03 грудня 2025 рокуСправа №160/21332/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія «Флагман» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія «Флагман» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.04.2024 №UA110130/2024/000180/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваних актів, прийнятих відповідачем, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом (за ціною договору).
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21332/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.
Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.
Також позивачем подано до суду клопотання, в якому позивач просить суд стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ТОВ «Українська торгівельна компанія «ФЛАГМАН» та JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська народна республіка) укладено Зовнішньоекономічний контракт №15092023 від 15.09.2023 (надалі - Зовнішньоекономічний Контракт), відповідно до умов якого ТОВ «Українська торгівельна компанія «ФЛАГМАН» є Покупцем, JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська народна республіка) є Продавцем.
Відповідно до п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту предметом цього контракту є поставка стрічки клейкої пакувальної (далі «Товар»). Поставка Товару здійснюється відповідно до замовлення Покупця. Кожне замовлення укладається у формі Проформи Інвойс, яка є невід'ємною частиною цього Зовнішньоекономічного контракту. У кожній проформі інвойс сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
Відповідно до п. 2.3 Зовнішньоекономічного контракту ціни окремих позицій будуть вказані у проформі інвойс до цього Зовнішньоекономічного контракту.
Відповідно до п. 2.4 Зовнішньоекономічного контракту ціни за товар вказуються відповідно до курсу долару США за 1 кг ваги, або за певну одиницю на умовах FOB NINGBO.
Відповідно до п. 3.1 Зовнішньоекономічного контракту оплата товару проводиться згідно умов зазначених у проформі інвойс.
На виконання умов Зовнішньоекономічного контракту постачальник товару склав на ім'я позивача проформу інвойс YWJX23-12120096, якою попередньо погоджено поставку товару на суму 31915,38 дол. США, умови поставки FOB Ningbo, умови оплати: оплата товару двома частинами - 6383,00 дол. США передоплата, оплата решти після отримання копії коносаменту.
У подальшому постачальник склав та виставив позивачу комерційний інвойс від 03.02.2024 № YWJX23-12120096 на загальну суму 32066,54 дол. США.
З метою митного оформлення товару позивач подав митну декларацію №24UA110130009596U3, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари:
Плити, листи, смужки, стрічки, плівки та інші плоскі форми з пластмаси самоклейні, у рулонах або не у рулонах: з продуктів поліприєднання (адитивної полімеризації). Пакувальна поліпропіленова клейка стрічка Based в джамбо рулонах в асортименті: розм. 1620 (1600) мм х 4000м, колір прозорий, товщ. 36 мкм, 20 рул. - 80360 м; розм. 1620 (1600) мм х 4000 м, колір прозорий, товщ. 38 мкм, 70 рул. - 281350 м; розм. 1620 (1600) мм х 4000 м, колір прозорий, товщ. 43 мкм., 10 рул. - 40330 м; розм. 1620(1600) мм х 4000 м, колір жовтоватий, товщ. 47 мкм., 7 рул. - 28000 м. Виробник: JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD. Країна виробництва: CN.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: Сертифікат якості ZX121204 від 16.01.2024. Копія сертифікату якості ZX23121201 від 20.01.2024. Копія сертифікату якості ZX23121202 від 09.01.2024. Копія сертифікату якості ZX23121203 від 13.01.2024. Копія пакувального листа б/н від 03.02.2024. Копія рахунку-проформи YWJX23-12120096 від 12.12.2023. Копія рахунку-фактури (інвойсу) YWJX23-12120096 від 03.02.2024. Копія коносамента SZZY24020011 від 15.02.2024. Копія автотранспортної накладної 771672 від 24.04.2024. Копія декларації про походження товару YWJX23-12120096 від 03.02.2024. Копія SWIFT платіжного доручення 135 від 19.12.2023. Копія SWIFT платіжного доручення 144 від 16.04.2024. Копія рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 38 від 25.04.2024. Копія довідки про транспортні витрати № 10 від 25.04.2024. Копія прайс-листа виробника товару б/н від 10.12.2023. Копія доповнення до зовнішньоекономічного контракту 09112023 від 09.11.2023. Копія зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу 15092023 від 15.09.2023. Копія договору про надання послуг митного брокера 123 від 01.09.2018. Копія договору (контракту) про перевезення 01/08-22 від 01.08.2022. Копія договору (контракту) про перевезення UA00230931 від 01.01.2021. Копія договору (контракту) про перевезення б/н від 01.01.2021. Копія митної декларації країни відправлення 310120240519334108 від 07.02.2024.
29.04.2024 відповідачем було винесене Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000180/1.
27 квітня 2024 року Дніпровська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000180/1 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Товар було оформлено за митною декларацією № 24UA110130009746U5 від 30.04.2024.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 18.03.2024 №24UA209170021953U1. Митна вартість задекларованих товарів скоригована відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості 2-r (резервний метод).
Суд установив такі підстави для відмови у прийнятті митної декларації.
1) За ЕМД від 29.04.2024 № 24UA110130009596U3 декларантом ФОП ОСОБА_1 заявлено до митного оформлення товар «Пакувальна поліпропіленова клейка стрічка: розміром 1620(1600)мм х4000м, колір прозорий, товщ. 36мкм, 20рул.- 80360м; розміром 1620(1600)мм х 4000м, колір прозорий, товщ. 38мкм, 70рул.-281350м; розм.1620(1600)мм х4000м, колір прозорий, товщ. 43мкм, 10рул.-40330м; розм. 1620(1600)мм х4000м, колір жовтуватий, товщ. 47мкм, 7рул.-28000м.» (країна походження виробництва - Китай), за кодом згідно з УКТЗЕД 3919908060 імпортованого відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 15.09.2023 №15092023 та додатку до нього, укладеного між компанією «JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD» (Китай) та покупцем ТОВ «Українська торгівельна компанія «Флагман» (Україна). Товар поставляється на комерційних умовах FOB NINGBO (Китай). Декларантом до митного оформлення разом з МД поданий проформа - інвойс від 12.12.2023 № YWJX23-12120096 та інвойс від 03.02.2024 № YWJX23-12120096. Відповідно наданій проформі-інвойсу від 12.12.2023 № YWJX23-12120096 сума вартості товару на умовах FOB NINGBO складає 31915,38 дол.США та ціна зазначається дол.США/рулон. В комерційному інвойсі від 03.02.2024 № YWJX23-12120096 вартість партії товару на тих же комерційних умовах поставки зазначена на рівні 32066,54 дол.США та ціна зазначається дол.США/метр. Причому, якщо перераховувати вартість визначену відповідно проформі-інвойсі встановлену відповідно інвойсу, то вартість товару виставлена по позиційно за одиницю товару не розраховується.
2) В наданому договорі транспортного експедирування від 01.08.2022 №01/08-22 (п.2.4.2) укладеного між ТОВ «УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЛАГМАН» та ТОВ «Мультимодал контейнер Сервіс» обов'язками Клієнта, зокрема є: надати Експедитору заявку на надання транспортно-експедиційних послуг не менше ніж за 3 робочі дні до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/прийому. Зазначену Заявку до митого оформлення не надано, зазначене унеможливлює перевірку правильності включення декларантом складових митної вартості в тому числі транспортування.
3) Декларантом до митного оформлення товарів надано банківські платіжні документи, що стосується товару від 29.11.2023 № 135, від 20.03.2024 № 144 що не містять підписів та печаток уповноваженого банку. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару.
4) Наданий прайс-лист компанії JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD. від 10.12.2023, наданий декларантом, має суб'єктивний характер (складений для ТОВ «Українська торгівельна компанія «Флагман») та містить цінову інформацію виключно щодо товарів, зазначених у проформі - інвойсі від 12.12.2023 №YWJX23-12120096 та інвойс від 03.02.2024 № YWJX23-12120096, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців в умовах вільної конкуренції.
5) Відповідно до інформації Інтернет ресурсу www.shippingline.org контейнер з товаром №MRSU5146036 на морському судні «MAERSK HIDALGO/405W» вийшло з порту Ningbo (Китай) 15.02.2024, а 22.03.2024 контейнер з товаром прибув у порт Порт Саїд (Єгипет), де його перевантажено на судно «ALEXANDER BAY/414W», і відправлено у порт Констанца (Румунія). З порту Констанца (Румунія) судно 18.04.2024 відправлено у порт Рені (Україна). Інформація щодо перевантаження контейнера №MRSU5146036 на інші судна, розвантажувальні роботи за маршрутом порт Ningbo (Китай) до порту Констанца (Румунія), а також включення не відображено у наданих документах.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
В порушення указаних норм, оскаржуване рішення (графа 33) не містить обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, що свідчить про необґрунтованість цього рішення.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із нормами Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
Як установив суд, між ТОВ «Українська торгівельна компанія «ФЛАГМАН» та JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська народна республіка) укладено Зовнішньоекономічний контракт №15092023 від 15.09.2023 (надалі - Зовнішньоекономічний Контракт), відповідно до умов якого ТОВ «Українська торгівельна компанія «ФЛАГМАН» є Покупцем, JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська народна республіка) є Продавцем.
Відповідно до п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту предметом цього контракту є поставка стрічки клейкої пакувальної (далі «Товар»). Поставка Товару здійснюється відповідно до замовлення Покупця. Кожне замовлення укладається у формі Проформи Інвойс, яка є невід'ємною частиною цього Зовнішньоекономічного контракту. У кожній проформі інвойс сторони погоджують конкретний перелік товару та інші умови.
Відповідно до п. 2.3 Зовнішньоекономічного контракту ціни окремих позицій будуть вказані у проформі інвойс до цього Зовнішньоекономічного контракту.
Відповідно до п. 2.4 Зовнішньоекономічного контракту ціни за товар вказуються відповідно до курсу долару США за 1 кг ваги, або за певну одиницю на умовах FOB NINGBO.
Відповідно до п. 3.1 Зовнішньоекономічного контракту оплата товару проводиться згідно умов зазначених у проформі інвойс.
Крім того, суд бере до уваги, що у міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів.
Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.
Проформа-інвойс - це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.
У проформі - інвойсі зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.
Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.
Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.
На виконання умов контракту, 12 грудня 2023 року постачальником товару було виставлено позивачу проформу інвойс YWJX23-12120096, якою попередньо погоджено поставку товару на суму 31915,38 дол. США, умови поставки FOB NINGBO, умови оплати: оплата товару двома частинами - 6383,00 дол. США передоплата, оплата решти після отримання копії коносаменту.
На виконання умов проформи-інвойсу від 12.12.2023 YWJX23-12120096, ТОВ «УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ФЛАГМАН» 19.12.2023 сплатив на користь продавця JIANGXI YONGGUAN TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD 6383,00 дол. США, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією в іноземній валюті № 135, в якій в графі 70 є посилання на проформу-інвойс від 12.12.2023 YWJX23-12120096.
Як зазначає позивач, під час формування остаточного замовлення, сторони контракту змінили кількість товару до поставки, про що зазначено у комерційному інвойсі від 03.02.2024 № YWJX23-12120096 на суму 32066,54 дол. США.
У зв'язку із здійсненою передоплатою у розмірі 6383,00 дол. США позивачу необхідно було сплатити решту у розмірі 25683,54 дол. США, що і було зроблено позивачем відповідно до платіжної інструкції № 144, в якій є посилання на комерційний інвойс YWJX23-12120096.
Згідно із правовим висновком, сформованим у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19, Верховний Суд дійшов висновку, про те що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості.
Ціна товару згідно із комерційним інвойсом та прайс-листом розраховується за точною кількістю поставлених метрів плівки, а не за рулон.
Суд приймає доводи позивача про те, що різниця у ціні за 1 рулон пояснюється тим, що загальна довжина фактично поставленого рулону по комерційному інвойсу відрізняється від довжини рулонів зазначених в проф ормі-інвойсу, тому числові розбіжності, які могли стати підставою для коригування митної вартості, відсутні.
Отже, надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Надані повідомлення SWIFT є належним та допустимим документом, які підтверджують оплату поставленого товару.
Вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно із цими стандартами мають бути обов'язково заповнені поля, а також обов'язково має бути зазначений код відправлення.
У наданих позивачем повідомленнях SWIFT міститься посилання на Зовнішньоекономічний контракт, проформу інвойс, зазначено дату операції, суму операції у валюті долар США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.
Тобто надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258.
Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти, зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа № 826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).
Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митних декларацій на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16.
Щодо твердження митниці про суб'єктивний характер наданого митного оформлення прайс-листа.
Так, наданий до митного оформлення прайс-лист містить всі необхідні відомості щодо ідентифікації товару - найменування товару, артикул, ціна тощо.
У постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховним Судом сформовано висновок про те, що прайс-лист: по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Також, прайс-лист (прейскурант) є документом, який складений контрагентом позивача, тому на зміст та форму такого документа позивач впливати не може.
Крім того, прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і чинним законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них. Згідно з загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18).
Чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що прайс-лист містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару, а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає сумнівів, що надані документи, передбачені ч.3 ст.53 МКУ, стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.
Відомості, зазначені у прайс-листі та комерційній пропозиції знайшли своє підтвердження у первинних документах, специфікації та інвойсі. Комерційна пропозиція та прайс-лист по своїй суті виступають пропозицією продавця потенційному покупцю придбання товарів за пропонованими продавцем цінами. Такі пропозиції у формі прайс-листа та комерційної пропозиції можуть надаватись до укладання домовленостей на придбання товарів. Такі домовленості можуть оформлюватись як у формі специфікації до контракту, як передбачено укладеним контрактом, так і у формі рахунку-фактури (інвойсу).
Щодо витрат на транспортування, суд установив, що між позивачем, як клієнтом, і ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС», як експедитором, був укладений договір № 01/08-22 транспортного експедирування від 01 серпня 2022 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 01/08-22 експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
25 квітня 2024 року експедитором було виставлено позивачу рахунок на оплату № 38 на суму 306 102,26 грн за міжнародне морське перевезення Ningbo (China) - Рені (Україна), конт. MRSU5146036, сума 306 102,26 грн.
30 квітня 2024 року експедитором було виставлено позивачу рахунок на оплату № 44 на суму 69 453,52 грн за транспортні послуги за маршрутом м. Рені - м. Дніпро, конт. MRSU5146036 авто держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 - 65 453,52 грн та винагороду експедитора по території України - 4 000,00 грн.
Крім цього, позивачем було надано довідку №10 від 25.04.2024 про транспортні витрати, яка містить відомості про вартість перевезення.
Щодо ненадання заявки на перевезення, суд зазначає, що згідно з п. 3.1. Договору №01/08-22 транспортного експедирування від 01 серпня 2022 року, укладеного з ТОВ «МУЛЬТИМОДАЛ КОНТЕЙНЕР СЕРВІС» витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором оплачуються на підставі виставленого рахунку.
Отже, саме рахунком, який надається експедитором визначається вартість перевезення, а не заявкою.
Заявка за своєю суттю є документом, яким замовник доручає експедитору організувати транспортування товару.
Тобто, заявка не є розрахунковим документом, на підставі якого буде здійснюватися
оплата послуг, та заявка не містить відомостей щодо вартості перевезення.
З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача про те, що зауваження відповідача щодо ненадання заявки не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Факт наданих транспортно - експедиторських послуг та їх оплати документально підтверджений та відповідні документи були надані відповідачу.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. (Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа №804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа №400/2922/18).
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
Таким чином, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За подачу цієї позовної заяви до суду позивачем був оплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладені норми, а також ціну позову, суд зазначає, що у цій справі до сплати підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, а також задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Відповідно до ч.7 Закону України «Про судовий збір», решта суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Також позивачем подано до суду клопотання, в якому позивач просить суд стягнути на свою користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У Рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2019 № 64, додаткову угоду №1 від 31.12.2020 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2019 № 64, додаткову угоду №1/1 від 31.12.2020 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2019 № 64, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги; додаткову угоду №19 від 15.07.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.01.2019 № 64, акт приймання-передачі наданих послуг №18 від 12.09.2024, звіт про надану правничу допомогу від 12.09.2024.
Згідно з умовами укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» в особі адвоката Соколова Д.І. договору від 02.01.2019 №64, клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсягах та на умовах передбачених цим договором.
На виконання умов договору, 15 липня 2024 року року позивач та АО «СМАРТ ЮРИСТ» уклали додаткову угоду №19 до договору, відповідно до умов якої Адвокатське об'єднання на умовах договору зобов'язується надати позивачу наступні послуги з надання правової допомоги: « 1. Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000180/1 від 29 квітня 2024 року; 2. Супровід адвокатами Адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи за позовом КЛІЄНТА до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000180/1 від 29 квітня 2024 року». Вартість послуг за додатковою угодою № 19 до договору складає 8 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 19 до договору клієнт, тобто позивач, оплачує надані послуги з правничої допомоги на підставі рахунку на оплату після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
12 вересня 2024 року Адвокатське об'єднання «СМАРТ ЮРИСТ» виставило позивачу рахунок на оплату № 407, відповідно якого вартість послуг, що передбачені додатковою угодою №19 від 15.07.2024 до Договору про надання правової допомоги № 64 від 02 січня 2019 року складає 8 000,00 грн
Обсяг та види наданої правничої допомоги сторонами підтверджено актом №18 приймання-передачі наданих послуг від 12.09.2024 та звітом про надану правничу допомогу від 12.09.2024.
Отже, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані належні і допустимі докази.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18.
Суд зазначає, що адвокатом позивача під час надання правової допомоги у цій справі складено змістовну позовну заяву, до якої додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Подана адвокатом позовна заява у цій справі відповідала вимогам, установленим Кодексом адміністративного судочинства України. Крім цього, адвокатом була складена і подана до суду відповідь на відзив відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат про надання правової допомоги є співмірною зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, відповідно понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія «Флагман» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.04.2024 №UA110130/2024/000180/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ПВ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія «Флагман» (вул. Джерельна, буд.7, м. Підгородне, Дніпропетровська область, 52001, код ЄДРПОУ 37542705) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. і судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія «Флагман» (вул. Джерельна, буд.7, м. Підгородне, Дніпропетровська область, 52001, код ЄДРПОУ 37542705).
Відповідач: Дніпровська митниця (вул. Княгині Ольги, буд.22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ПВ 43971371).
Суддя Н.В. Кучугурна