про розгляд звіту
04 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1955/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді В.В. НАУМЕНКА
секретаря судового засідання Гловацької М.О.
розглянувши у судовому засіданні звіт про виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №340/1955/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.12.2022 року щомісячну доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Рішення суду набрало законної сили 15.06.2023 року.
13.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою, поданою на підставі статті 382 КАС України, про встановлення судового контролю у справі №340/1955/23.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що станом на день звернення відповідач виконав рішення суду лише частково, тому просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі.
Суд ухвалою від 21.05.2025 року відмовив у задоволенні заяви.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ, 13.10.2025 року справу передано на розгляд судді Науменка В.В.
Ухвалою суду від 17.10.2025 року задоволено заяву, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року у справі №340/1955/23 у строк - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.
13.11.2025 року, через електронний суд, судом отримано звіт відповідача про стан виконання рішення суду від 15.05.2023 року у справі №340/1955/23.
Ухвалою суду від 28.11.2025 розгляд звіту призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2025.
В судове засідання сторони не прибули, про дату та час розгляду заяви повідомлені належним чином.
Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Згідно з приписами частини 2 статті 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
За змістом поданого звіту відповідач зазначив, що вжив вичерпних заходів у межах наданих йому повноважень, спрямованих на виконання звіту, водночас донараховані кошти позивачу не виплачені.
У звіті про виконання рішення суду відповідачем зазначено, що Головним управлінням відповідно до рішення суду по справі № 340/1955/23, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2022. Загальна сума, нарахована на виконання судового рішення, становить 14000,00 грн., з яких виплачено 187,35 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за № 2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Станом на 13.11.2025 рішення суду у справі обліковується в підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі Реєстр) за № 454678, що підтверджується витягом з Реєстру. Вказана сума доплати буде виплачена відповідно до затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Постанова № 821).
Так, 17.07.2025 постановою КМУ № 821 затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). За змістом п. 4-8 даного Порядку, видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством (п. 4). Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/ помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік (п. 5).
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (п. 6). Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (п. 7). Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбачено пунктами 5- 7 цього Порядку (п. 8).
У Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій.
Як наслідок, покладені судом зобов'язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Також у звіті зазначено, що органами Пенсійного фонду ведеться реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому всі вищезазначені рішення вносяться до реєстру, а також виконуються в межах фінансування, в порядку їх календарної черговості надходження.
Частиною 1 статті 3822 КАС України визначено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
З матеріалів справи та змісту наданого відповідачем звіту судом встановлено, що станом на дату розгляду звіту ухвалене на користь позивача рішення в цій справі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі 13812,65 грн., які нараховані на виконання рішення суду.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання,є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Відповідач, не заперечуючи факту невиконання ним рішення суду, наголошує на неможливості його фактичного виконання через те, що суми пенсії, нараховані на виконання рішень судів, можуть бути виплачені пенсійними органами лише в межах затверджених бюджетних призначень і у відповідача відсутні необхідні для цього кошти.
Суд враховує, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Нормами пункту 4 Порядку №35-1 передбачено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідачем зазначається, що до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік не включено кошти для забезпечення виконання рішення суду, адже рішення суду у справі № 340/1955/23 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має бути виконано не за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, які закладаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 9 квітня 1992 року виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд констатує, що незважаючи на те, що рішення суду у цій справі справі набрало законної сили 15.06.2023, а отже на час розгляду судом звіту відповідача минуло понад два роки, таке рішення залишається невиконаним у повному обсязі, а відповідач не наводить навіть приблизні строки його виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3823 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Враховуючи відсутність фактичного виконання рішення суду, суд вважає прийняття звіту неможливим.
Таким чином, у прийнятті звіту належить відмовити.
Частиною 3 статті 3823 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Що стосується накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 3823 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанова від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663-а, тощо).
Отже, з врахуванням наведених норм закону та практики Верховного Суду, беручи до уваги наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання бюджетного фінансування для виконання рішення суду у цій справі, суд вважає можливим звільнити відповідача від сплати штрафу, передбаченого частиною 3 статті 3823 КАС України.
Вирішуючи питання щодо доцільності встановлення відповідачу нового строку для надання звіту, суд наголошує, що рішення суду не виконується протягом тривалого часу - понад три роки, відповідачем не зазначено навіть приблизного строку отримання ним належного бюджетного фінансування, що б дало змогу добровільно виконати рішення суду, а отже, на переконання суду, встановлення нового строку подання звіту не призведе до виконання рішення суду та є у даному випадку неефективним заходом.
Разом з тим, зі змісту частини 3 статті 3823 КАС України вбачається, що альтернативним (до встановлення відповідачу нового строку для надання звіту) заходом є розгляд питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини 9 статті 3823 КАС України, суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Зі змісту частин 1, 3 статті 378 КАС України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, серед іншого, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, є невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Враховуючи наведені судом норми закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, протягом більше ніж двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення щодо виплати нарахованих сум пенсії, спосіб і порядок виконання судового рішення у даній справі належить змінити шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначених пенсійних виплат на користь стягувача (позивача).
Керуючись статтями 256, 293-297, 378, 381-3823 КАС України, суд, -
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - відмовити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі №340/1955/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 донарахованих та невиплачених сум пенсії, у загальній сумі 13812,65 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО