ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" грудня 2025 р. справа № 300/8231/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кафарського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Вакун В. В.,
представника позивача - Неживок І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій,
Адвокат Неживок І.В., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 10539769, зареєстрованого 26.11.2010, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження АА 966814 від 26.11.2010, винесеної Відділом державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989);
зобов'язати Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 10539769, зареєстрованого 26.11.2010, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження АА 966814 від 26.11.2010, винесеної Відділом державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесені відомості про накладення на майно ОСОБА_1 арешту, номер запису про обтяження №10539769 від 26.11.2010. При цьому, що за обтяження, та в зв'язку чим воно накладено йому невідомо. У зв'язку із цим, позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про актуальність арешту для змоги реалізувати свої права. Відповідач листом №55972 від 17.09.2025 повідомив про наявність обтяження та про відсутність правових підстав для зняття арешту, оскільки у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні дані, на підставі якого виконавчого провадження накладений даний арешт. При цьому, надати копію постанови АА №966814 від 26.11.10 не має можливості, оскільки станом на сьогодні на виконанні не перебувають виконавчі провадження, згідно яких він є боржником.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України - з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, та призначено судове засідання на 03.12.2025 о 14:00 год.
У судовому засіданні 03.12.2025 представник позивача, який брав участь в режимі відеоконференцзв'язку, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові.
Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, призначене на 03.12.2025, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Крім того, частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Суд зауважує, що відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Від останнього до суду не надходили заперечення проти позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В даному випадку відповідач - Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов та, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесені відомості про накладення на майно ОСОБА_1 арешту, номер запису про обтяження №10539769 від 26.11.2010.
Ініціатором обтяження є Відділ державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції, ЄДРПОУ 34928989.
Арешт майна накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серія АА 966814 від 26.11.2010 (а.с. 4-8).
При цьому, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Рожнятівський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34928989) на сьогодні є припиненим з 17.07.2023.
Правонаступником Рожнятівського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34928989) є Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34536065), тобто відповідач по справі.
08.09.2025 позивач звернувся до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з клопотанням, в якому просив повідомити про актуальність арешту (а.с. 15).
Відповідач надав відповідь листом №55972 від 17.09.2025, у якому повідомлено про наявність обтяження на позивача, реєстраційний №10539769, зареєстрованого 26.11.2010 відділом ДВС у Рожнятівського РУЮ згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження АА 966814 від 26.11.2010. Також вказано про відсутність правових підстав для зняття арешту, оскільки у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні дані, на підставі якого виконавчого провадження накладений даний арешт. Натомість, надати копію постанови про арешт майна АА №966814 від 26.11.2010 немає можливості, оскільки станом на сьогодні на виконанні не перебувають виконавчі провадження, згідно яких ОСОБА_1 є боржником (а.с. 16).
Вважаючи дії відповідача щодо незняття арешту з майна протиправними, представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Порядок звернення стягнення на майно боржника передбачено розділом VII Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 48 вказаного Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
При цьому, статтею 59 визначено особливості зняття арешту з майна.
Так, частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Так, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.10.2025 (номер інформаційної довідки: 446399414) підтверджується, що на майно ОСОБА_1 зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 10539769, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження АА 966814 від 26.11.2010, відділ ДВС Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989).
Проте, як уже встановлено, відповідач, який є правонаступником ДВС Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989), у листі №55972 від 17.09.2025 підтвердив, що у Долинському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні не перебувають виконавчі провадження, згідно яких ОСОБА_1 є боржником.
Окрім того, у відповідача, як правонаступника відділу ДВС Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989) не обліковується і виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову АА 966814 від 26.11.2010, що стала підставою для встановлення обтяження №10539769 на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично відповідачем констатовано про відсутність виконавчого провадження, у межах якого може накладатись арешт на майно, оскільки саме по собі обтяження у вигляді арешту не може існувати без відкритого виконавчого провадження. Таке обтяження може бути накладено виконавцем тільки у межах певного виконавчого провадження.
Відтак, оскільки виконавче провадження у відповідача не обліковується, тобто воно не існує, то відповідно і арешт згідно постанови АА 966814 від 26.11.2010 на момент розгляду публічно-правового спору накладений за відсутності правових підстав.
Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Суд вважає, що подальше збереження чинності арешту щодо майна позивача є безпідставним, оскільки ним не забезпечується примусове виконання виконавчого документа як такого, що не існує.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку є підстави для застосування вимог ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для скасування арешту за рішенням суду.
В той же час, щодо частини позовних вимог про протиправність дій відповідача суд звертає увагу, що спірне обтяження накладено не відповідачем, а відділом ДВС Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989), правонаступником якого є відповідач.
При цьому, підстави зняття арешту з майна, як уже зазначено судом вище, передбачені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких відсутня підстава, згідно якої відповідач має обов'язок на зняття спірного арешту. Натомість, в даному випадку наявна підстава, передбачена частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (за рішенням суду).
У зв'язку із цим, протиправних дій відповідачем не вчинено, а тому у частині цих позовних вимог слід відмовити.
Решта доводів на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частину сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34536065, вул. Незалежності, 3, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська обл., 77500) про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення певних дій - задовольнити частково.
Зобов'язати Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер обтяження: 10539769, зареєстрованого 26.11.2010, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження АА 966814 від 26.11.2010, винесеної Відділом державної виконавчої служби Рожнятівського районного управління юстиції (ЄДРПОУ 34928989).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34536065, вул. Незалежності, 3, м. Долина, Калуський район, Івано-Франківська обл., 77500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 ( тисяч п'ятдесят шість) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 287 КАС України, подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Рішення складене в повному обсязі 04 грудня 2025 р.