03 грудня 2025 року Справа № 280/2381/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
про визнання протиправним та скасування наказів в частині, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати п. 2.6, п. 4.1, п. 5, п. 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194 в частині, що стосується капітана медичної служби ОСОБА_2 ;
визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267.
В обґрунтування позову зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 було проведено службове розслідування щодо безпідставного нарахування додаткової винагороди у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , яким встановлено вину позивача у формі службової недбалості, як колишнього начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 , на підставі рапорту якого було здійснено надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 у розмірі 209066,59грн, що призвело до прямої дійсної шкоди державі. Зазначені висновки позивач вважає протиправними, оскільки вони зроблені, на його думку, на підставі невірного тлумачення норм чинного законодавства, що регулює порядок виплати додаткової грошової допомоги військовослужбовцям та без врахування правових висновків, зроблених під час судового розгляду адміністративних справ за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_4 , яким не було нараховано додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. За результатами розгляду вищезазначених справ, судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідача було зобов'язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за спірний період. Вважає, що відповідачем вчинені процедурні порушення порядку проведення службового розслідування, а саме: невстановлення під час його призначення кола осіб, стосовно яких воно проводиться; залучення до участі в його проведенні осіб, які є підлеглими до особи, стосовно якої воно проводитися; проведення одночасно двох окремих службових розслідувань за одним випадком; безпідставне встановлення матеріальної відповідальності позивача. Зазначені порушення, на думку позивача, свідчать про проведення службового розслідування без повного та всебічного дослідження обставин, додержання норм чинного законодавства. Просить задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву вх. №19920 від 24.04.2025, в якому вказує, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2024 № 1154, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 № 84 "Про продовження службового розслідування", наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.02.2025 № 184 "Про продовження службового розслідування", наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.02.2025 № 208 "Про продовження службового розслідування", було проведено службове розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди фінансово-економічними службами у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_5 за квітень 2024 року у розмірі 100000,00 грн. За результатами проведеного службового розслідування було встановлено вину позивача у завданні прямої дійсної шкоди, виражається у формі службової недбалості, що призвела до безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військовій частині НОМЕР_4 . Службовим розслідуванням було належним чином встановлені обставини, які підтверджують відсутність будь-яких документальних доказів безпосередньої участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 у виконанні бойових завдань в районах ведення бойових (воєнних) дій. Вважає, що спірне службове розслідування проведено без порушень визначеного наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Також, вважає хибним твердження позивача стосовно неврахування правових висновків, зроблених в судових рішеннях за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_4 , яким присуджено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за спірні періоди, оскільки в якості підстави для задоволення таких вимог стала відсутність у військовослужбовців відповідальності за правильність їх оформлення та заповнення документів, що є підставою для виплати додаткової винагороди. В якості документальних доказів, що свідчать про наявність підстав для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, судом у вищезазначених справах приймались документи, відповідальність за перевірку яких, ніс зокрема позивач, та які були предметом спірного службового розслідування. Зазначає, що аналіз положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дає підстави зробити висновок, що надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків відносяться до прямої дійсної шкоди. Якщо вони завдані неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, наявні підстави для притягнення до матеріальної відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
08.05.2025 позивач надав відповідь на відзив, в якому він заперечує проти позиції відповідача. Зазначає, що висновки спірного службового розслідування суперечать висновкам, викладених у судових рішеннях за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_4 про нарахування додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. В наведених справах доведено законність та правомірність дій посадових осіб, відповідальних за нарахування додаткової винагороди. Наполягає, що військовослужбовці військової частині НОМЕР_4 , зазначені в рапорті №2966 від 04.05.2024 та підсумковому бойовому донесенні №1560/912/дск від 02.05.2025, протягом квітня 2024 року дійсно забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, а тому мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах.
Ухвалою суду від 02.04.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2381/25, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
06.05.2025 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 № 1154 "Про призначення службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_5 " було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин безпідставного нарахування додаткової винагороди за квітень 2024 року у розмірі 100000,00 грн. фінансово-економічною службами військовими частинами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , а також порушення нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Визначено строк проведення до 29.01.2025.
Наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 №84, від 17.02.2025 №184, від 22.02.2025 № 208 строк службового розслідування було продовжено до 25.02.2025 року включно.
За результатами службового розслідування складено акт, зареєстрований 24.02.2025 за номером 7738 та наданий на розгляд командира військової частини НОМЕР_2 . Стосовно позивача було встановлено наступні обставини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (3 адміністративно-господарської діяльності) від 04.05.2024 № 274 та додатку 2 до цього наказу, в якому перелічувались військовослужбовці, яким нараховано додаткову винагороду в розмірі 100000 грн, які брали безпосередню участь в бойових діях, або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів та виконували бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) за період з 01 квітня по 30 квітня 2024 року відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (з змінами).
Службовим розслідуванням встановлено, що позивач у квітні 2024 року перебував на посаді начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 .
Серед перелічених військовослужбовців у додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.05.2024 № 274 (Додаток 6.11) на підставі рапорту колишнього начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 перелічений особовий склад медичного пункту військової частини НОМЕР_4 .
Частині перелічених військовослужбовців було здійснено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу виконання спеціальних завдань, а саме: водію-санітару солдату ОСОБА_3 - за 23 дня нараховано 76 666,59 грн; водію-санітару солдату ОСОБА_4 за 23 дня нараховано 76 666,59 грн; водію-санітару головному сержанту ОСОБА_5 - за 18 днів 59 999,94 грн, та 5 днів у зв'язку з перебуванням в лікувальному закладі з причин поранення.
В рапорті колишнього начальника медичної служби начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_6 № 2966 від 04.05.2024 зазначено підстави на які він посилався та керувався при поданні кожного військовослужбовця на додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн, саме: бойове розпорядженням командира військової частини НОМЕР_4 від 01.04.2024 № 1560/591 дск, від 02.04.2024 № 1560/620дск, від 09.04.2024 № 1560/674дск), від 11.04.2024 № 1560/690дск, від 12.04.2024 №1560/691дск, від 13.04.2024 № 1560/703дск, від 17.04.2024 № 1560/730дск, від 19.04.2024 № 1560/746дск, від 26.04.2024 № 1560/825дск, від 27.04.2024 № 1560/839дск, від 28.04.2024 № 1560/852дск, від 28.04.2024 № 1560/856дск, від 28.04.2024 № 1560/859дск, підсумкове бойове донесенням медичної служби - медичного пункту військової частини НОМЕР_6 № 1560/912/дск від 02.05.2024.
Однак, в ході дослідження журналів бойових дій, бойових розпоряджень, підсумкових бойових донесень, службовим розслідуванням було встановлена відсутність визначення завдання брати безпосередню участь у бойових діях в першому ешелоні оборони до батальйону включно. Будь-яких документальних підтверджень про участь у бойових зіткненнях, застосуванні зброї, виконання завдань на лінії зіткнення першого ешелону оборони водіями-санітарами не виявлено, окрім запису в журнал ведення бойових дій військової частини НОМЕР_6 № 41/дск за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, де зазначене поранення головного сержанта ОСОБА_6 на позиції.
Аналіз вищезазначених документів надав підстави зробити висновок, що трьома водіями-санітарами медичної служби військової частини НОМЕР_6 у квітні 2024 року виконувались завдання, що підпадають під виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій" відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами).
Службовим розслідуванням встановлено надлишкову виплату трьом військовослужбовцям медичної частини військової частини НОМЕР_6 додаткової винагороди за період квітень 2024 року у сукупному розмірі 209066,38 грн (надлишково нарахована сума 149333,12 грн. + зайво компенсований податок з доходів фізичних осіб (18%) 26879,97 грн. + зайво перерахований єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування (22%) 32853,29 грн.).
Капітан медичної служби ОСОБА_2 , колишній начальник медичної служби - начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_4 , на посаді начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_4 своїм рапортом від 03.05.2024 № 2872 зазначив данні, які не відповідають критеріям виплати додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (зі змінами), стосовно підлеглого особового складу, що свідчить про вчинення ним протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства.
Виходячи з матеріалів службового розслідування вина в завданні прямої дійсної шкоди позивача виражається у формі службової недбалості. Встановлено порушення позивачем вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Також вбачаються ознаки кримінального правопорушення визначеного ч.1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 про результати службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_5 службове розслідування завершено.
Пунктом 2.6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 №194 наказано заступнику начальника штабу військової частини НОМЕР_2 підготувати проект наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відносно позивача за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та накладення на нього дисциплінарного стягнення передбаченого п. “б» статті 48 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України - “догана».
Пунктами 4.1, 5 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 №194 запропоновано, зокрема, позивачу, в добровільному порядку повернути до каси військової частини НОМЕР_2 надлишково виплачені кошти додаткової винагороди, з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 209 066,59 грн.
Пунктом 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2025 №194 за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказано направити до Державного бюро розслідувань повідомлення відносно позивача про кримінальне порушення, визначеного ч.1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267 (п.6) позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбаченого п. “б» статті 48 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України - “догана».
Вважаючи окремі пункти наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194, від 06.03.2025 №267 незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.
Положення Статуту Збройних Сил України поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Відповідно статті 11 Статуту Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі по тексту - Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту). Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
З рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 від 27.05.2024 вх. № 13004 вбачається неналежне виконання службових обов'язків військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 , що заподіяло матеріальну шкоду державі, що відповідає підставам призначення службового розслідування визначеними абз.15 п.1 розділу ІІ Порядку № 608.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
З системного аналізу вищезазначених норм суд доходить висновку, що притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Таким чином, Порядком №608 не визначено обов'язку перед проведенням службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди проводити попередню службову перевірку та встановлювати коло осіб, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, а тому доводи позивача в частині протиправності підстав прийняття окремих пунктів спірних наказів суд відхиляє.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Позивач стверджує, що включений до складу комісії з проведення службового розслідування молодший сержант ОСОБА_8 , начальник розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , який є підлеглим майора ОСОБА_9 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , якого було залучено до участі в службовому розслідуванні. Вказує на обставину особистої зацікавленості факт непритягнення ОСОБА_9 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , до матеріальної відповідальності.
Судом встановлено, що службове розслідування було ініційовано, зокрема, на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 від 27.05.2024 вх. № 13004, в якому повідомлено про надання відповідальними особами військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 недостовірних відомостей про участь військовослужбовців в бойових діях та підстав для виплати їм додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн.
Сторонами не заперечується пряма підлеглість молодшого сержанта ОСОБА_10 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , до ОСОБА_9 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .
Комісією встановлено спричинення головним бухгалтером військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_11 надлишкової виплати додаткової винагороди окремим військовослужбовцям військових частин НОМЕР_4 у сукупності з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 369133,29 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі.
Комісією було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану начальнику фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_12 , за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. З, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1.10 наказу Міністерства Оборони України від 22.04.2021 № 104 “Про внесення змін до наказу Міністерства Оборони України від 22.05.2017 № 280» та вчинення протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства в наслідок чого було здійснено надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_5 , що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі та запропоновано повернути суму надлишкової виплати додаткової винагороди з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 369133,29 грн.
Аналіз матеріалів службового розслідування дає підстави зробити висновок, що воно було проведено з порушенням вимог пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 в частині заборони залучати до участі підлеглих військовослужбовця, відносно якого проводилось службове розслідування.
В пункті 39 постанови по справі №400/4409/21 від 16.03.2023 Верховний Суд дійшов висновку, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Спірне службове розслідування проводилось комісією у складі голови комісії лейтенанта Юрія ЛЕЖЕНКА, начальника групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_2 ; членів комісії: капітана ОСОБА_13 , старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 ; лейтенанта ОСОБА_14 , начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 ; молодшого лейтенанта ОСОБА_15 , начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення логістики військової частини НОМЕР_2 ; молодшого сержанта ОСОБА_16 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 .
На переконання суду, зазначене порушення не мало суттєвого впливу на проведення службового розслідування, а тому не може бути окремою підставою для скасування окремих пунктів наказів, що стосується позивача. До комісії з проведення службового розслідування були залучені інші військовослужбовці, що не зацікавлені особисто у результатах розслідування та не є підлеглими інших військовослужбовців, стосовно яких проводилось службове розслідування.
Крім того, фактичні обставини справи вказують на те, що начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_7 було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, що може свідчити про неупередженість висновків комісії з проведення службового розслідування відносно зазначеного учасника.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 № 1154 визначено строк проведення службового розслідування до 29.01.2025, який був продовжений наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2025 №84, від 17.02.2025 №184, від 22.02.2025 № 208 до 25.02.2025 включно, акт службового розслідування був зареєстрований 24.02.2025, строк проведення службового розслідування не порушено.
Таким чином, судом не встановлено суттєвих порушень процедури призначення та проведення спірного службового розслідування, що в сукупності можуть бути підставою для скасування зроблених висновків стосовно позивача.
Аналізуючи позовні вимоги позивача та спірні накази відповідача суд дійшов висновку, що незгода позивача зі спірними наказами пов'язана із висновками комісії з проведення службового розслідування про відсутність підстав для нарахування додаткової грошової допомоги у розмірі 100000 грн. зазначеним в рапортах та підсумкових бойових донесеннях військовослужбовцям медичної служби військової частини НОМЕР_4 у квітні 2024 року. Розглянувши зазначені обставини, судом взято до уваги наступне.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови КМУ №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 постанови КМУ №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», (далі - Постанова №168) пунктом 1 якої, в редакції від 16.04.2024 було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 16.04.2024, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок №260 (в редакції від 29.09.2023, чинній під час виникнення спірних правовідносин) доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту другого цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
1) 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Службовим розслідуванням було встановлено, що за змістом бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_4 та журналом ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 №41/дск за період з 01.04.2024 по 30.04.2024, військовослужбовці медичної служби військової частини НОМЕР_4 у квітні 2024 виконували завдання, що підпадають під виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, а саме бойові завдання із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій" відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.
Позивач на обґрунтування безпідставності такого висновку наводить ухвалені рішення Запорізьким окружним адміністративним судом, що набрали законної сили, стосовно позовних заяв військовослужбовців військової частини НОМЕР_5 про визнання протиправної бездіяльності військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно у період з 18.04.2024 по 30.04.2024.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.
Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У вищезазначених судових рішеннях було дійсно встановлено обсяг документів, на підставі яких військовослужбовцям було здійснено нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Факт наявності та чинності зазначених документів сторонами у даній справі не заперечується, а службовим розслідуванням досліджується їх зміст та робиться правовий висновок про безпідставність нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Таким чином, зазначені обставини уможливлюють суд робити правові висновки у даній справі, відмінні від зроблених у вищезазначених судових рішеннях, з урахуванням встановлених у цих справах фактичних обставин.
Повертаючись до встановлення спірних правових підстав для нарахування у квітні 2024 року військовослужбовцям медичної служби військової частини НОМЕР_4 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., судом досліджено наступні копії документів, наданих відповідачем: копії бойових розпорядженнь командира військової частини НОМЕР_4 від 01.04.2024 № 1560/591дск, від 02.04.2024 № 1560/620дск, від 09.04.2024 № 1560/674дск), від 11.04.2024 № 1560/690дск, від 12.04.2024 №1560/691дск, від 13.04.2024 № 1560/703дск, від 17.04.2024 № 1560/730дск, від 19.04.2024 № 1560/746дск, від 26.04.2024 № 1560/825дск, від 27.04.2024 № 1560/839дск, від 28.04.2024 № 1560/852дск, від 28.04.2024 № 1560/856дск, від 28.04.2024 № 1560/859дск; підсумкове бойове донесення командира медичної служби - медичного пункту військової частини НОМЕР_6 № 1560/912/дск від 02.05.2024; копія журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 №41/дск за період з 01.04.2024 по 30.04.2024.
Згідно наявних в матеріалах справи бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_4 начальнику медичної служби було, зокрема, наказано:
- забезпечити періодичну перевірку наявності належного медичного обладнання на бойових позиціях та в місцях розташування особового складу, знань особового складу по наданню первинної допомоги пораненим, комплектації індивідуальних аптечок особового складу та навичкам їх користування; своєчасну евакуацію поранених та хворих з поля бою; створення запасів матеріальних засобів згідно зі встановленими нормами; здійснення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
- забезпечити стійке утримування батальйонного району оборони;
- увійти у взаємодію з сусідами справа та зліва з питань точок та шляхів евакуації, а також, з інших питань, що стосуються виконання завдання;
- під час виконання завдань першу медичну допомогу пораненими хворим надавати безпосередньо на місці поранення (захворювання), або в найближчому укритті у порядку само- і взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, бойовими медиками, санітарами і санітарними інструкторами підрозділів. Поранених і хворих, які потребують долікарської (фельдшерської) допомоги, направляти до медичного пункту батальйону;
- нести чергування в захищеному медичному пункті та утримувати в постійній бойовій готовності дві евакуаційні групи для здійснення евакуації особового складу, що потребуватиме швидкої медичної допомоги під час ведення бойових дій та виконання поставлених бойових завдань в БРО. Під час виконання завдань користуватись затвердженим маршрутом евакуації пораненого в БРО. Постійно тренувати евакуаційні групи щодо ефективності та прискорення виконання ними поставлених завдань;
- забезпечити постійний моніторинг фізичного стану особового складу підрозділів батальйону, профілактики захворювань та своєчасного лікування, щеплень, досліджень та відпрацювання направлень до спеціалізованих медичних закладів за медичними показниками, тощо. Вести постійний контроль за ходом лікування, перебуванні на лікуванні та відновленні після лікування особового складу, що проходить лікувальні та реабілітаційні заходи поза межами підрозділів;
- стежити за виконанням установлених санітарних норм розміщення, харчування, водопостачання, лазно-прального обслуговування особового складу у складі підрозділів які ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення;
- вживати заходів щодо підвищення кваліфікації підлеглого медичного персоналу в підрозділах, їх спроможності виконувати професійні завдання, навченість;
- мати і утримувати непорушний запас ліків в евакуаційних бригадах та на МП батальйону;
В наявній матеріалах справи копії частини журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 №41/дск за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 відсутній детальний опис діяльності медичної служби військової частини НОМЕР_4 . Однак, наявні посилання на бойові розпорядження командирів, згідно яких виконується поставлене завдання та стислий опис подій.
Водночас, суд зазначає, що Розділом ІV “Порядок ведення Журналу бойових дій» Інструкції з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 363 від 06.10.2020 не визначено прямого обов'язку здійснювати детальний опис в журналі бойових дій діяльності кожного підрозділу військової частини. Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено обов'язкові складові журналу бойових дій, а саме: дата запису; загальна обстановка перед початком операції (бою); бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника; співвідношення сил і засобів; коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам); уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників; дані про захоплення полонених та трофеї; втрати своїх військ і противника; можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).
У підсумковому бойовому донесенні командира командира медичної служби - медичного пункту військової частини НОМЕР_6 № 1560/912/дск від 02.05.2024 наведено перелік військовослужбовців медичної служби військової частини НОМЕР_6 , що в період з 01.04.2024 по 30.04.2024 виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, проведення всебічного забезпечення бойових дій першого ешелону оборони до батальйону включно, безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Також, в акті службового розслідування було встановлено, що водій-санітар медичної служби військової частини НОМЕР_4 головний сержант ОСОБА_17 23.04.2024 безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі медичного пункту отримав поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Зазначені обставини були внесені до журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 №41/дск.
Службовим розслідуванням зроблено висновок, що характер поставлених завдань медичній службі військової частини НОМЕР_4 підпадає під визначення “всебічне забезпечення підрозділів військової частини НОМЕР_4 », а тому виплата додаткової винагороди повинна була нараховуватись у розмірі 30000 грн.
Таким чином, основним спірним питанням у даній справі є характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями медичної служби військової частини НОМЕР_4 в період з 01.04.2024 по 30.04.2024, а саме їх безпосередня участь в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони.
На переконання суду, службовим розслідуванням не було всебічно та у повному обсязі доведено належним чином характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями медичної служби військової частини НОМЕР_4 . По суті, доказовою базою вищезазначених висновків є лише оформлені документи щодо виплати додаткової винагороди (бойові розпорядження, журнали бойових дій, підсумкові бойові донесення) та пояснення відповідальних осіб за складення таких документів. Зазначені докази поставлено під сумнів, однак в спростування наведено лише суб'єктивне судження щодо характеру виконуваних бойових (спеціальних) завдань.
На думку суду, обсяг поставлених бойових (спеціальних) завдань медичній службі у бойових розпорядженнях командира військової частини НОМЕР_4 , міг включати в себе безпосередню участь в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони під час всебічного забезпечення інших підрозділів військової частини НОМЕР_4 .
Суд вважає недостатнім формальне дослідження документів, що стали підставою для виплати додаткової винагороди та зроблений на цьому висновок щодо фактичного виконання завдань військовослужбовцями медичної служби військової частини НОМЕР_4 .
У випадку обґрунтованого сумніву щодо правдивості зазначених відомостей в досліджених документах, комісія з службового розслідування не була позбавлена права здійснити опитування військовослужбовців, що безпосередньо перебували під час виконання бойових завдань у період з 01.04.2024 по 30.04.2024 у складі військової частини НОМЕР_4 та/або суміжних підрозділів, з метою підтвердити або спростувати зазначений командиром медичної служби військової частини НОМЕР_4 характер виконання бойових (спеціальних) завдань.
Встановлення фактичних обставин щодо виконання військовослужбовцями медичної служби військової частини НОМЕР_4 є основоположним фактором у прийнятті рішення щодо притягнення до відповідальності відповідальних осіб, в тому числі позивача, за нарахування та виплату додаткової винагороди.
У відповідності до п.1,2 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі “Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
З урахуванням вищевикладеного, комісією не було всебічно та повно проведено службове розслідування та не встановлено характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями медичної служби військової частини НОМЕР_4 у квітні 2024 року.
Твердження позивача, щодо правильності у затвердженні ним нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період у квітні 2024 року військовослужбовцям медичної служби військової частини НОМЕР_4 та відсутності факту вчинення ним під час виконання покладених на нього обов'язків службової недбалості, в ході судового розгляду спростовано не було.
Враховуючи не підтвердження матеріалами справи обставин, що передували притягненню позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, п. 2.6, п. 4.1, п. 5, п. 6, наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194 в частині, що стосується позивача, п. 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші доводи і аргументи сторін викладені ними в заявах по суті справи, не впливають на оцінку спірних правовідносин судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа “Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року.)
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказів в частині - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати п. 2.6, п. 4.1, п. 5, п. 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194, в частині, що стосується капітана медичної служби ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати п. 6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.12.2025.
Суддя Л.Я. Максименко