04 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 580/210/25
провадження № 2-іс/340/7/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В.Науменка, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Черкаський окружний адміністративний суд (б-р Шевченка, б.117, м. Черкаси, 18001, ЄДРПОУ 35158674)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн;
- зобов'язати Черкаський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35158674) нарахувати та виплатити судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 кошти недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди зі всіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року на підставі частин 2,3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн та на 1 січня 2024 року - 3028 грн, з урахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Крім того, просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування суддівської винагороди за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно нараховується суддівська винагорода у неналежному розмірі, виходячи з розрахункової величини - 2102 грн., замість використання у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 року справу №280/210/25 направлено за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду (а.с. 27-28) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.02.2025 року (а.с. 32) передано на розгляд судді.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного справдження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки вчинення сторонами процесуальних дій (а.с. 33).
Від відповідача до суду 20.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що посадовий оклад судді окружного адміністративного суду у 2021-2024 роках мав обчислюватись, виходячи з розрахункової величини, встановленої Законами України "Про Державний бюджет" на відповідні роки, яка складає 2102 грн. Зазначає про відсутність правових підстав для застосування для розрахунку посадового окладу судді будь-якої іншої розрахункової величини у зв'язку з відсутністю диспозитивності у виборі норми закону, що підлягає застосуванню (а.с. 36-38).
Інших заяв про суті справи до суду не надходило.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи позивач є суддею Черкаського окружного адміністративного суду з 29.12.2009 року. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Позивачем надано до суду розрахункові листи за 2021 - 2024 роки (а.с. 15-18), відповідно до яких посадовий оклад позивача протягом спірного періоду є сталою величиною та становить 69366 грн. Відповідно до змісту заяв по суті справи, розмір посадового окладу позивача розрахований виходячи з розрахункової величини - 2102 грн, шляхом її множення на 30 та застосування регіонального коефіцієнту 1,1 (2102 х 30 х 1,1 = 69366).
Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, навпаки, наголошено на їх правильності та відповідності вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, не погодившись з такими діями відповідача, позивач ініціював розгляд даної справи в адміністративному суді.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року №11-р/2018.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону №1402 визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частин 2-6 статті 135 Закону №1402-VIII визначено складові суддівської винагороди, базовий розмір посадового окладу, регіональні коефіцієнти, розміри та структура щомісячних доплат.
Зокрема, пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що вона є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів (30) для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, водночас не встановлює розміру такого мінімуму, який необхідний для проведення відповідних розрахунків, а отже для визначення посадового окладу судді необхідно звернутись до інших законів, які визначають розмір зазначеної розрахункової величини.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966).
Відповідно до статті 1 Закону №966, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
Оскільки спірні правовідносини, відповідно до змісту позовних вимог, стосуються періоду часу з 01.01.2021 по 31.12.2024, такими законами у даному випадку є Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року № 1082-IX (далі - Закон №1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 2 грудня 2021 року № 1928-IX (далі - Закон №1928-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року № 2710-IX (далі - Закон №2710-IX) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 9 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон №3460-IX).
Так, статтею 7 зазначених законів з 1 січня кожного календарного року встановлено розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 01.01.2021 становить 2270 грн., з 01.01.2022 - 2481 грн., з 01.01.2023 - 2684 грн., а з 01.01.2024 - 3028 грн.
Разом з тим, кожен з наведених законів про Державний бюджет на відповідний рік визначає також окрему розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого є незмінним та складає 2102 гривні.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наголошує на необхідності застосування для обчислення розміру посадових окладів працюючих суддів саме спеціальної розрахункової величини, передбаченої Законом про Держбюджет на відповідний рік, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що складає 2102 гривні.
Водночас, позивач не погоджується з такою позицією відповідача та наголошує на необхідності застосування у якості відповідної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає з 01.01.2021 - 2270 грн., з 01.01.2022 - 2481 грн., з 01.01.2023 - 2684 грн., а з 01.01.2024 - 3028 грн.
Отже, наявна певна законодавча колізія щодо визначення розрахункової величини, яка має застосовуватись для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі 280/9563/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, тощо була сформована правова позиція щодо застосування Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в подібних правовідносинах, яка зводилась до того, що наявна колізія між нормами зазначених законів повинна вирішуватись шляхом застосування саме статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а отже, відповідно до такої позиції, в якості розрахункової величини, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, мав застосовуватись саме прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, а не будь-яка інша величина.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23 та інших справах, де були застосовані подібні правові висновки, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
ВП ВС у зазначеній постанові, серед іншого, зазначила, що цими законами (про Державний бюджет на відповідний рік) не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частинами 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, з врахуванням позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, яка для суду є обов'язковою, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме положення Законів про Державний бюджет України на відповідні роки, якими встановлено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
З огляду на наведене правове регулювання, суд не вбачає ознак протиправності в оспорюваних діях відповідача.
Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.
Судові витрати сторонами не понесені
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО