про залишення позовної заяви без руху
03 грудня 2025 року м. Житомир
справа № 240/26948/25
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо недоплати пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії в період з 24.10.2024 по дату прийнятого рішення по інвалідності пов'язаною з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. З статтею 54 Закону №796-ХII, як інваліду 2 групи, що дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за даний період, яка виникне в результаті перерахунку;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області станом на день прийняття рішення встановити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплачувати її в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статті 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.
Згідно з приписами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду, необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Водночас, позивач просить визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії в період з 24.10.2024 по дату прийнятого рішення по інвалідності пов'язаною з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. З статтею 54 Закону №796-ХII, як інваліду 2 групи, що дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), зобов'язати виплатити недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії та зобов'язати встановити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплачувати її в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас з даним позовом до суду позивач звернувся лише 26.11.2025 , тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, більше ніж шість місяців.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву (за вх. №84836/25) про поновлення строку звернення.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду вказує, що 24.10.2024 отримав інвалідність 2-ї групи (внаслідок аварії на ЧАЕС), та було призначено програму реабілітації по 2029 рік.
Зазначає, що протягом 2023-2024 проходив курс лікування по онкозахворюванню 4-ї стадії. В жовтні 2024 року після чергового комплексного медичного обстеження на виявлення метастаз по онкології було встановлено позитивні зміни в лікуванні, які дозволили провести операцію по видаленню пухлини. У грудні 2024 був прооперований в Житомирському онкологічному центрі та на довготривалий час втратив працездатність, можливість догляду за собою.
Вказує, що у грудні 2024 року позивач отримав лист, яким його викликали до Пенсійного фонду, однак не мав можливості прибути та подати документи особисто зважаючи на свій стан здоров'я.
Наголошує, що саме через важку хворобу, з якою бореться і на даний час, не міг своєчасно звернутися до суду за захистом свого права, а також вказує, що не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, а тому не міг знати про те, що його права порушуються.
Суд зазначає, що з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про що свідчить ухвала про відкриття провадження у справі №240/13020/25 від 02.06.2025
Крім цього, позивач особисто звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про що свідчить ухвала про відкриття провадження у справі №240/24571/25 від 10.11.2025.
Таким чином, суд вважає не поважними доводи позивача щодо неможливості вчасного звернення до суду через не знання про своє порушене право, адже, як встановлено судом, позивач вже звертався до Житомирського окружного адміністративного суду для відновлення своїх порушених прав.
Також суд зауважує, що юридична необізнаність і невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною для пропуску строку на звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд звертає увагу позивача на те, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на звернення до суду та отримання судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання позовної заяви, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Верховний суд у своїй постанові від 20.03.2024 у справі № 560/14349/23 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У даному випадку можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб'єктивний характер.
Відтак, зважаючи на викладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, тоді як заява про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду не доводить поважності причин такого пропуску.
Водночас Верховний суд у своїй постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 дійшов висновку, що у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у клопотанні (за вх.№84836/25) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, згідно з ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати суду інші докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням висновків суду, зазначених вище.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з урахуванням висновків суду наведених вище або примірник уточненої позовної заяви із зазначенням дати про нарахування та виплату грошової допомоги в межах шестимісячного строку звернення до суду, який обраховується з моменту звернення позивача до суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Визнати неповажними, вказані ОСОБА_1 у заяві від 26.11.2025 (за вх. №84836/25) підстави для поновлення строку звернення до суду за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде повернено.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко