03 грудня 2025 року м.Київ № 320/9272/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про зміну способу виконання судового рішення у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні позивача в закладах охорони здоров'я та відпустці для лікування за періоди 26.01.2023, з 27.01.2023 по 06.02.2023, з 07.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 03.04.2023 по 12.05.2023;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у строк належних при звільненні йому коштів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатній позивачу збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні позивача в закладах охорони здоров'я та відпустці для лікування за періоди 26.01.2023, з 27.01.2023 по 06.02.2023, з 07.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 03.04.2023 по 12.05.2023 в межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити компенсацію за не виплату у строк належних при звільненні йому коштів у розмірі середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку в межах суми стягнення за один місяць.
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, тобто військову частину НОМЕР_1 , в строк один місяць з дня набирання рішення суду законної сили надати звіт про виконання рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 у закладах охорони здоров'я та відпустці для лікування за періоди: 26.01.2023, з 27.01.2023 по 06.02.2023, з 07.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 03.04.2023 по 12.05 2023; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 у закладах охорони здоров'я та відпустці для лікування за періоди: 26.01.2023, з 27.01.2023 по 06.02.2023, з 07.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 03.04.2023 по 22.05.2023. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
25.11.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі ЦМУ Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній справі, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа №320/9272/24 з зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні позивача в закладах охорони здоров'я та відпустці для лікування за періоди 26.01.2023, з 27.01.2023 по 06.02.2023, з 07.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 30.03.2023, з 03.04.2023 по 12.05.2023 в межах суми стягнення за один місяць на стягнення такої допомоги.
В обґрунтування зазначеної заяви зазначено, боржник не здійснює виплату зазначеної суми допомоги.
Позивач надіслав заперечення на вказану державного виконавця.
Судом призначено розгляд заяви у судовому засіданні.
Суд розглянув заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши заяву позивача, матеріали справи, суд зазначає таке.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Так, відповідно до змісту частин 1 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з абз. 1 ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення має бути наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинні визначені в рішенні суду.
Відповідно до обставин даної справи, які визнаються учасниками справи, єдиною причиною невиплати позивачу додаткової винагороди є відсутність належного фінансування відповідача.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. Отже, у такому випадку, зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не впливає на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по виплаті додаткової винагороди позивачу.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18, стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
З огляду на викладене та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, колегія суддів вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.
До того ж, суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Відтак, зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. В постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 759/1928/13-а, від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а зроблено правовий висновок, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Відтак, суд не може погодитись з доводами позивача про наявні підстави для зміни способу або порядку виконання судового рішення, оскільки об'єктивні обставини, які ускладнюють або унеможливлюють таке виконання не змінюються від встановленого способу (стягнення сум), а тому заява ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі ЦМУ Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Лисенко В.І.