про залишення позовної заяви без руху
03 грудня 2025 року м. Київ № 320/57226/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної військової адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної військової адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 15.12.1999 року оформленого протоколом № 84 в частині визнання безпідставної видачі мені, ОСОБА_1 , посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» 2-ї категорії;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Київської обласної військової адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи щодо розгляду моєї заяви, поданої з переліком документів 16.05.2025 року та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної військової адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи повторно розглянути мою заяву щодо видачі посвідчення категорії 1 серії А щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з врахуванням правових висновків викладених у мотивувальній частині рішення суду;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної військової адміністрації в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи відновити мій статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати мені посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступив від раніше викладених висновків та вказав що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушені її права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 15.12.1999 року оформленого протоколом № 84 в частині визнання безпідставної видачі мені, ОСОБА_1 , посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» 2-ї категорії.
Таким чином, звертаючись у 31.10.2025 року з цією позовною заявою за захистом своїх прав, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи від 15.12.1999 року.
Підставами поновлення строку звернення до суду позивач зазначає таке.
Рішення Комісії від 15.12.1999 року оформленого протоколом № 84, щодо безпідставної видачі позивачу посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» 2-ї категорії, він дізнався лише 30.05.2025 року у працівника Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про що свідчить відмітка на копії Витягу з протоколу, тому оскаржити вказане рішення комісії в установлені Законом терміни я не мав змоги.
Також позивач посилається на те що у пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн- членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі». Враховуючи наведене, вважає що строк оскарження рішення Комісії від 15.12.1999 року оформленого протоколом № 84 з врахуванням не повідомлення позивача про вказане рішення, має розпочинатися з 30.05.2025 року.
Суд визнає зазначені підстави поновлення строку звернення до суду неповажними, оскільки статус Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» 2-ї категорії, це зокрема соціальне забезпечення, пільги(комунальні послуги та інше), пенсійне забезпечення(регулярні виплати), тому суд вважає що позивач не міг не знати про анулювання його посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» 2-ї категорії.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження що свідчать про існування обставин, які об'єктивно, а не суб'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені процесуальним законодавством.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачам десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.