ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2025 р. справа № 300/2813/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє представник за довіреністю Кузів В.М. (далі - представник позивача) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Івано- Франківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги на оздоровлення, додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги по звільненню зі служби, грошової компенсації за невикористані дні основної, додаткової відпустки, за період проходження служби з 01.01.2024 по 31.12.2024, із застосуванням розміру посадового окладу, встановленого на 11.11.2015;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за 20 діб невикористаної відпустки у 2016 році, грошової компенсації за 16 діб невикористаної відпустки у 2019 році, грошової компенсації за 35 діб невикористаної відпустки у 2020 році, грошової компенсації за 45 діб невикористаної відпустки у 2021 році, грошової компенсації за 31 добу невикористаної відпустки у 2022 році, грошової компенсації за 45 діб невикористаної відпустки у 2023 році, грошової компенсації за 45 діб невикористаної відпустки у 2024 році, одноразової грошової допомоги в разі звільнення зі служби в поліції відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» із урахуванням посадового окладу, не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року - 3208 грн за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , проходив службу в підрозділах Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 31.12.2024 №605 о/с старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено з 31.12.2024 з органів поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (за станом здоров'я (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». В період проходження служби з січня 2024 по 31.12.2024 відповідачем протиправно не було приведено посадовий оклад у відповідність до Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що підтверджується архівною відомістю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024. Вважаючи, що дії відповідача є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач через уповноваженого представника звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні)(а.с.16-17).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.28-31), в якому проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що Постановою №988, Порядком №260 та будь-якими іншими нормативно-правовими актами для визначення складових грошового забезпечення поліцейських не передбачено застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не передбачено застосування тарифних коефіцієнтів, тому у ГУНП в Івано-Франківській області відсутні будь які правові підстави для проведення перерахунку розміру встановлених та виплачених складових грошового забезпечення позивача.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу, в тому числі Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 31.12.2024 №605 о/с старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено з 31.12.2024 з органів поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (за станом здоров'я (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового грошового забезпечення в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" позивач через уповноваженого представника звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, керуючись законодавством яке діяло станом на день виникнення спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Частинами 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
11.11.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988) пунктом 1 якої установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови №988 передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
У пункті 3 Постанови КМУ №988 затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1 та схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10.
На виконання вимог статті 94 Закону №580-VIII та Постанови №988 Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи наведене та те, що позивач проходив службу в органах Національної поліції України, про що свідчать матеріали справи та не заперечується учасниками справи, питання визначення розміру грошового забезпечення позивача регулюється нормами Постанови КМУ №988, пунктом 3 якої затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1 та схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10.
При цьому зазначеною постановою КМУ не передбачено визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним званням поліцейських шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Встановлення з 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховується розміри посадових окладів поліцейських Національної поліції, а отже і самого грошового забезпечення поліцейських Національної поліції.
В підсумку суд вважає, що відповідач при визначенні розміру посадового окладу позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Суд також зазначає, що інші зазначені позивачем у позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи все вищенаведене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник за довіреністю Кузів В.М., до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.