Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2025 року Справа№640/19989/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (місцезнаходження:01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) про визнання протиправним, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень» від 22.08.2022 № 544;
- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Реконструкції частини покрівлі житлового будинку з влаштуванням мансардних приміщень для квартири АДРЕСА_2 ».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/19989/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/19989/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою суду від 14.04.2025 адміністративну справу №640/19989/22 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г. вирішено, розгляд справи здійснювати за правилами спрошеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність законних підстав для його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, вказує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем не надано належним чином оформлену заяву та належних документів.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
09.08.2022 ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг з з приводу видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об'єкт будівництва реконструкція частини покрівлі житлового будинку з влаштуванням мансардних приміщень для квартири АДРЕСА_2 . (заява позивачки зареєстрована 12.08.2022 №АМ01:3172-0027-3703-0187).
До заяви додано: лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві №97-26-0.22-232/35-21 від 29.06.2021 р.; копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 01.08.2002 р.; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; містобудівний розрахунок; лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 06.07.2022 р. N 10663/х-541-614
Як вбачається з матеріалів справи, листом Департаменту №544 від 22.08.2022, затвердженим наказом Департаменту №544 від 22.08.2022 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) на підставі п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з відсутністю в зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, оскільки назва об'єкта проектування, зазначена в намірах, не відповідає назві об'єкта, зазначеній в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; намірів з урахуванням вимог пам'яткоохоронного законодавств (будинок на АДРЕСА_3 є пам'яткою містобудування та архітектури (будинок прибутковий), згідно із наказом Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 № 706/0/16-10, охоронний № 611-Кв); в намірах (заяві) не вказано кадастровий номер земельної ділянки; -копії документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці або згоди його власника, засвідченої в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 18 додатку 8 до наказу Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10 будинок розташований АДРЕСА_3 побудованих у 1890 роках є пам'яткою архітектури, який взято під охорону наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 №15.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Проектування та будівництво об'єктів розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.
Містобудівні умови та обмеження є одним з основних складових вихідних даних в розумінні частини 1 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
За змістом частин 2, 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1)копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2)копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3)викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
У випадках, визначених частиною 4 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності. Реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об'єктів інженерно- транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Системний аналіз наведених норм дає підстави висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації за належним чином оформленою заявою зацікавленої особи до уповноваженого органу, до якої додаються визначені законом документи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Як вбачається з матеріалів справи, що в заяві на видачу МУО від 12.08.2022 №№АМ01:3172-0027-3703-0187 позивачкою зазначено об'єкт проектування «Реконструкція частини покрівлі житлового будинку з влаштуванням мансардних приміщень для квартири АДРЕСА_2 », проте до позову та доданих до нього доказів вбачається, що їй повідомлено листом Департаменту від 22.08.2022 №544. Однак, виходячи з наявного в Позивачки права власності на квартиру АДРЕСА_4 за вказаною адресою, коректною назвою об'єкта проектування мала би бути «Реконструкція квартири АДРЕСА_2 з добудовою мансардних приміщень».
Отже, що Департамент не несе відповідальності за некоректне заповнення заяви на видачу містобудівних умов і обмежень заявником.
За даними МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва» за адресою вул. Борисоглібська, 16а розміщено житловий багатоквартирний будинок (кількість поверхів - 4). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
За визначенням п. 6 ч. 1 ст. 1 спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до п. 3.6 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» горище це простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього (останнього) поверху. Згідно з п. 3.7 ДБН В.2.2-15:2019 допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку це приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
З аналізу наведених норм вбачається, що горище багатоквартирного будинку є приміщенням загального користування, являється спільним майном багатоквартирного будинку і є спільною сумісною власністю співвласників.
Згідно ч.2 ст. 369 Цивільного кодексу України (в редакції 01.08.2022) Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які посвідчують виокремлене право власності позивачки на горище (горищний поверх) будинку по АДРЕСА_3 чи на будь-яку його частину, а також не додано згоди власників (співвласників) горища (горищного поверху) на здійснення запланованої Позивачкою реконструкції.
Зазначені обставини додатково підтверджуються копією листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» від 06.07.2022 №10663/Х-541-614, що подавалась Позивачкою разом із заявою на видачу містобудівних умов та обмежень від 09.08.2022 (згідно з зазначеним в ній переліком документів).
Суд зазначає, що що будинок по АДРЕСА_3 є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення «Будинок прибутковий», датований 1890 рр. що занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що підтверджено пунктом 3 наказу Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 № 706/0/16-10 та п. 18 додатку 8 до вказаного наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.
Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Суд зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивачкою вже здійснено будування мансарди, що підтверджено знімками «Карти Google» від травня 2015 року, тоді як за дозволом на будівництво мансарди позивачка звернулася в серпні 2022 року.
Суд, зазначає, що предметом позову, зокрема, є законність відмови у наданні містобудівних умов та обмежень викладених в наказі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.08.2022 № 544.
Законність будування мансарди в будинку вул. Борисоглібська, 16а не є предметом позову, тому суд не надає оцінку законності вже побудованої мансарди.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги сукупність доводів викладених в позову та відзиві, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.08.2022 № 544
Відповідно, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, немає підстав для стягнення на користь позивача сплаченого нею судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (місцезнаходження:01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32) про визнання протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.12.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв