04 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/10457/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000093/2 від 10.03.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2025/000676 від 10.03.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митною декларацією декларант надав необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Вказані суб'єктом контролю розбіжності є безпідставними, а сумніви у достовірності заявленої митної вартості - необґрунтованими.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
02.05.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Декларантом не підтверджено включення до заявленої митної вартості транспортних витрат та витрат на здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт. Також митним органом встановлено розбіжності у визначених в документах умовах поставки товару.
На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом. З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством.
Через відділ документального забезпечення суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій зауважено, що до митного оформлення було надано всі необхідні документи в яких наявна вся необхідна інформація та відсутні розбіжності.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, 07.03.2025, з метою митного оформлення ввезеного на територію України транспортного засобу комерційного призначення, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано митну декларацію №25UА205140014524.
До митної декларації долучено такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №VК00209554 від 18.02.2025 року; автотранспортну накладну б.н. від 28.02.2025 року; декларацію про походження товару VК00209554 від 18.02.2025 року; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №613 від 17.02.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг ТК2500039 від 03.03.2025 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07032025-2 від 07.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №2025/007 від 12.02.2025 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1 від 12.02.2025 року; договір (контракт) про перевезення №41 від 27.02.2025 року; копія митної декларації країни відправлення №25DЕ835654345468В5 від 27.02.2025 року.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА205140/2025/000093/2 від 10.03.2025 року.
У зв'язку з коригуванням митної вартості Волинською митницею 10.03.2025 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UА205140/2025/000676 та роз'яснено право щодо випуску товару за рішенням про коригування.
Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією № 25UА205140014524 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.
Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
- відповідно довідки про транспортні витрати від 07.03.2025 № 07032025-2 навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Також зазначаємо, що інформація про вартість транспортування по маршруту м. Жижин (Польща)-місце розвантаження не подано до митного оформлення. Калькуляції транспортних послуг за статтями витрат для підтвердження числового розрахунку не надано;
- згідно копії митної декларації країни відправлення від 27.02.2025 №25DЕ835654345468В5 умови поставки зазначено ЕХW, що суперечить умовам поставки, вказаним в Доповненні до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.02.2025 №1 - FСА;
- згідно рахунка-фактури від 18.02.2025 № VR00209554 вартість товару становить 144750 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 27.02.2025 № 25DЕ835654345468В5 -145500;
- згідно рахунка на оплату від 03.03.2025 №ТR2500039 вартість транспортних послуг становить 1200 євро; банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати : договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг; транспортні (перевізні) документи; калькуляцію транспортних витрат; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларантом на вимогу митниці надано: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.03.2025; калькуляцію транспортних витрат від 07.03.2025 №07032025-2/1; лист від 10.03.2025 №1003-03.
Переліку запитуваних митницею документів не надано; листом від 10.03.2025 №1003-04 повідомлено про відсутність інших додаткових документів. Зазначаємо, що для підтвердження числових розрахунків калькуляції транспортних витрат від 07.03.2025 №07032025-2/1 не надано жодних підтверджуючих документів для перевірки суми транспортних послуг.
Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі-Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Що стосується перевезення по маршруту Рітберг (Німеччина)-Жиждин (Польща), декларантом надано рахунок на оплату від 03.03.2025 № ТR2500039 та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.03.2025, однак не подано банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортних послуг.
За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (втому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Митного кодексу України , також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме:
товар 1 - на рівні 174919 євро/од за ЕМД № UА400040/2025/004583 від 03.03.2025.
Митницею за основу коригування митної вартості взято вартість товару: «Трактор для сільськогосподарських робіт, марка - John Deere; тип двигуна- дизель; об'єм двигуна -8984смЗ; Модельний рік виготовлення -2017».
Митницею додатково здійснено аналіз цінової інформації товару «Трактор для сільськогосподарських робіт John Deere 8370» інших років, а саме: трактор 2015р - 163700 євро (згідно ЄАІС Держмитслужби); трактор 2016 р - 164180 євро (згідно ЄАІС Держмитслужби).
Як попередньо зазначалось судом, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16.
Стосовно зауважень відповідача у оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до довідки про транспортні витрати від 07.03.2025 № 07032025-2 навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Не подано до митного оформлення інформації про вартість транспортування по маршруту м. Жижин (Польща)-місце розвантаження. Також не надано калькуляції транспортних послуг за статтями витрат для підтвердження числового розрахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до Специфікації №1 до контракту №2025/007 від 12.02.2025 сторони погодили, що умовами поставки є FCA Reitberg, що також передбачає включення у ціну товару вартість навантажувальних робіт на транспорт покупця.
Вказане свідчить, що покупець не поніс будь-яких витрат з завантаження товару на транспорт.
Транспортування від м. Reitberg (Німеччина) до м. Жижин (Польща) здійснена перевізником Forklift Group, вартість перевезення склала 1200,00 євро, в підтвердження заявленої митної вартості позивач надав акт здачі приймання-робіт №0303/02 від 03.03.2025 та фактуру TR2500039.
Щодо твердження митного органу про суперечності у зазначених умовах поставки: у наданій копії митної декларації країни відправлення від 27.02.2025 №25DE835654345468B5 вказано EXW, що суперечать договірним домовленостям, оскільки у доповненні до контракту від 12.02.2025, вказано - FCA, слід зазначити наступне.
Сама по собі митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 МК України.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Отже, наявність розбіжностей в декларації країни відправлення та специфікації відносно умов поставки жодним чином не впливає на числове значення митної вартості товару, яке заявлене декларантом в сумі 144750,00 євро, на що останній надав копію платіжної інструкції №613 від 17.02.2025 року.
Щодо твердження відповідача, що згідно рахунка-фактури від 18.02.2025 №VR00209554 вартість товару становить 144750 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 27.02.2025 № 25DЕ835654345468В5 - 145500. З цього приводу слід зазначити наступне.
Дана різниця у вартості товару у рахунку-фактурі та митній декларації країни відправлення становить 750,00 євро, яка є теоретично-статистичною вартістю внутрішніх перевезень на території Німеччини, що зазначається компанією Deppe and Stucker GmbH виходячи з власних теоретичних розрахунків та може відрізнятись від дійсної вартості перевезення. Така вартість внутрішніх перевезень не підлягає сплаті покупцем та використовується компанією Deppe and Stucker GmbH виключно для власних митних цілей і є частиною статистичної вартості.
У підтвердження вказаних обставин, позивачем до пояснень митному органу було надано лист №1003-03 від 10.03.2025 року.
Наведені пояснення не враховувались митним органом під час прийняття спірного рішення.
З огляду на наведене, суб'єкт владних повноважень безпідставно дійшов висновку, що відомості з декларації країни відправлення можуть спростувати заявлену до митного оформлення митну вартість товару, що ввозився.
З приводу відсутності банківського платіжного документу на підтвердження вартості транспортних послуг, судом встановлено наступне.
На підставі рахунку фактури про транспортно-експедиторські послуги № ТК2500039 від 03.03.2025 року погоджено відтермінування оплати наданих послуг до 03.04.2025.
Отже, відповідні платіжні документи не надані з об'єктивних причин.
В даному випадку позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Більш того, слід врахувати, що в частині сьомій статті 54 Митного кодексу України прямо зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
З урахуванням встановлених вище обставин, митним органом на підставі статті 64 МК України було проведено коригування митної вартості товару на рівні 174919 євро за резервним методом визначення митної вартості.
При цьому, матеріали справи не містять, та відповідачем не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Слід зауважити, досліджені судом докази, що попередньо надавались до митного оформлення не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, та підтверджують інформацію наведену у попередньому документі.
Аналізуючи застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 міститься висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв'язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Для розрахунку митної вартості імпортованого товару застосовано резервний метод, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за ЕМД №UА400040/2025/224583 від 03.03.2025 - «Трактор для сільськогосподарських робіт, марка - John Deere; тип двигуна- дизель; об'єм двигуна -8984смЗ; Модельний рік виготовлення -2017».
Як визначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000093/2 від 10.03.2025 року, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідач надав опис схожого товару за ЕМД №UА400040/2025/224583 від 03.03.2025, однак не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного товару, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів.
У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 також міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відтак, декларація ЕМД №UА400040/2025/224583 від 03.03.2025 не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Звертаємо увагу, що у наявних правовідносинах, матеріалами справи підтверджено надання позивачем до митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Натомість відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, а, отже, і підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним - відсутні.
Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.
Водночас, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення митного органу №UА205140/2025/000093/2 від 10.03.2025 року про коригування митної вартості товару слід визнати протиправним і скасувати.
Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2025/000676 від 10.03.2025 року складена на підставі рішення про коригування митної вартості №UА205140/2025/000093/2 від 10.03.2025, протиправність якого встановлена судом, тому така картка також підлягає скасуванню як протиправна.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 слід задовольнити.
Позивачем у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 7066,98 грн.
Водночас за змістом частини третьої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн.
Оскільки позовну заяву було подано до суду через підсистему «Електронний суд», сплаті підлягав судовий збір в сумі 4846,78 грн (403898,31 грн х 1,5% х 0,8), відповідно, кошти в сумі 2220,2 грн є надмірно сплаченими і не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративногосудочинства України.
Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача, як це передбачено статтею 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Отже, загальна сума судових витрат по сплаті судового збору, яка підлягає розподілу у цій справі, становить 4846,78 грн.
Щодо заяви про витрати сторони у зв'язку з розглядом справи, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина третя статті 132 КАС України передбачає, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував наведені вище норми процесуального законодавства в розрізі випадків наявності / відсутності підстав для здійснення розподілу понесених сторонами витрат на правничу допомогу.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Оцінюючи зміст поданої заяви та неподання жодних доказів на підтвердження суми стягнення таких витрат, в тому числі і попереднього розрахунку, включно до закінчення слухання справи, у суду відсутні законні підстави враховувати надані адвокатом позивача докази після винесення рішення.
З огляду на наведене, заяву про витрати сторони у зв'язку з розглядом справи слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13,с. Римачі, Волинська обл., Ковельський р-н,44350. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43958385), про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА205140/2025/000093/2 від 10.03.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205140/2025/000676 від 10.03.2025 року, прийняті Волинською митницею Державної митної служби України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Волинської митниці Державної митної служби України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4846,78 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
04.12.25