про залишення позовної заяви без руху
04 грудня 2025 року м. Київ № 320/55844/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
до1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3. Міністерства оборони України
провизнання протиправним та скасування автоматичного взяття на облік, визнання протиправним застосування положень, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати автоматичне взяття на облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також усі наслідки цього взяття, зокрема присвоєння звання "рекрут" та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг".
- визнати протиправним застосування до ОСОБА_1 положень постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024 р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних" (у редакції постанови № 556 від 11.04.2025 р.), у частині, що призвела до автоматичного взяття на військовий облік осіб без урахування його індивідуального правового статусу, раніше знятого (виключеного) з обліку на підставі остаточного рішення про непридатність до військової служби, без скасування такого рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в установленому законом порядку.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерство оборони України виключити дані про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг" як військовозобов'язаного та поновити відомості про його правовий статус як невійськовозобов'язаного (особи, фактично виключеної з військового обліку з 27.06.1999 року як непридатної до військової служби).
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилась у невжитті ним заходів щодо захисту правового статусу ОСОБА_1 (як невійськовозобов'язаного) та усунення наслідків неправомірного взяття його на облік іншим органом, на території якого ОСОБА_1 не проживає ігноруючи подані мотивовані заяви, щодо цього в тому числі, ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 справу розподілено судді Жуковій Є.О.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано одне із основоположним прав людини - право на справедливий суд, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
В національному законодавстві дане право випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Практикою Європейського суду з прав людини, сформованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив її невідповідність вимогам статті 160, 161 КАС України з огляду на наступне.
Щодо уточнення позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
За змістом наведених норм особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, має вказати в позовній заяві обставини порушення прав по відношенню до себе або інших осіб, внаслідок чого порушено таке право.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Положеннями статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави;
8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач, зокрема, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати автоматичне взяття на облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також усі наслідки цього взяття, зокрема присвоєння звання "рекрут" та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг".
- визнати протиправним застосування до ОСОБА_1 положень постанови Кабінету Міністрів України № 932 від 16.08.2024 р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних" (у редакції постанови № 556 від 11.04.2025 р.), у частині, що призвела до автоматичного взяття на військовий облік осіб без урахування його індивідуального правового статусу, раніше знятого (виключеного) з обліку на підставі остаточного рішення про непридатність до військової служби, без скасування такого рішення призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в установленому законом порядку.
Суд зазначає, що сформовані позивачем, позовні вимоги в зазначеній частині, фактично унеможливлюють їх розгляд в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги в цій частині не відповідають положенням статті 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Більше того, нормами чинного КАС України не передбачено право суду у разі задоволення позову приймати рішення щодо скасування автоматичного взяття на облік військовозобов'язаних та визнання протиправним застосування до позивачів положень нормативно-правових актів.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити прохальну частину позовної заяви у відповідності до приписів статті 5, 160-161, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене судом, не є надмірним проявом формалізму, оскільки суд вчиняє відповідні процесуальні дії передбачені положеннями чинного Кодексу адміністративного судочинства України для визначення ефективного способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу, у разі задоволення позовних вимог на користь позивача.
Щодо сплати судового збору.
Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду:
- адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, суд звертає увагу, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Разом із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено, що з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
При цьому частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Матеріалами справи підтверджується, що позов подано через підсистему «Електронний суд», позивачем фактично заявлено 3 (три) основні позовні вимоги немайнового характеру.
Отже, відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір», сума судового збору повинна становити 2906,88 грн. (968,96 х 3)
Натомість, згідно з доданої до адміністративного позову квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- позовної заяви з уточненою прохальною частиною у відповідності до приписів статті 5, 160-161, 245 Кодексу адміністративного судочинства України;
- документа про сплату судового збору у розмірі 1695,68 грн. (Отримувач коштів ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жукова Є.О.