03 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/14541/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці про визнання протипрвним та скасування рішення,
встановив:
Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000094/1 від 28.02.2025.
В обґрунтування позову вказує, що відповідачем не наведено належних у рішенні та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору). Факт відсутності розбіжностей та достатності даних для визначення митної вартості у поданих позивачем документах додатково підтверджується і безпосередньо рішенням, оскільки відповідачем ті самі ж подані документи визнано достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості товару №1. Подані позивачем документи стосувались всіх товарів (товару №1, товару №2, товару №3), які підлягали декларуванню на підставі МД №25UA101020006385U6, однак ймовірні розбіжності в них виникли, на думку відповідача, лише при визначенні митної вартості товарів №2 та №3. Підтвердження відповідачем задекларованої позивачем митної вартості товару №1 є також є доказом відсутності в поданих документах розбіжностей чи ознак підробки, наявності в них всіх необхідних відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Відтак, ці ж документи слід вважати достатніми і для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів №2 та №3. Відповідач за аналогічного пакету документів, визнав їх ймовірно суперечливими лише щодо Товарів №2 та №3, змінивши при цьому його митну вартість, а щодо інших товарів аналогічних документів було достатньо для здійснення оформлення Товарів за основним методом, що суперечить здоровому глузду, адже, в однаковий час та за однакових обставин одні й ті самі факти трактуються Відповідачем по-різному без наявності на це жодних правових підстав та без наведення обґрунтування у рішенні таких дій. На переконання позивача, прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000094/1 від 28.02.2025 порушило права та законні інтереси позивача, оскільки необґрунтоване завищення митної вартості товарів №2 та №3 призвело до збільшення суми митних платежів, зокрема ПДВ, на 55836,83 грн. Це прямо зачіпає майнові права позивача, створюючи додаткове фінансове навантаження, яке не відповідає поданим документам і основному методу визначення митної вартості, а також порушує його законний інтерес у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності без необґрунтованих витрат.
Суддя своєю ухвалою від 02.06.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та прийняла позовну заяву до розгляду.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 17.06.2025 (вх. №49084/25 від 18.06.2025). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що до митного оформлення разом із митною декларацією № 25UA101020006385U6 від 27.02.2025 декларантом було подано документ під кодом «4104» - договір купівлі - продажу №34/23 від 27.02.2023. Документ під вказаним номером був поданий у неналежній якості (зображення дрібне, розмите, нечітке), що позбавило митний орган можливості, перевірити ціну, що підлягає сплаті за товар та інші відомості, що мають вплив на правильність визначення митної вартості. Декларантом додатково було надано контракт №34/23 від 27.02.2023. Відповідно до п.2.1 зазначеного контракту, вартість продукції, що поставляється в EURO на умовах EXW LARCIANO, Італія, вартість упаковки та маркування включена в вартість товару. Відповідач у відзиві вказує, що зі змісту специфікації №7 від 01.02.2025, яка є невід'ємною частиною контракту №34/23 від 27.02.2023, вбачається, що вартість пакування відокремлена від вартості товару, та наведена в поданому документі як окрема складова, що прямо суперечить умовам контракту. Наявність таких суперечностей між контрактом та його невід'ємним додатком викликають у митного органу обґрунтовані сумніві щодо достовірності наданих даних для підтвердження митної вартості товарів. Що стосується довідки про транспортні витрати №13 від 24.02.2025, рахунку №4404 від 24.02.2025 та заявки №1/082025 від 17.02.2025, то вказані документи не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), тощо. Таким чином, довідка, рахунок, заявка не містять достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вони стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Відповідач вказує, що надані декларантом комерційні пропозиції не можуть бути взяті до уваги для підтвердження митної вартості товарів, оскільки специфікація №7 від 01.02.2025 до контракту, в якій зазначено асортимент та вартість товару, узгоджена сторонами до терміну дії наданих пропозицій. До митного оформлення була додатково надана копія митної декларації країни Італія №25ITQ3J01BG73048B0 складена на італійській мові. Оскільки італійська мова не є мовою митних союзів, членом яких є Україна, митним органом правомірно не було її використано для перевірки правильності визначення митної вартості. Декларантом переклад не надавався. Відповідач також зазначає, що графа 41 «Додаткові одиниці» в поданій 27.02.2025 до митного оформлення митній декларації № 24UA101020006385U6 не заповнена. А, отже, декларантом позивача була застосована, як і митним органом, основна одиниця виміру та обліку товарів - кілограм (кг), відповідно до приписів пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012. Відповідач вважає, що митним органом правомірно відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів №2,3 за 1 (першим) методом, який визначив Декларант. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідь на відзив надійшла до суду 24.06.2025 (вх. №51282/25 від 25.06.2025). Заперечуючи викладені у відзиві аргументи відповідача, представник позивача зазначає, що надані одночасно із митною декларацією документи узгоджуються між собою та не містять розбіжностей, що перешкоджають встановленню митної вартості за основним методом. Ці документи містять всі необхідні відомості на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, тому у Відповідача були відсутніми підстави для витребування від позивача додаткових документів. Застосування резервного методу можливе лише за умови доведеної неможливості використання всіх попередніх методів. Жодних належних обґрунтувань цього відповідач не навів. Представник позивача зазначає також, що специфікація №7 є невід'ємною частиною контракту та деталізує структуру ціни, що є стандартною комерційною практикою. До того ж, виділення вартості упаковки не суперечить п. 2.1 контракту, де зазначено, що загальна ціна включає упаковку та маркування. Загальна сума, сплачена/підлягаюча сплаті, підтверджена контрактом, специфікацією та комерційним інвойсом №97/25E від 19.02.2025. Представник позивача у відповіді на відзив зазначає також, що документи про транспортні витрати, в сукупності підтверджують належність транспортних витрат до оцінюваної партії товару відповідно до ч. 2 ст. 53 та ч. 10 ст. 58 МК України. На переконання представника позивача, припущення Житомирської митниці про можливе використання транспортного засобу для інших партій товарів є необґрунтованим, не спростовує відповідності наданих документі та не підкріпленим доказами, що порушує ст. 77 КАС України. Окрім того, на переконання сторони позивача, комерційна пропозиція та листування є допоміжними документами, які не входять до обов'язкового переліку (ч. 2 ст. 53 МК України), а їх надання було ініціативою позивача на виконання ч. 6 ст. 53 МК України для усунення сумнівів відповідача. При цьому, основними документами, що підтверджують митну вартість, є контракт, специфікація №7 та інвойс, які узгоджують ціну за одиницю товару та відповідають ч. 1 ст. 58 МК України. Відповідач не довів, які саме розбіжності ці документи не усувають. Відмова врахувати комерційну пропозицію через дату (02.02.2025 проти 01.02.2025 для специфікації) є формальною, оскільки ціна товару була зафіксована в специфікації, що має пріоритет як невід'ємна частина контракту. Представником позивача зазначається також, що митна декларація країни відправлення надавалась як додатковий документ, що виключно підтверджує факт експорту товару з Італії. Позивач вважає, що Житомирською митницею не доведено правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000094/1 від 28.02.2025, митний орган діяв без урахуванням усіх доказів та обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права. Просить позов задовольнити.
Заперечення на відповідь на відзив надійшли до суду 30.06.2025 та зареєстровані в КП ДСС 02.07.2025. Заперечуючи твердження представника позивача, викладені у відповіді на відзив, представник відповідача зазначає, що надані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів контракт №34/23 від 27.02.2023 та додаток до нього - специфікації №7 від 01.02.2025 містять між собою розбіжності. Відповідно до умов контракту №34/23 від 27.02.2023, а саме п.2.1 вартість упаковки та маркування включена в вартість товару, проте відповідно до змісту специфікації №7 від 01.02.2025, яка є невід'ємною частиною контракту №34/23 від 27.02.2023, вартість пакування відокремлена від вартості товару. Зазначені суперечності в поданих документах викликають у митного органу обґрунтовані сумніві щодо достовірності наданих даних для підтвердження митної вартості товарів. Окрім того, надані разом із митною декларацією №25UA101020006385U6 довідка про транспортні витрати № 13 від 24.02.2025, рахунок №4404 від 24.02.2025 та заявка №1/082025 від 17.02.2025 не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), тощо. Відсутність таких даних унеможливило ідентифікацію саме оцінюваної партії товару. Представник відповідача зазначає, що у відповіді на відзив на арк. 4, представник позивача вказує: «комерційна пропозиція та листування є допоміжними документами, які не входять до обов'язкового переліку (ч. 2 ст. 53 МК України). Їх надання було ініціативою позивача на виконання ч. 6 ст. 53 МК України для усунення сумнівів відповідача. Основними документами, що підтверджують митну вартість, є контракт, специфікація №7 та інвойс», однак, зазначені представником позивача документи декларантом були надані для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Надаючи оцінку додатково наданій комерційній пропозиції, митним органом було встановлено, що зазначений перелік товарів із зазначенням їх вартості, діє від 02.02.2025 та 10.02.2025, тобто, зазначені у пропозиції дані щодо вартості запропонованого переліку товарів починають діяти після підписання сторонами специфікації №7 до контракту, яка датована 01.02.2025.За таких обставин, надана декларантом комерційна пропозиція не могла бути взята до уваги для підтвердження митної вартості товарів. На переконання представника відповідача, подана представником позивача відповідь на відзив є необґрунтованою. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 06.08.2025 по 26.08.2025 та із 29.10.2025 по 13.11.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 27 лютого 2023 року між Іноземним підприємством "Євроголд Індестріз ЛТД" (покупець) та MFZZEI MANUFACTURING S.P.A. (Італія) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №34/23 (а.с. 26) за умовами якого продавець поставляє покупцю товари, без надання виключних прав, відповідно до специфікації, які є невід'ємними частинами даного контракту, в яких зазначаються найменування, кількість та ціна товарів. Специфікації також можуть містити умови поставки і оплати, якщо вони відрізняються від вказаних в даному контракті (п. 1.1 Контракту). Разом з товаром продавець надає наступні документи: рахунок - фактура, СМR (п.4.1 контракту).
З матеріалів справи вбачається, що Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз Лтд» подало до Житомирської митниці митну декларацію №25UA101020006385U6 (а.с. 20-22) у якій вказано товари.
Товар №1.
Інші речі домашнього вжитку, побутові, виготовлені з пластмас: арт. 31.31.2189.1.12 відро овальне 14 л - 8928 шт, арт. 31.31.2192.0.12 віджим для відра - 6048шт. Для використання в побуті в межах будинку або поза ним, виготовлені з пластмас, не з регенерованої целюлози. Не використовуються для упакування та транспортування товарів. Виробник: Mazzei Manufacturing S.P.A, торговельна марка: MHome;
Товар №2.
Інші готові вироби: ганчірки для миття посуду, витирання пилу та подібні вироби для прибирання, трикотажні машинного чи ручного в'язання: -арт.13.35.0120.0.12 моп (насадка на швабру) 120гр - 15552 шт. Виробник: Mazzei Manufacturing S.P.A, торговельна марка: MHome .
Товар №3.
Інші вироби з чорних металів: - арт.13.50.28120.12 ручка для швабри металева 120см -14376шт. Призначена для використання у побуті, а саме дкомплектуюча для швабри. Виробник: Mazzei Manufacturing S.P.A, торговельна марка: MHome.
У МД №25UA101020006385U6 митна вартість імпортованих товарів визначена декларантом за основним методом - за ціною, визначеною у контракті.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано такі документи:
4104 - договір №34/23 від 27.02.2023 (а.с. 26);
- 4103 - специфікацію до контракту №7 від 01.02.2025 (а.с. 31);
- 0380 - комерційний інвойс № 97/25E від 19.02.2025 (34);
- 0730 - автотранспортна накладна (CMR) № 922/CMR/25 від 19.02.2025 (32)та лист про помилку від 25.02.2025 №45 (а.с. 97);
- 3000 - довідка про транспортні витрати № 13 від 24.02.2025 (49);
- 3004 - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 4404 від 24.02.2025 (а.с. 48);
- 3007 - заявка на перевезення № 1/08/2025 від 17.02.2025 (а.с. 47);
- листування з відправником;
- комерційну пропозицію від відправника;
- копію митної декларації країни відправлення №25ITQ3J01BG73045B0;
- акт виконаних робіт №4404 від 24.02.2025 (а.с. 50);
- договір на перевезення №10/2023 від 03.01.2023 (а.с 41-45).
Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000094/1 від 28 лютого 2025 року, яким митну вартість Товарів №2 та №3 визначено за резервним методом митної вартості, здійснено коригування вартості.
У рядку 33 рішення №UA101000/2025/000094/1 від 28 лютого року вказано:
- відповідно до п.2.1 контракту 34/23 від 27.02.2023 вартість товару вкючає вартість упаковки та маркування, що суперечить відомостям зазначеним в специфікації № 7 від 01.02.2025 до контракту в якій вартість пакування виділено окремо;
- довідка про транспортні витрати № 13 від 24.02.2025, рахунок від 24.02.2025 №4404, заявка від 17.02.2025 №1/082025 не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), тощо. Таким чином, довідка, рахунок, заявка не містять достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вона стосується перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаним в ній транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару;
- додатково до митного оформлення надано договір на перевезення №10/23 від 03.01.2023, відповідно до якого напередодні запланованої дати завантаження вантажу на транспортний засіб подається заявка (п.3.1.2). В заявці обов'язково зазначається найменування, кількість, вага вантажу. Разом з тим заявка від 17.02.2025 №1/082025 не містить зазначену інформацію, а тому може не стосуватись перевезення оцінюваної партії товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості;
- додатково надана комерційна пропозиція від 02.02.2025, не може бути прийнята для підтвердження митної вартості, так як термін її дії з 02.02.2025, а специфікація до контракту в якій сторони погодили асортимент, ціну, кількість товару видана 01.02.2025;
- додатково надана інформація «Листування з відправником» не містить цінової інформації та не усуває вище зазначені розбіжності;
- відомості про ціну продажу товару, викладені у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення №25ITQ3J01BG73048B0 не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даного документу.
Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості товарів №2 та №3, Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" звернулось до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначає, що відповідно до п.2.1 контракту №34/23 від 27.02.2023 вартість товару включає вартість упаковки та маркування, що суперечить відомостям зазначеним в специфікації №7 від 01.02.2025 до контракту в якій вартість пакування виділено окремо.
Судом при наданні правової оцінки висновкам відповідача в цій частині, зазначає наступне.
У рядку 22 МД 25UA101020006385U6 від 27.02.2025 вказано: 17185,20 EUR.
За умовами контракт №34/23, продавець поставляє покупцю товари, без надання виключних прав, відповідно до Специфікації, які є невід'ємними частинами даного Контракту, в яких зазначаються найменування, кількість та ціна товарів. Специфікації також можуть містити умови поставки і оплати, якщо вони відрізняються від вказаних в даному контракті (п. 1.1 Контракту).
У п. 2.1 контракту №34/23 зазначено: "Вартість продукції, що поставляється, встановлена в EURO на умовах EXW LARCIANO, Італія (вартість упаковки та маркування включена в вартість товару)".
При цьому, у Специфікації № 7 від 01.02.2025 до контракту №34/23 від 27.02.2023 вказано загальну суму 17185,20 грн, яка включає як вартість самого товару, так і вартість пакування, тобто продавцем включено вартість пакування товару у загальну вартість товару, і така деталізація не вплинула на числові значення митної вартості товару вцілому.
Митному органу був також наданий інвойс № 97/25Е від 19.02.2025, в якому вказано, що вартість пакування входить до ціни товару.
Окрім того, контрактом №34/23 від 27.02.2023 не передбачено відокремлення вартості пакування від загальної вартості предмету контракту, а тому вартість пакування входить до загальної вартості товару, що декларується.
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про помилковість тверджень митного органу в цій частині.
У оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що додатково надана комерційна пропозиція від 02.02.2025, не може бути прийнята для підтвердження митної вартості, так як термін її дії з 02.02.2025, а специфікація до контракту в якій сторони погодили асортимент, ціну, кількість товару видана 01.02.2025. Додатково надана інформація «Листування з відправником» не містить цінової інформації та не усуває вище зазначені розбіжності.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких обов'язкових вимог щодо форми та змісту комерційної пропозиції, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.
Сама комерційна пропозиція є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна його ціна визначається сторонами та обумовлюється, відповідно до умов контракту №34/23, специфікацією.
Отже, комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої було запропоновано позивачу придбати відповідний товар.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.02.2025 у справі №160/33340/23.
При цьому суд зауважує на відсутність доказів, що ціни, вказані у комерційній пропозиції від 02.02.2025 відрізнялись від цін, що були встановлені продавцем до 02.01.2025.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень митного органу в цій частині.
Щодо документів на транспортування, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.
Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
У п. 33 Рішення про коригування митної вартості товарів вказано:
- довідка про транспортні витрати № 13 від 24.02.2025, рахунок від 24.02.2025 №4404, заявка від 17.02.2025 №1/082025 не містять інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), тощо. Таким чином, довідка, рахунок, заявка не містять достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вона стосується перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаним в ній транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару.
- додатково до митного оформлення надано договір на перевезення №10/23 від 03.01.2023, відповідно до якого напередодні запланованої дати завантаження вантажу на транспортний засіб подається заявка (п.3.1.2). В заявці обов'язково зазначається найменування, кількість, вага вантажу. Разом з тим заявка від 17.02.2025 №1/082025 не містить зазначену інформацію, а тому може не стосуватись перевезення оцінюваної партії товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Надаючи правову оцінку висновкам митного органу в цій частині, суд зазначає наступне.
У п. 2.1 контракту №34/23 зазначено: "Вартість продукції, що поставляється, встановлена в EURO на умовах EXW LARCIANO, Італія (вартість упаковки та маркування включена в вартість товару)".
Умовами поставки EXW («Ex Works» - Франко-завод) означають, що продавець виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Покупець несе всі витрати та ризики, пов'язані з перевезенням товару від приміщення продавця до кінцевого пункту призначення (завантаження товару на свій транспортний засіб, перевезення до країни призначення).
До митного оформлення товарів, декларантом на підтвердження інформації щодо числових значень транспортування товару, було надано: договір на перевезення №10/23 від 03.01.2023; заявку від 17.02.2025 №1/082025; довідку про транспортні витрати №13 від 24.02.2025; рахунок від 24.02.2025 №4404.
Судом досліджено зміст вказаних документів та встановлено наступне.
За умовами договору перевезення №10/2023 від 03.01.2023, який укладено між Іноземним підприємством "Євроголд Індестріз Лтд» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Селена Трак" (перевізник), перевізник зобов'язується за рахунок клієнта перевезти вантаж в обсязі, в термін, в пункт призначення та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити на користь перевізника встановлену даним договором плату (п. 2.1 Договору).
Заявки на перевезення вантажів надсилаються клієнтом до офісу перевізника будь-яким зручним для сторін способом. У заявці обов'язково зазначаються: найменування клієнта, найменування вантажу, кількість вантажних місць (палетамісць), маса вантажу в тоннах, типи та кількість транспортних засобів; пункт та час завантаження; найменування вантажоодержувача; пункт призначення вантажу; відомості про осіб, відповідальних за завантаження та розвантаження вантажу (п. 3.1.1 Договору).
У заявці №1/08/2025 від 17.02.2025 до Договору №10/23 від 03.01.2023 міститься інформація про: найменування замовника, загальне найменування вантажу, кількість транспортних засобів із зазначенням державних номерних знаків ( НОМЕР_1 /ВК6368ХF); пункт та дату завантаження (19.02.2025); найменування вантажоодержувача; пункт призначення вантажу. Вартість перевезення 97243 грн (а.с. 47).
У довідці №13 від 24.02.2025 міститься інформація, що вартість перевезення автомобілем д/н НОМЕР_2 / НОМЕР_3 становить 97243 грн (а.с. 49).
Рахунок №4404 від 24.02.2025 містить зазначення державних номерних знаків транспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажу позивача: НОМЕР_1 /ВК6368ХF; номер і дату заявки та договору; загальну вартість послуг 97243,00грн.
При цьому, суд зауважує, що інформація про транспортні засоби ВК1960/ВК6368ХF міститься у CMR №922/CMR/25, яка у свою чергу містить посилання на інвойс №97/25Е, що містить інформацію про товар, його ціну, артикул, кількість.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, вказані вище документи у своїй сукупності містить інформації про товар, що транспортувався, з огляду на що суд вважає твердження митного органу в цій частині є безпідставним.
Щодо твердження відповідача, що вказаний у довідці автотранспортним засобом по зсазначеному маршруту перевізником мже бути здійснено необмежену кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товарів, суд вважає припущення митного органу, які не підтверджені жодними доказами.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 826/5959/17 наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
З урахуванням вказаного, суд приходить висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд на підставі належних та достатніх доказів дійшов висновку пробезпідставність рішення про коригування митної вартості товарів у цій частині, оскільки додані до митної декларації документи містять достатню та належну інформацію щодо транспортування товару від відправника до одержувача, вартість такого транспортування, тобто відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню
Митна вартість товарів згідно МД 25UA101020006385U6 визначена митним органом за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару:
Товар №2 МД №24UA101020033957U7 від 25.09.2024 - 1.Інші готові вироби:-ганчірки для миття підлоги, посуду, витирання пилу та подібні вироби для прибирання, трикотажні машинного чи ручного в'язання: -арт.13.36.0160.0.12 моп (насадка на швабру) 160гр-36шт.-арт.35.0160.0.12 моп (насадка на швабру) 160гр-36шт.-арт.35.0200.0.12 моп (насадка на швабру) 200гр-36шт.-арт.35.0250.0.12 моп (насадка на швабру) 250гр-36шт. Виробник Mazzei Manufacturing S.P.A, Торговельна марка MHome - 4,91 Євро за кілограм;
Товар №3 МД №24UA100380345566U2 від 07.11.2024 - 1.Господарчі товари: Фіксована рукоятка для швабри 120 см,фіксована. Арт.8572002274 - 24000 шт. матеріал: (поліпропілен,метал,поліетилен) Країна виробництва - IT Торгівельна марка- немає даних, Виробник - Pbm S.r.l. - 1,877 Євро за кілограм.
Суд зауважує, що вказані декларації не можуть вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Вказані митні декларації не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б відображали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.
Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
Окрім цього, визначення митної вартості за резервним методом, зазначеним у рішенні, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів, що товар позивача є подібним або аналогічним чи має схожі характеристики порівняно з товаром №2, що оцінювався за МД №24UA101020033957U7 від 25.09.2024, та з товаром №3 за МД № 24UA100380345566U2 від 07.11.2024.
Відповідачем не враховано, що товаром №2 згідно МД позивача є: ганчірки для миття посуду, витирання пилу та подібні вироби для прибирання, трикотажні машинного чи ручного в'язання: - арт.13.35.0120.0.12 моп (насадка на швабру), тоді як у МД №24UA101020033957U7 від 25.09.2024 - 1.Інші готові вироби:-ганчірки для миття підлоги, посуду, витирання пилу та подібні вироби для прибирання, трикотажні машинного чи ручного в'язання:-арт.13.36.0160.0.12 моп (насадка на швабру); -арт.35.0160.0.12 моп (насадка на швабру); -арт.35.0200.0.12 моп (насадка на швабру) 200гр-36шт.-арт.35.0250.0.12 моп (насадка на швабру).
Отже, артикули товарів у МД №24UA101020033957U7 від 25.09.2024 та у МД 25UA101020006385U6 є різними, тобто і товари, а отже і їх ціна є різними.
Окрім того, у МД 25UA101020006385U6 позивачем розмитнювався Товар №3 Інші вироби з чорних металів:- арт.13.50.28120.12 ручка для швабри металева 120см -14376шт. Призначена для використання у побуті, а саме комплектуюча для швабри. Виробник: Mazzei Manufacturing S.P.A, торговельна марка: MHome
У МД №24UA100380345566U2 від 07.11.2024 - 1.Господарчі товари: Фіксована рукоятка для швабри 120 см, фіксована. Арт.8572002274 матеріал: (поліпропілен, метал, поліетилен) Країна виробництва - IT, Торгівельна марка- немає даних Виробник - Pbm S.r.l..
Отже у зазначених МД різні товари, різні виробники товарів.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
З огляду на встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, позивачем під час митного оформлення товару надано документи, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, що свідчить на користь висновку, що митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч. 3 ст. 53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Разом із тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16, приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, позивачем було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення товару №2 та товару №3, вказаного у МД25UA101020006385U6 для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, при цьому, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №101000/2025/000094/1 від 28.02.2025.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Окрім того, у прохальній частині позову позивачем заявлено до стягнення витрати на оплату послуг перекладача.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
За змістом частин п'ятої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що переклад документів посвідчено не належним чином, а також вказує, що відповідно до визначення, наведеного у ст. 71 КАС України, виключно про питання залучення перекладача саме судом за ухвалою суду та лише про компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду. Відповідач вказує, що в даному судому процесі суд не допускав до участі у справі за відповідною ухвалою перекладача. Ураховуючи викладене, вважає, що оплата виконаної роботи із перекладу документів на українську мову не входить до предмета «витрат» у зв'язку з чим не підлягає до стягнення її з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на письмовий переклад документів з англійської мови та китайської мови на українську мову, які надані ТОВ "Глобал Лінго Груп", позивачем до матеріалів справи долучено: акт приймання передачі наданих послуг (а.с. 67), платіжну інструкцію (а.с. 68)
Разом з тим, частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
При цьому суд зауважує, що питання з приводу залучення перекладача судом не вирішувалось, клопотання про залучення перекладача до суду не надходило, договору про залучення позивачем перекладача також не було надано, а тому підстави для компенсації витрат на переклад документів відсутні.
Подібна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 160/18963/24, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 р. у справі № 420/36306/24.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз Лтд» (вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, 10025, ЄДРПОУ 32265502) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.02.2025 №UA101000/2025/000094/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз Лтд» документально підтверджені судові витрати у сумі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
03.12.25