04 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/16140/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20 травня 2025 року № 064250010755, щодо відмови в призначенні пенсії з 21 квітня 2025 року;
- зобов'язати відповідача зарахувати до її загального страхового стажу: навчання в професійно - технічному училищі № 85 м. Попасна з 01.09.1983 по 16.06.1984; період роботи Вагонне депо Ворошиловград (Луганськ) - з 26.07.1984 по 31.12.1997;
- зобов'язати відповідача призначити їй пенсію з 21 квітня 2025 року.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю загального страхового стажу. За поданими документами не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 16.06.1984 та період роботи з 26.07.1984 по 31.12.1997.
Стверджує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача у період з 26.07.1984 по 31.12.1997 відповідають вимогам до заповнення трудової книжки та не містять виправлень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляд та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області надіслано до суду відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову.
Відзив обґрунтовано тим, що у трудовій книжці від 30.07.1984 серії НОМЕР_1 та дублікаті трудової книжки від 23.09.2005 серії НОМЕР_2 на титульній сторінці зазначено не повну дату народження, а саме 1965. Записи, внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції, до страхового стажу не враховуються.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 по досягненню 60-ти річного віку звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою від 13.05.2025 про призначення пенсії.
Рішенням від 20.05.2025 №064250010755 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 21 рік 06 місяців 20 днів.
Вважаючи, що пенсійний орган протиправно не зарахував стаж, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в частині першій статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як попередньо встановлено судом, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з наявним недоліком у заповненні титульного аркушу трудової книжки.
Так, зі змісту трудової книжки від 30.07.1984 серії НОМЕР_1 та дублікату трудової книжки від 23.09.2005 серії НОМЕР_2 , що були надані для призначення пенсії та в подальшому до матеріалів справи, з 01.09.1983 по 15.06.1984 позивач навчалась в професійно-технічному училищі №85 Попасна. З 26.07.1984 ОСОБА_1 прийнята на роботу провідником пасажирських вагонів згідно наказу Вагонного депо Ворошиловград від 26.07.1984 №146. За вказаним місцем роботи працювала до 03.10.2016. Наказом від 03.10.2016 №457/ос переведена до іншого структурного підрозділу.
Відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано вказані періоди навчання і роботи у зв'язку з тим, що у трудовій книжці від 30.07.1984 серії НОМЕР_1 та дублікаті трудової книжки від 23.09.2005 серії НОМЕР_2 на титульній сторінці зазначено не повну дату народження, а саме 1965.
Вказане, на думку суб'єкта контролю, свідчить, що записи внесені до трудової книжки з порушенням вимог Інструкції, до страхового стажу не враховуються.
Крім того, наданий на підтвердження періоду навчання диплом НОМЕР_3 від 24.07.1984 містить помилкові дати початку та закінчення навчання, а період трудового стажу зарахований з 01.01.1998 згідно відомостей витягу Форми РС-право.
Загальний стаж ОСОБА_1 за вказаного витягу від 10.06.2025 становить 21 рік 6 місяців 20 дні.
Необхідний загальний страховий стаж для призначення пенсії у 2025 році відповідно до ст. 26 Закону № 1058 складає не менше 32 років.
З огляду на наведене, спірним у наявних правовідносинах є питання зарахування періодів навчання та роботи до страхового стажу особи, що наявний у трудовій книжці, однак на думку суб'єкта владних повноважень, відомості про особу у трудову книжку внесено з порушеннями норм Інструкції.
Статтею 62 Закону №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Як попередньо встановлено судом, всі відомості про навчання з 01.09.1983 по 16.06.1984 та період роботи з 26.071984 по 31.12.1997 внесені у трудову книжку з відповідними підписами та скріплені відповідними печатками.
Слід зауважити, що судом не встановлено жодних виправлень, розбіжностей чи очевидних помилок у вищевказаних записах.
Відсутність повної дати народження на титульному аркуші трудової книжки, не може бути підставою у відмові зарахувати трудовий стаж.
Аналіз наведених обставин свідчить, що трудова книжка позивача містить записи про спірні періоди, що засвідчені печатками відповідної юридичної особи.
Відтак, з матеріалів справи, а саме трудової книжки, встановлено факти трудової діяльності позивача у спірні періоди.
Водночас відмова у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу обумовлена недоліком, що вчинений працівниками кадрової служби юридичної особи під час заповнення трудової книжки.
Так, підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" № 656 від 06.09.1973, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача записів трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Посилання відповідача на норми Інструкції "Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" від 18.10.1993 №643, як на підставу відмови у зарахуванні стажу є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативно-правовий акт спрямований на врегулювання відносин організацій (підприємств) з державою під час отримання печаток.
Отже, всі наведені вище норми вказують, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача у спірний період.
При цьому жодних аргументів на спростування фактів трудової діяльності згідно відомостей трудової книжки позивача у рішенні не міститься.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає за необхідне зауважити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Також, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20 травня 2025 року №064250010755, щодо відмови в призначенні пенсії з 21 квітня 2025 року.
Враховуючи вищевикладене та з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до її загального страхового стажу: навчання в професійно - технічному училищі № 85 м. Попасна з 01.09.1983 по 16.06.1984 та період роботи Вагонне депо Ворошиловград (Луганськ) - з 26.07.1984 по 31.12.1997.
З огляду на те, що після зарахування вказаних періодів до наявних 21 року 6 місяців 20 днів, загальний трудовий стаж ОСОБА_1 становитиме більше передбачених законодавством 32 років, а інших підстав відмови у призначенні пенсії у рішенні суб'єкта владних повноважень не наведено, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй пенсію з 21 квітня 2025 року, тобто з дня набуття такого права.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20 травня 2025 року № 064250010755, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії з 21 квітня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 : навчання в професійно - технічному училищі № 85 м. Попасна з 01.09.1983 по 16.06.1984; період роботи Вагонне депо Ворошиловград (Луганськ) - з 26.07.1984 по 31.12.1997; та призначити пенсію з 21 квітня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
04.12.25