про розгляд звіту
04 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3440/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді В.В. НАУМЕНКА
секретаря судового засідання Гловацької М.О.
розглянувши у судовому засіданні звіт про виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2025 року №15/5482/с та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.02.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2025 року №15/5482/с та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.02.2023 року максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 та зобов'язно Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.02.2023 нараховану пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат та висновків суду у цій справі.
Рішення суду набрало законної сили.
02.10.2025 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою, поданою на підставі статті 382 КАС України, про встановлення судового контролю у справі №340/3440/25.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року заяву задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року у справі №340/3440/25 у строк - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.
Ухвалу доставлено в електронний кабінет відповідача 17.10.2025 року о 19 год. 40 хв. (а.с. 98).
21.11.2025 року, через електронний суд, судом отримано звіт відповідача про стан виконання рішення суду від 09.07.2025 року у справі №340/3440/25.
Ухвалою суду від 28.11.2025 розгляд звіту призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2025.
В судове засідання сторони не прибули, про дату та час розгляду заяви повідомлені належним чином.
За змістом поданого звіту відповідач зазначив, що вжив вичерпних заходів у межах наданих йому повноважень, спрямованих на виконання звіту, водночас донараховані кошти позивачу не виплачені.
У звіті про виконання рішення суду відповідачем зазначено, що Головним управлінням відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 340/3440/25 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2025 року №15/5482/с, з 01.02.2023 здійснено перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, з 01.02.2023 проведено нарахування пенсії без обмеження максимальним розміром.
Виплату заборгованості, яка виникла унаслідок здійснення перерахунку пенсії за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 340/3440/25 в сумі 417 816,75 грн. буде здійснено по мірі надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Вказує, що бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2025 року № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік», враховує видатки на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, що розподілені за джерелами їх виплати (фінансування).
Так, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету з урахуванням Порядку №821, в жовтні 2025 року було нараховано та виплачено частину боргу в сумі 8 993,58 грн. Залишок заборгованості становить 409010,52 грн. Як наслідок, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Отже, у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій.
Як наслідок, покладені судом зобов'язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві.
З метою забезпечення виконання судового рішення в повному обсязі, Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з листом від 05.11.2025 вих. № 2600-0405-5/194123 щодо виплати нарахованих коштів.
Також у звіті зазначено, що органами Пенсійного фонду ведеться реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому всі вищезазначені рішення вносяться до реєстру, а також виконуються в межах фінансування, в порядку їх календарної черговості надходження.
Частиною 1 статті 3822 КАС України визначено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
З матеріалів справи та змісту наданого відповідачем звіту судом встановлено, що станом на дату розгляду звіту ухвалене на користь позивача рішення в цій справі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі 409010,52 грн., які нараховані на виконання рішення суду.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання,є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб'єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.
Відповідач, не заперечуючи факту невиконання ним рішення суду, наголошує на неможливості його фактичного виконання через те, що суми пенсії, нараховані на виконання рішень судів, можуть бути виплачені пенсійними органами лише в межах затверджених бюджетних призначень і у відповідача відсутні необхідні для цього кошти.
Суд враховує, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Нормами пункту 4 Порядку №35-1 передбачено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідачем зазначається, що до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік не включено кошти для забезпечення виконання рішення суду, адже рішення суду у справі № 340/3440/25 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має бути виконано не за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, які закладаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 9 квітня 1992 року виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд констатує, що незважаючи на те, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 09.08.2025, а отже на час розгляду судом звіту відповідача минуло понад три місяці, таке рішення залишається невиконаним, а відповідач не наводить навіть приблизні строки його виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3823 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Враховуючи відсутність фактичного виконання рішення суду, суд вважає прийняття звіту неможливим.
Таким чином, у прийнятті звіту належить відмовити.
Частиною 3 статті 3823 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Що стосується накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 3823 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанова від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663-а, тощо).
Отже, з врахуванням наведених норм закону та практики Верховного Суду, беручи до уваги наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання бюджетного фінансування для виконання рішення суду у цій справі, суд вважає можливим звільнити відповідача від сплати штрафу, передбаченого частиною 3 статті 3823 КАС України.
Вирішуючи питання щодо доцільності встановлення відповідачу нового строку для надання звіту, суд наголошує, що рішення суду не виконується протягом тривалого часу, відповідачем не зазначено навіть приблизного строку отримання ним належного бюджетного фінансування, що б дало змогу добровільно виконати рішення суду, а отже, на переконання суду, встановлення нового строку подання звіту не призведе до виконання рішення суду та є у даному випадку неефективним заходом.
Разом з тим, зі змісту частини 3 статті 3823 КАС України вбачається, що альтернативним (до встановлення відповідачу нового строку для надання звіту) заходом є розгляд питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини 9 статті 3823 КАС України, суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Зі змісту частин 1, 3 статті 378 КАС України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, серед іншого, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, є невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Враховуючи наведені судом норми закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, протягом більше ніж двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення щодо виплати нарахованих сум пенсії, спосіб і порядок виконання судового рішення у даній справі належить змінити шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначених пенсійних виплат на користь стягувача (позивача).
Керуючись статтями 256, 293-297, 378, 381-3823 КАС України, суд, -
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відмовити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі №340/3440/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 донарахованих та невиплачених сум пенсії у загальній сумі 409010,52 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО