01 грудня 2025 рокуСправа № 280/8040/21 Провадження ПР/280/24/22 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення остаточної суми грошової компенсації вартості речового майна, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення остаточної суми грошової компенсації вартості речового майна задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна із застосуванням при розрахунку одиниці виміру - місяці, що суперечить наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», а також за цінами Центрального управління речового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діяли станом на 01.01.2020.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, у одиниці виміру, що відповідає наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897, а також в цінах, що діяли на 01.01.2021.
В решті позовних вимог відмовлено.
30.04.2024 рішення по справі №280/8040/21 набрало законної сили.
14.11.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява про зобов'язання встановити судовий контроль про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №280/8040/21. В обгрунтування заяви зазначає, що у добровільному порядку боржник не виконує рішення суду, у зв'язку з чим позивач звернувся до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду.
15.05.2025 державним виконавцем Центрального відділення державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) при поверхневому розгляді доказів наданих Військовою частиною НОМЕР_2 , не заглиблюючись у справу №280/8040/21 виніс постанову про закриття виконавчого провадження та фактично виконання рішення не відбулося.
Ухвалою суду від 14.11.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №280/8040/21. Призначено до розгляду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі без виклику сторін в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її надходження.
Від відповідача, Військової частини НОМЕР_4 через систему «Електронний суд» надійшла заява про виконання ухвали суду (вх. № 58010 від 18.11.2025) в якій зазначив, що у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.04.2025 було відкрито виконавче провадження №77747616 з примусового виконання виконавчого листа №280/8040/21, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 12.07.2024 про зобов'язання Військової НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державній прикордонній службі , Державній спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 №178 у одиниці виміру, що відповідає наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та спеціальної служби транспорту» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897, а також в цінах, що діяли на 01.01.2021.
На підтвердження виконання виконавчого документа боржником надано довідку №199 від 29.05.2024 про вартість речового майна, що належить до видачі молодшому сержанту ОСОБА_1 , довідку, ціни на предмети речового майна, які належать до видачі згідно норм забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та Державній спеціальній служби транспорту станом на 01.02.2021, платіжне доручення №1900 від 13.05.2021 на суму 20428,01 грн.
Відповідно до платіжного доручення №1900 від 13.05.2021 Військова частина НОМЕР_2 сплатила позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за минулі періоди на підставі рішення суду від 05.11.2020 у справі №280/4232/20 у розмірі 20428,01 грн.
15.05.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з погашенням боргу.
27.06.2025 позивач звернувся з позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду про скасування постанови виконавчого провадження №77747616 від 15.05.2025.
При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №280/4232/20 було зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби. На виконання зазначеного рішення боржником було здійснено сплату позивачу грошової компенсації вартості речового майна.
В подальшому позивач скаржився до суду оскільки не був згоден із розміром нарахованої компенсації. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 було встановлено, що відповідачем не застосовано закупівельну вартість майна, що належало позивачу до видачі станом на 01.01.2021 та із розрахунку кількості майна у вірних одиницях виміру.
З аналізу резолютивної частини рішення у справі №280/8040/21 належним виконанням його є здійснення нарахування та виплата грошових коштів за невикористане речове майно в цінах що діяли станом на 01.01.2021.
На виконання зазначеного рішення в рамках виконавчого провадження №77747616 Військовою частиною НОМЕР_2 було здійснено розрахунок вартості неотриманого речового майна позивача за цінами, що діяли станом на 01.01.2021 в одиницях виміру . Зазначені відомості відображені у довідці №199 від 28.06.2024, вартість такого майна розраховано у розмірі 20 739,10 грн.
Оскільки вартість речового майна. Що була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №280/4232/20 не змінилась, Військовою частиною НОМЕР_2 долучено в якості доказу виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №280/8040/21 платіжне доручення №1900 від 13.05.2021. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2025 в позовних вимогах ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.
Відповідач вважає що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №280/8040/21 виконано у повному обсязі, будь яких протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_2 допущено не було.
Позивачем було подано письмові пояснення щодо виконання рішення суду (вх. № 58492 від 20.11.2025) зазначив, що про існування закриття виконавчого провадження він не знав, але в телефонній розмові з державним виконавцем був запрошений позивач або його представник, адвокат. Під час телефонної розмови державний виконавець не пояснив чи виконане рішення суду чи ні. Від свого адвоката дізнався про закриття виконавчого провадження, а не з офіційного повідомлення державного виконавця. На неодноразові звернення позивача, рішення суду у справі №280/8040/21 досі не виконано.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю, письмові пояснення відповідача- Військової частини НОМЕР_2 , дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України(Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Заяву подано позивачем в порядку ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої ч. 5 ст. 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
З матеріалів справи судом встановлено, що на примусовому виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №77747616 щодо примусового виконання рішення суду у справі №280/8040/21.
Відповідно до постанови від 15.05.2025 судом встановлено , що головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було закінчене виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст. ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.
Зазначена постанова про закриття виконавчого провадження позивачем була оскаржена до Запорізького окружного адміністративного суду, та рішенням суду від 05.08.20205 залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанови - відмовлено у повному обсязі.
Як встановлено у рішенні суду від 05.08.2025 у справі №280/5375/25 «На виконання зазначеного рішення в рамках виконавчого провадження №77747616 військовою частиною НОМЕР_2 було здійснено розрахунок вартості неотриманого речового майна позивача за цінами, що діяли станом на 01.01.2021 та в одиницях виміру, передбачених наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №767/28897. Зазначені відомості відображені в довідці №199 від 28.06.2024, вартість такого майна розраховано у розмірі 20739,10 грн.
Оскільки вартість речового майна, що була виплачена на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №280/4232/20, не змінилась, військовою частиною НОМЕР_2 долучено в якості доказу виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №280/8040/21 платіжне доручення № 1900 від 13.05.2021.
За таких обставин, посилання позивача на факт невиконання судового рішення, оскільки на його особистий картковий рахунок не було здійснено зарахувань, не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII є правомірною, адже за змістом наданих боржником документів у їх сукупності підтверджене фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.»
З наведеного вище вбачається виконання відповідачем рішення суду від 03.10.2023 по справі №280/8040/21.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Із наведених заявником обставин суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки судом наразі не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій відповідача Військової частини НОМЕР_2 під час виконання рішення суду у справі №280/8040/21, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
При цьому з матеріалів справи вбачається повне виконання боржником судового рішення (постановою державного виконавця від 15.05.2025 було закінчене виконавче провадження №77747616).
З огляду на вище вказане суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382 КАС України, суд-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №280/8040/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Батрак