04 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/20396/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо проведення перерахунку пенсії з 01 червня 2025 рок, що призвели до зменшення її розміру та зобов'язання поновити виплату такої у попередньому розмірі.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що після призначення пенсії по інвалідності як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідача були відсутні підстави для проведення перерахунку такої. Виключення інформації про розмір заробітної плати, виплаченої за роботу в зоні відчуження, вважає протиправним, оскільки така підтверджена первинними документами, які містять інформацію про тривалість роботи та нараховану і виплачену заробітну плату.
Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без викликів учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
16 вересня 2025 року до суду надійшов відзив разом з витребуваними судом документами, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що врахувати заробітну плату згідно з довідкою, виданою СВК «Недашківський» від 05 листопада 2007 року №114 немає можливості, оскільки розрахунок заробітної плати проведено всупереч нормативним документам. Відповідно до Довідки №114 позивач перебував в населених пунктах с. Стечанка і с.Лельов з 26 по 27 липня 1986 року, з 09 по 10 серпня 1986 року, з 11 по 13 серпня 1986 року та 19 серпня 1986 року, однак відповідно до подорожних листів від 26 липня 1986 року №529647, від 09 серпня 1986 року №635310 та від 19 серпня 1986 року №900235 в графі пункті «погрузка-розгрузка» значиться лише населений пункт с. Стечанка. Згідно з Переліком населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці здійснювалася відповідно з зонами небезпеки (згідно рішень Урядової комісії), затвердженого розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, с. Стечанка і с. Лельов були віднесені до зон особливого контролю, однак кратність за вище зазначений період роботи не застосовувалася, в зв'язку з чим заробітна плата є завищеною. Виходячи із зазначеного, пенсію позивача було приведено у відповідність до чинного законодавства, тобто без урахування заробітної плати згідно довідки від 05 листопада 2007 року №114, виданої СВК «Недашківський».
За результатами вивчення наявних у матеріалах справи документів, суд дійшов висновку про необхідність витребування у відповідача копій документів, на підставі яких проведено перерахунок пенсії позивача в травні 2025 року, який обумовив зменшення розміру такої з 01 червня 2025 року. Наведене обумовило постановлення 03 листопада 2025 року ухвали про витребування та зупинення провадження у справі.
18 листопада 2026 року до суду надійшли витребувані документи, а 04 грудня 2025 року додаткові пояснення, що обумовило постановлення ухвали про поновлення провадження у справі від 04 грудня 2025 року.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи спір по суті, суд, на підставі наявних у справі доказів, установив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ліквідатора наслідків аварії, 3 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
На момент виникнення спірних правовідносин тобто станом на травень 2025 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №796-ХІІ). Розрахунок такої пенсії був проведений із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Листом Пенсійного фонду України від 24 березня 2025 року №2800-0301-9/19804 повідомлено Управління про те, що Міністерством соціальної політики України погоджено позицію Пенсійного фонду України, зокрема, щодо визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України № 796-ХІІ без обмеження максимальним розміром після проведення перерахунків згідно з законодавством.
На виконання зазначеного листа ГУ ПФУ в Житомирській області пенсійну справу ОСОБА_1 було опрацьовано та приведено у відповідність до чинного законодавства.
Зокрема, було встановлено, що при обчисленні пенсії ОСОБА_1 була врахована довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09 по 10 серпня 1986 року, з 11 по 13 серпня 1986 року та 19 серпня 1986 року в кількості 6 днів та з урахуванням 2-х кратного розміру посадового окладу, видана СВК «Недашківський» від 05 листопада 2007 року №114 (далі - Довідка № 114) та пенсія виплачувалась в максимальному розмірі - 23610,00 грн.
Однак, розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження зазначений в Довідці № 114, не відповідає вимогам нормативних документів, а тому врахувати її не має можливості. Відповідно до Довідки №114 позивач перебував в населених пунктах с. Стечанка і с.Лельов з 26 по 27 липня 1986 року, з 09 по 10 серпня 1986 року, з 11 по 13 серпня 1986 року та 19 серпня 1986 року. Згідно з Переліком населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці здійснювалася відповідно з зонами небезпеки (згідно рішень Урядової комісії), затвердженого розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, с. Стечанка і с. Лельов були віднесені до зон особливого контролю, атому кратність за вище зазначений період роботи не застосовувалася, у зв'язку з чим заробітна плата є завищеною. Виходячи із зазначеного, пенсію позивача було приведено у відповідність до чинного законодавства, тобто без урахування заробітної плати згідно довідки від 05 листопада 2007 року №114, виданої СВК «Недашківський».
Наведене обумовило проведення перерахунку пенсії позивача виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, при втраті працездатності.
Уважаючи такий перерахунок протиправним, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави».
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 15 Закону України №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно приписів статті 57 Закону України №796-ХІІ визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі обчислення пенсії відповідно до часини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:
менше 12 місяців, - заробітна плата (дохід) визначається шляхом поділу загальної суми заробітної плати (доходу) за календарні місяці роботи на кількість зазначених місяців;
не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - заробітна плата (дохід) визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;
менше місяця, - заробітна плата (дохід) визначається за відповідний календарний місяць з додаванням до заробітної плати (доходу) на основній роботі.
Для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведених бланкетних норм Закону України №796-ХІІ Урядом 23 листопада 2011 року прийнята постанова №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою, зокрема, затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1012).
Підпунктом 4 пункту 3 названого Порядку передбачено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 «Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (далі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Згідно абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які зайняті на роботах, що пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовище» оплата праці працівників підприємств, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовище, провадилася, у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 4-, 3-, 2-кратному розмірах тарифної ставки (окладу) понад середньомісячну заробітну плату.
Перелік населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затверджено рішеннями Урядової комісії від 07 серпня 1986 року № 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13 серпня 1986 року № 115), від 19 серпня 1986 року № 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26 серпня 1986 року № 124), від 18 вересня 1986 року № 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24 вересня 1986 року № 140), від 05 січня 1987 року № 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09 січня 1987 року № 1).
Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища» на решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), оплата праці провадилась з дня аварії виходячи з підвищених до 100 % тарифних ставок, посадових окладів, відповідно до Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08 травня 1986 року № 168).
Згідно долученої до матеріалів справи копії переліку населених пунктів та виробничих об'єктів, де оплата праці здійснюється у відповідності з зонами небезпеки (згідно рішень урядової комісії) у збільшеному розмірі в залежності від рівня радіації населені пункти, у яких працював позивач, а саме села Стечанка та Лелів у період з 01 по 31 серпня 1996 року належали до зони особливого контролю.
Однак, у Довідці №114 для розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження тарифна ставка обчислена із застосуванням кратності 2, тобто в подвійному розмірі, що не узгоджується з наведеним нормативним регулюванням.
З огляду на викладене суд уважає правильним висновок відповідача про відсутність підстав для врахування інформації, наведеній в Довідці №114, для обрахунку пенсії позивача відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ.
Подібний висновок викладений у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі №639/4919/16.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №560/3499/18 на обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог суд до уваги не приймає. У зазначеній справі визначальним питанням для розгляду спору було підтвердження зазначеної у довідці про розмір отриманої позивачем заробітної плати за період роботи в зоні небезпеки інформації первинним документами. Натомість у розглядуваній справі такий розмір визначений без урахування нормативно-правового регулювання порядку визначення розміру оплати за відповідну роботу. Отже спірні відносини не є релевантними до тих, що виступали предметом розгляду Верховного Суду.
Підсумовуючи викладене суд погоджується з правомірністю прийнятого відповідачем рішення про проведення перерахунку пенсії позивача виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, при втраті працездатності 50% та визначення її у розмірі 12947,47 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що він діяв в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом, а тому позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
04.12.25