04 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/13866/25
категорія 112030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 10 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №25/д від 21.03.2025 року.
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до абзацу 6 пункту 2 Постанови КМУ № 168 у 1/2 розміру, передбаченому п.2 Постанови КМУ № 168, як члену сім'ї померлого від вибухової травми 11.03.2023 року військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов'язків щодо захисту України.
В обґрунтування позову зазначає, що у грудні 2024 року подала заяву про призначення і виплату одноразової допомоги, встановленої Постановою № 168; 14.05.2025 отримала витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №25/д від 21.03.2025, яким було відмовлено дочці - члену сім'ї померлого Захисника України ОСОБА_2 у праві на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 батька під час захисту Батьківщини; вважає дії міністерство оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними та дискримінаційними; відповідно до абз. 6 п. 2 Постанови № 168 має повне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю її батька під час захисту Батьківщини.
Ухвалою від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що норма пункту 2 Постанови КМУ № 168 чітко визначає, що дата загибелі військовослужбовця є моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а отже, саме ця дата є відправною точкою для визначення правового режиму. Відповідно, до правовідносин щодо виплати ОГД застосовується редакція Закону України № 2011-XII, чинна на дату загибелі, незалежно від часу подання заяви особою. Таким чином, юридично значущою датою є 11.03.2023, а не дата звернення із заявою. На цю дату позивачка як повнолітня дочка не підпадала під перелік осіб, яким гарантується виплата без додаткових умов (наприклад, утримання).
Позивач відповіді на відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи:
- ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13);
- ОСОБА_2 , який є батьком позивача, в листопаді 2022 року призвано на військову службу по мобілізації (а.с. 22);
- ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання бойових завдань за призначенням по забезпеченню національної безпеки та оборони, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що пов'язано з захистом Батьківщини пов'язаного із захистом Батьківщини (а.с.23, 25, 26, 27-28, 29,30);
- позивач подала документи для призначення їй грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, розглянувши яки комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги оформлено протоколом № 25/д від 21.03.2025 (а.с.36).
Як вбачається з п. 10 протоколу № 25/д від 21.03.2025 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого ТВО державного секретаря Міністерства оборони України, відповідачем не прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, оскільки вона не відноситься до неповнолітніх дітей загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не надано документів, які підтверджують, що повнолітня донька перебувала на утриманні загиблого батька, судових рішень про встановлення фактів перебування на його утриманні на дату загибелі.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не призначив їй одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту позовної заяви та позовних вимог, предметом спору фактично є дії відповідача, яки полягають у не призначенні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька військовослужбовця ОСОБА_2 , на підставі поданих документів, які розглядались 21.03.2025 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Для правильного вирішення справи суд має визначити, чи були позивачем надані всі необхідні документи, на підставі яких Міністерство оборони України зобов'язано було призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п.2 Постанови КМУ № 168.
В пункті 2 постанови КМ України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в редакції, яка діяла на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 (далі - Постанова № 168), зазначено:
"2. Установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть."
Тобто у позивача право на отримання передбаченої п. 2 Постанови № 168 одноразової грошової допомоги виникло 11.03.2023 - день загибелі (смерті) її батька.
Щодо абзацу 6 п. 2 Постанови № 168 відповідно до якого позивач просить зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу, то суд звертає увагу, що пункт 2 Постанови № 168 доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою КМ № 400 від 01.04.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року; із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 43 від 20.01.2023, і він станом на 11.03.2023 мав наступну редакцію: "Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва)".
Посилання позивача на вказаний абзац ніяким чином не вказує на обов'язок відповідача в даному випадку призначити та виплатити позивачу зазначену одноразову грошову допомогу.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Порядок та умови виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" в редакції, яка діяла на момент загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 (далі - Закон 2011-XII)
В ст. 16 Закону 2011-ХІІ зазначено:
"1. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
2. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;".
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (п. 3 ст. 16-2 Закону 2011-ХІІ).
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ст. 16 Закону 2011-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Отже відповідач згідно із законом Закону 2011-ХІІ зобов'язаний був виплатити позивачу одноразову грошову допомоги у разі загибелі (смерті) її батька, якщо вона згідно з цим Законом мала право на її отримання.
Як було зазначено вище п. 2 Постанова № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Тобто отримувачами одноразової грошової допомоги в розмірі 15 000 000 гривень, передбаченої п. 2 Постанова № 168 є особи, зазначені у статті 16-1 Закону 2011-ХІІ.
Статтею 16-1 Закону 2011-ХІІ передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Таким чином Законом 2011-ХІІ визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця мають діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого), при цьому утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Згідно статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
На підставі статті 199 Сімейного кодексу України виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, а саме: якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Судом встановлено, що позивач на день загибелі (смерті) свого батька була повнолітньою особою віком 30 років.
Позивач суду ніяких доказів на підтвердження того, що на день загибелі (смерті) свого батька вона була особою, зазначеною в ст. 16-1 Закону 2011-ХІІ, не надано, тобто не доказано, що позивач є особою, яка згідно з цим Законом має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, передбаченою пунктом 2 Постанови № 168, а тому суд вважає дії відповідача щодо не призначення та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька військовослужбовця ОСОБА_2 , на підставі поданих документів, які розглядались 21.03.2025 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум правомірними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-кт 6, м. Київ-168, 03168, код 00034022) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
04 грудня 2025 р.