Рішення від 04.12.2025 по справі 320/46560/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2025 року справа №320/46560/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262140012101 від 02.09.2024 року щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії періоди роботи з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр., з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр., з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр., 01.04.2000 по 31.12.2001 рр., з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр., з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр., з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр., з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр., з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр., з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:

з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., в Науково-дослідному відділі Київського ордена Леніна Державного університету ім. Т.Г. Шевченка;

з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр. в Київській кінокопіювальній фабриці;

з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Альпсервіс";

з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Декор";

з 01.04.2000 по 31.12.2001 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нормаль";

з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр. в Дочірньому підприємстві "Гейл";

з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім Макса";

з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "БО- КО";

з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ААЗ Трейдінг-Автолюкс";

з 01.11.2018 по 30.11.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія";

з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр. в Державному закладі професійної (професійно- технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Академія патрульної поліції";

з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр. в Хмельницькому комунальному підприємстві "Електротранс";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.08.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 24.08.2024 ним було подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV. Заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке, керуючись принципом екстериторіальності, прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, посилаючись на недостатній страховий стаж - 14 років 3 місяці 6 днів. Відмова обґрунтована тим, що до страхового стажу не були зараховані окремі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці позивача, з огляду на формальні недоліки у записах, зокрема: відсутність дати наказу про звільнення, розбіжності між датами запису та наказу, відсутність підстав при прийнятті та звільненні, а також розбіжність у по батькові в персоніфікованих даних.

Позивач не погоджується з таким рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його конституційне право на соціальний захист. Позивач наголошує, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на забезпечення у старості, а пенсії мають гарантувати рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум. Позивач вказує, що відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком мають особи, які досягли 60 років і мають необхідний страховий стаж, який на момент звернення становив не менше 30 років.

У позовній заяві зазначено, що відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється на підставі даних персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи - на підставі документів, у тому числі трудової книжки. Позивач посилається на статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, яка визначає трудову книжку як основний документ, що підтверджує стаж роботи. За її відсутності або за відсутності відповідних записів стаж може підтверджуватись іншими документами або показаннями свідків.

Позивач стверджує, що записи в його трудовій книжці, хоча й мають формальні недоліки, не містять внутрішніх суперечностей, узгоджуються між собою та підтверджують факт роботи у відповідні періоди. Позивач наголошує, що працівник не може нести відповідальність за порушення порядку ведення трудових книжок, які є обов'язком роботодавця, що закріплено у постанові Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993.

На підтримку своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, де суди дійшли висновку, що недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути самостійною підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні страхового стажу.

Позивач також заперечує проти аргументам відповідача щодо розбіжності у по батькові, зазначаючи, що дані про страховий стаж формуються на підставі Реєстру застрахованих осіб, а не виключно за ПІБ. Позивач звертає увагу на те, що станом на 01.06.2024 його трудовий стаж, згідно з даними особистого кабінету на вебпорталі Пенсійного фонду України, становить 31 рік 1 місяць 5 днів, що підтверджує наявність необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати рішення відповідача протиправним, зобов'язати Пенсійний фонд зарахувати відповідні періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію за віком з 24.08.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05.11.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву. Докази направлення відзиву на позовну заяву позивачу відповідачем-2 не надано.

Відповідач-2 у поданому відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для призначення пенсії за віком у зв'язку з недостатнім страховим стажем, підтвердженим у встановленому законодавством порядку.

Відповідач-2 зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 право на пенсію за віком мають особи, які досягли 60-річного віку та мають не менше 30 років страхового стажу. За результатами аналізу поданих документів, страховий стаж позивача становить 14 років 3 місяці 6 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію за віком у 2024 році.

У відзиві зазначено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 24.08.2024 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, надавши трудову книжку, військовий квиток, паспорт громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків. Заява була зареєстрована та передана за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке здійснило розгляд документів та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відповідач-2 обґрунтовує відмову тим, що окремі періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача через наявність формальних порушень, а саме:

період з 01.12.1980 по 31.08.1981 не зараховано через розбіжність між датою запису про звільнення (31.08.1981) та датою відповідного наказу (19.01.1982), що перевищує допустимий тримісячний термін;

період з 19.10.1983 по 27.01.1985 не враховано через відсутність дати наказу при звільненні;

періоди з 30.01.1992 по 30.06.1993 та з 01.07.1993 по 30.09.1993 не зараховано через відсутність підстав при прийнятті та звільненні з роботи, що унеможливлює підтвердження факту трудових відносин;

періоди роботи з 2000 по 2007 роки та з 2011 по 2024 роки, згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, містять розбіжність у по батькові - " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", що не узгоджується з даними паспорта, у зв'язку з чим необхідне внесення коригуючих змін до персоніфікованих даних.

Відповідач-2 посилається на статтю 24 Закону №1058-IV, яка визначає, що страховий стаж обчислюється на підставі даних персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи - на підставі документів, що відповідають вимогам законодавства. При цьому основним документом, що підтверджує стаж роботи до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка, яка повинна містити чіткі, несуперечливі записи з належними реквізитами.

Відповідач-2 також зазначає, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, для підтвердження стажу роботи приймаються додаткові документи, зокрема: довідки, виписки з наказів, особові рахунки, відомості про заробітну плату, письмові трудові договори тощо. Однак такі документи позивачем на момент звернення не були надані.

На підставі викладеного, відповідач-2 вважає, що рішення №262140012101 від 02.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком є обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства. Водночас відповідач-2 зазначає, що після подання уточнюючих документів, які підтверджують спірні періоди роботи, питання щодо перегляду рішення може бути вирішене у встановленому порядку.

19.11.2024 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, із доказами направлення позивачу.

Відповідач-1 у поданому відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на відсутність порушень у діях територіального органу Пенсійного фонду, який здійснив розгляд заяви позивача та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідач-1 зазначає, що відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2014 №28-2, головні управління є територіальними органами Пенсійного фонду України, які реалізують державну політику у сфері пенсійного забезпечення. У своїй діяльності вони керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду.

Відповідач-1 наголошує, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961, було запроваджено механізм екстериторіального призначення пенсій. Згідно з цим порядком, після подання заяви через веб-портал Пенсійного фонду України, електронна пенсійна справа формується та передається до визначеного структурного підрозділу Пенсійного фонду, який здійснює розгляд документів та приймає рішення щодо призначення пенсії.

У відзиві зазначено, що 24.08.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV. Заява була зареєстрована, документи - скановані та передані за принципом екстериторіальності до відповідача-2, який є органом, що приймає рішення про призначення пенсії.

Відповідач-1 зазначає, що відповідно до пунктів 4.1-4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, працівник сервісного центру здійснює ідентифікацію заявника, перевірку змісту та належного оформлення документів, уточнення інформації про періоди роботи, а також повідомляє про необхідність дооформлення документів або подання додаткових у тримісячний строк. Після реєстрації заяви електронна пенсійна справа передається до відповідного органу Пенсійного фонду для розгляду.

Відповідач-1 наголошує, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийняте саме відповідачем-2, яке здійснювало аналіз поданих документів, перевірку страхового стажу та відповідність даних реєстру застрахованих осіб. Відповідач-1 не здійснював оцінку документів позивача по суті та не приймав рішення щодо призначення пенсії.

Відповідач-1 також зазначає, що відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється на підставі даних персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи - на підставі документів, що відповідають вимогам законодавства. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка повинна містити чіткі, несуперечливі записи, виконані відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993.

У відзиві також зазначено, що в разі виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці, виправлення має здійснюватися уповноваженим органом, де було зроблено відповідний запис, із засвідченням печаткою. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами та засвідчені печаткою. У випадках, коли трудова книжка містить неточні або неповні записи, для підтвердження стажу можуть використовуватись додаткові документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

На підставі викладеного відповідач-1 вважає, що дії відповідача-1 були здійснені відповідно до чинного законодавства, у межах повноважень, визначених нормативними актами, та не можуть бути визнані протиправними. Рішення про відмову у призначенні пенсії приймалося іншим територіальним органом - відповідачем-2, а тому позовні вимоги до відповідача-1 є необґрунтованими.

13.03.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_4 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

01.07.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання позивача про долучення доказів з доказами про надсилання цього клопотання відповідачам у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 прийнято адміністративну справу №320/46560/24 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/46560/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області докази направлення відзиву на позовну заяву позивачу. Витребувані докази ухвалено надати суду протягом 5 днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області документи, що підтверджують обчислення страхового стажу позивача, зазначеного в рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком від 02.09.2024 №262140012101, а саме:

- перелік періодів роботи, які були включені відповідачем-2 до загального страхового стажу в розмірі 14 років 03 місяці 06 днів;

- джерела даних, на підставі яких здійснено обчислення страхового стажу в розмірі 14 років 03 місяці 06 днів;

- документи, що підтверджують враховані періоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 витребувано докази у справі від Пенсійного фонду України:

- пояснення щодо джерела формування персональних даних застрахованої особи позивача, зокрема підстав внесення до реєстру застрахованих осіб по батькові " ОСОБА_2 ";

- копії документів, на підставі яких було сформовано відповідний запис у реєстрі, в якості доказів у справі;

- інформацію про те, чи здійснювалася перевірка достовірності персональних даних при внесенні їх до реєстру;

- у разі виявлення технічної або реєстраційної помилки - повідомити про вжиті заходи щодо її виправлення, зокрема про оновлення даних у реєстрі застрахованих осіб відповідно до достовірних документів, що посвідчують особу.

16.09.2025 канцелярією суду зареєстровано пояснення відповідача-1, надані на виконання ухвали суду від 27.08.2025, відповідно до яких Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що діє в межах Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (зі змінами), згідно з яким облікова картка застрахованої особи створюється автоматично у разі надходження звітності від страхувальника, відомостей про нарахований дохід і єдиний внесок, даних від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та в інших випадках, передбачених Законом №2464-VI. Вказано, що з 01.01.2011 адміністрування єдиного внеску, ведення реєстру страхувальників та збір звітності здійснюються органами Державної податкової служби, а обмін інформацією між ДПС України і Пенсійним фондом України врегульовано міжвідомчими актами від 20.11.2023, які забезпечують доступ Пенсійного фонду до даних загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За результатами аналізу персональної електронної облікової картки застрахованої особи з РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено, що страхувальником фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у періодах з вересня 2023 року по липень 2025 року подано дані на зазначену застраховану особу із зазначенням ПІБ " ОСОБА_1 ". У зв'язку з цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 01.09.2025 направлено страхувальнику лист №2600-0604-8/155450 щодо необхідності проведення відповідних коригувань поданих даних. Одночасно повідомлено, що відомості до реєстру застрахованих осіб вносяться та уточнюються в автоматичному режимі на підставі звітності страхувальників, даних центральних органів виконавчої влади у сфері праці та соціального захисту, фондів соціального страхування, органу державної реєстрації актів цивільного стану та органу, що адмініструє єдиний внесок.

Відповідач-1 зазначає, що у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей (зокрема щодо по батькові) така особа має право подати до територіального органу Пенсійного фонду України анкету застрахованої особи за формою додатка 2 до Положення, з доданням документів, які підтверджують внесення, зміну чи уточнення даних (паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудова книжка, документ, що підтверджує РНОКПП тощо). Внесення змін до умовно-постійної частини облікової картки здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п'ятиденний строк після перевірки відповідності реєстраційних даних.

Станом на дату формування відповіді повідомлено, що наказом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.10.2024 №1949 "Про внесення змін до відомостей реєстру застрахованих осіб…" на підставі звернення ОСОБА_1 (анкета застрахованої особи від 09.10.2024) у реєстрі застрахованих осіб було уточнено його персональні дані, і наразі в реєстрі міститься інформація щодо застрахованої особи з РНОКПП НОМЕР_1 як " ОСОБА_1 ". Разом з тим Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що не має можливості надати копії первинних документів, на підставі яких сформовано записи в реєстрі застрахованих осіб, оскільки такі відомості надходять у порядку міжвідомчого інформаційного обміну від Державної податкової служби України та інших розпорядників даних. У межах компетенції надано роздруківки з програмного забезпечення інформації, переданої ДПС України до Пенсійного фонду України за каналами міжвідомчого обміну, з податкових розрахунків сум доходу та утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

08.10.2025 канцелярією суду зареєстровано лист Пенсійного фонду України від 24.09.2025 №2800-060202-7/63721, яким повідомлено, що відповідно до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату, дохід та інші виплати подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, а також безпосередньо фізичними особами-підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність.

Пенсійний фонд України пояснив, що джерелами формування реєстру є звітність страхувальників, система персоніфікованого обліку, електронні пенсійні справи, система обліку сплати страхових внесків, фонди соціального страхування, дані органів державної реєстрації актів цивільного стану та інші передбачені законодавством джерела. Відомості до реєстру, зміни та уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі звітності страхувальників та даних компетентних органів.

У поясненнях зазначено, що відповідно до звітних відомостей за III квартал 2023 року, поданих страхувальником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , до реєстру застрахованих осіб було внесено по батькові " ОСОБА_2 " щодо позивача. Водночас Пенсійний фонд України повідомив, що 11.10.2024 на підставі поданої анкети застрахованої особи та доданих документів наказом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №1949 було внесено зміни до реєстру застрахованих осіб, і наразі в реєстрі містяться уточнені дані - " ОСОБА_1 ".

Таким чином, Пенсійним фондом України зазначено, що некоректні відомості щодо по батькові позивача виникли внаслідок подання страхувальником звітності з помилковими даними, однак після звернення позивача та подання ним анкети застрахованої особи відповідні зміни були внесені у встановленому порядку, і на даний час у реєстрі застрахованих осіб відображаються правильні персональні дані.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд

ВСТАНОВИВ:

24.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 (а.с. 10-15) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою №76 про призначення/перерахунок пенсії з метою призначення пенсії за віком (а.с. 80). Заява була подана в електронній формі через Веб- портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобу автентифікації BankID.

До заяви позивач додав анкету-опитування (а.с. 81), пам'ятку пенсіонера та скановані копії наступних документів: паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Харківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 07.07.2021 (а.с. 10-15); реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) № НОМЕР_1 (а.с. 16); військовий квиток серії НОМЕР_4 , виданий 29.06.1986 (а.с. 92-93); довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000. Також позивачем у заяві за призначенням/перерахунком пенсії було зазначено, що трудова книжка відцифрована.

Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження Порядку екстериторіального призначення пенсій" електронна пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для розгляду та прийняття рішення.

02.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ухвалило рішення №262140012101 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с. 79) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та невідповідністю поданих документів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача, обчислений за даними персоніфікованого обліку, становить 14 років 3 місяці 6 днів; мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком у 2024 році становить 30 років; частина періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, не була зарахована до страхового стажу через невідповідності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналіз наведених норм вказує на те, що за загальним правилом для виникнення у особи права на призначення пенсії за віком необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років.

Позивач на час звернення до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою №76 про призначення пенсії за віком (24.08.2024), згідно з паспортними даними досяг віку 60 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.09.2024 №262140012101 слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку та невідповідність поданих документів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_5 : 01.12.1980 - 31.08.1981 (у трудовій книжці зазначено дату звільнення 31.08.1981, тоді як наказ про звільнення датований 19.01.1982, що перевищує допустимий тримісячний термін, передбачений пунктом 2.21 Інструкції №58), 19.10.1983 - 27.01.1985 (відсутня дата наказу про звільнення, що унеможливлює підтвердження факту припинення трудових відносин), 30.01.1992 - 30.06.1993 (відсутні реквізити наказів про прийняття та звільнення, не зазначено підстави припинення трудових відносин), 01.07.1993 - 30.09.1993 (дані персоніфікованого обліку містять розбіжність у по батькові: " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", що не узгоджується з паспортними даними), 01.01.2000 - 31.12.2007 (дані персоніфікованого обліку містять розбіжність у по батькові: " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", що не узгоджується з паспортними даними), 01.01.2011 - 24.08.2024 (дані персоніфікованого обліку містять розбіжність у по батькові: " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 ", що не узгоджується з паспортними даними).

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

20.06.1974 постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції №162).

Згідно з абзацами 2 - 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Водночас щодо незарахування до стажу позивача періодів роботи судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_5 , виданою 26.05.1981, відповідачем-2 до стажу позивача не зараховано такі періоди:

01.12.1980 - 31.08.1981 - робота в Науково-дослідному відділі Київського ордена Леніна Державного університету ім. Т.Г. Шевченка;

19.10.1983 - 27.01.1985 - робота в Київській копіювальній фабриці;

30.01.1992 - 30.06.1993 - робота в ТОВ "Альпсервіс";

01.07.1993 - 30.09.1993 - робота в ТОВ "Декор";

03.04.2000 - 01.01.2002 - робота в ТОВ "Нормаль";

01.01.2002 - 11.12.2006 - робота в Дочірньому підприємстві "Гейл";

19.06.2007 - 21.11.2013 - робота в ТОВ "Бо-Ко";

23.02.2018 - 11.05.2018 - робота в ТОВ "ААЗ Трейдінг-Автолюкс";

01.11.2018 - 30.11.2018 - робота в ТОВ "Украгростратегія";

07.02.2020 - 24.08.2024 - робота в Державній установі "Академія патрульної поліції" (до моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії з метою призначення пенсії за віком).

За підрахунком суду незарахований відповідачем-2 відповідно до трудової книжки стаж роботи позивача складає 21 рік 8 місяців 1 день.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_6 містить усі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у вказані вище періоди.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача наявні певні недоліки в оформлені трудової книжки, такі як перевищення допустимого терміну між записом у трудовій книжці та датою наказу про звільнення (1980-1981), відсутність дати наказу при звільненні (1983-1985), відсутність реквізитів кадрових дій щодо прийняття та звільнення (1992-1993), а також розбіжність у по батькові між паспортом і персоніфікованими даними в реєстрі застрахованих осіб (2000-2024), стосовно якої відповідно до поданої анкети застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в реєстрі застрахованих осіб та доданих до неї документів на підставі наказу ГУ ПФУ в м. Києві від 11.10.2024 №1949 внесено зміни.

Наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідних посадах, до того ж обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24.05.208 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (у частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні до стажу вказаних періодів роботи позивача.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленим соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.

Неточність у записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача 01.12.1980 - 31.08.1981; 19.10.1983 - 27.01.1985; 30.01.1992 - 30.06.1993; 01.07.1993 - 30.09.1993; періоди 2000 - 2007, 2011 - 2024 до загального стажу позивача, діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, суд виснуває, що позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262140012101 від 02.09.2024 року щодо незарахування позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр., з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр., з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр., 01.04.2000 по 31.12.2001 рр., з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр., з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр., з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр., з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр., з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр., з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр., а також стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., в Науково-дослідному відділі Київського ордена Леніна Державного університету ім. Т.Г. Шевченка; з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр. в Київській кінокопіювальній фабриці; з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Альпсервіс"; з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Декор"; з 01.04.2000 по 31.12.2001 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нормаль"; з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр. в Дочірньому підприємстві "Гейл"; з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім Макса"; з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "БО-КО"; з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ААЗ Трейдінг-Автолюкс"; з 01.11.2018 по 30.11.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія"; з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр. в Державному закладі професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Академія патрульної поліції"; з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр. в Хмельницькому комунальному підприємстві "Електротранс" підлягають задоволенню.

Разом з тим, щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком суд зазначає, що у рішеннях у справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 свідчить про те, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

У пункті 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно з принципом екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, визначене за принципом екстериторіальності, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., в Науково-дослідному відділі Київського ордена Леніна Державного університету ім. Т.Г. Шевченка; з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр. в Київській кінокопіювальній фабриці; з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Альпсервіс"; з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Декор"; з 01.04.2000 по 31.12.2001 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нормаль"; з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр. в Дочірньому підприємстві "Гейл"; з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім Макса"; з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "БО- КО"; з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ААЗ Трейдінг-Автолюкс"; з 01.11.2018 по 30.11.2018 рр. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія"; з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр. в Державному закладі професійної (професійно- технічної) освіти зі специфічними умовами навчання "Академія патрульної поліції"; з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр. в Хмельницькому комунальному підприємстві "Електротранс", а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.08.2024.

Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу пенсію за віком з 24.08.2024, суд зазначає, що така вимога є передчасною, адже виплата пенсії буде здійснюватися після ухвалення рішення про призначення пенсії, натомість рішення про призначення пенсії належним відповідачем має бути ухвалене за результатами розгляду даної справи, тому в цій частині вимог суд відмовляє у задоволенні позову.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач-2 не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.10.2024 №0.0.3919464533,1 (а.с. 9), оригінал якої наявний у справі.

Таким чином, враховуючи положення статей 132, 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262140012101 від 02.09.2024 року щодо незарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу при призначенні пенсії періоди роботи з 01.12.1980 по 31.08.1981 рр., з 19.10.1983 по 27.01.1985 рр., з 30.01.1992 по 30.06.1993 рр., з 01.07.1993 по 30.09.1993 рр., 01.04.2000 по 31.12.2001 рр., з 01.01.2002 по 31.12.2006 рр., з 01.12.2006 по 17.08.2007 рр., з 01.04.2011 по 26.09.2012 рр., з 18.02.2018 по 20.05.2018 рр., з 01.02.2020 по 30.06.2024 рр., з 01.04.2022 по 31.05.2022 рр.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи: