04 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/21676/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" (далі відповідач), у якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення;
-зобов'язати Державну установу «Райківська виправна колонія №73)" нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно під час звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при звільненні зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На адвокатський запит дана відповідь про проведення розрахунку після надходження коштів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 11.09.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.
У період із 06.08.2025 по 26.08.2025 та із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Державній установі "Райківська виправна колонія (№73)" з 05.02.2020 по 12.05.2025, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .
Згідно наказу начальника Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" від 12.05.2025 № 67/ОС-25 позивача було звільнено 12.05.2025 зі служби в Державній кримінально-виконавчій служби України відповідно до п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Під час звільнення позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату, у строки визначені чинним законодавством, грошової компенсації за неотримане речове майно (заява від 08.05.2025 додається) відповідно до Порядку №578. Усі необхідні реквізити для перерахування грошової компенсації за неотримане речове майно були надані у даній заяві. Також відповідачем не було повідомлено про суму грошової компенсації, довідку про виплату грошової компенсації належні до видачі предмети речового майна під час звільнення позивач не отримував.
Адвокатом позивача 25.07.2025 відповідачу направлено адвокатський запит, у якому, серед іншого, вказано на необхідність здійснення виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Відповідачем 21.08.2025 №15-81 надана відповідь на адвокатський запит. У якій зазначено, що розрахунок грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна буде проведено в повному обсязі при надходженні коштів.
Станом на день звернення до суду з позовом вказана компенсація відповідачем виплачена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Закон України«Про Державну кримінально-виконавчу службу України'від 23.06.2005 № 2713-IV визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження (далі- Закон № 2713-IV).
Відповідно до статті 23 Закону № 2713-IVдержава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України«Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби'затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі- Порядок № 578, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку № 578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установиГенеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби Українивідповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємствадля виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Суд встановив, що позивач звертався до відповідача з заявою від 08.05.2025 про виплату грошової компенсації за недоотримане під час служби речове майно, проте виплата не проведена.
Відповідачем 21.08.2025 №15-81 надана відповідь на адокатський запит, у якій зазначено, що розрахунок грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна буде проведено в повному обсязі при надходженні коштів.
Окрім того, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України(рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно позиції Європейського суду у справі van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що після звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за ним зберігається право на грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачеві грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, є протиправною.
Вказана правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та від 30.07.2020 по справі №820/5767/17.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" (с. Райки, Бердичівський район, Житомирська область, 13333, ЄДРПОУ: 08563352) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити .
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати Державну установу "Райківська виправна колонія (№73)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
04.12.25