказів у грошовому виразі забезпечує ВЧ НОМЕР_1 . Оскільки спір стосується саме виплати коштів (фінансового забезпечення), то належним відповідачем, здатним реально виконати рішення суду в частині нарахування та виплати, є розпорядник коштів - Військова частина НОМЕР_1 .
Покладення обов'язку на ВЧ НОМЕР_2 було б неефективним способом захисту, оскільки вона не володіє відповідними бюджетними асигнуваннями та технічними можливостями для проведення виплат. Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання саме Військової частини НОМЕР_1 вчинити дії.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення у спірний період з урахуванням актуального розміру прожиткового мінімуму є протиправною. Поновлення порушених прав Позивача потребує зобов'язання Відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату як основних, так і всіх похідних видів грошового забезпечення, з одночасною компенсацією ПДФО.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про повну обґрунтованість позовних вимог. Цей висновок ґрунтується на комплексному аналізі норм матеріального права та обставин справи, встановлених на підставі досліджених доказів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У даній справі суд встановив факт триваючого порушення майнових прав Позивача з боку Відповідача, що вимагає втручання суду для їх ефективного поновлення.
Ключовим для цієї справи є положення частини другої статті 77 КАС України, яке встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача». Суд констатує, що Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи Позивача та доводив правомірність його бездіяльності.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнає доводи Позивача переконливими та підтвердженими належними доказами, а заперечення Відповідача - необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що Позивач, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 122, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 28 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 28 грудня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02.12.2025 року.
Суддя Коморний О.І.