04 грудня 2025 рокуСправа №160/28520/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів данні про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування у розшуку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 та 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.08.2025 року ним в електронному кабінеті військовозобов'язаного (застосунок «Резерв+») було виявлено інформацію про нібито порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ТЦК від 17.03.2025 року. Оскільки жодного протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача не складалося, постанова не виносилась, а факт притягнення до адміністративної відповідальності відсутній, наявні правові підстави стверджувати, що відомості до Реєстру про порушення правил військового обліку були внесені відповідачем безпідставно. Вищезазначені дії призвели до порушення прав позивача, оскільки уповноваженими особами відповідача було направлено звернення до органів Національної поліції України про доставлення позивача за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП. Оскільки постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не складено, це виключає можливість реалізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права на звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У зв'язку із тим, що внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформації про позивача як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, є протиправним, виключення відомостей про позивача з баз даних Національної поліції має здійснюватися в такому ж порядку, як і включення таких відомостей, на підставі відповідного повідомлення від відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнає, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що позивач не виконав вимоги Закону України №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та зобов'язав громадян, які мають статус «обмежено придатний», повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року. Навіть на теперішній час позивач не виконав зазначені норми Закону, хоча термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 року. В порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно повістки №2678580, направленої для уточнення даних, про причину неявки відповідача не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. 17.03.2025 року в Реєстрі було створено електронне звернення Е1656813 до Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача у зв'язку з його неприбуттям за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці. Наголошував на тому, що обов'язок проходження позивачем ВЛК є цілком законним та обґрунтованим, оскільки саме ВЛК визначає стан здоров'я військовозобов'язаного, що за своїм змістом є персональними даними позивача, які повинні бути відображені в Реєстрі відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Саме відсутність в Реєстрі інформації про стан здоров'я позивача на виконання вимог Закону України № 3621-ІХ стало підставою для його виклику до відповідача за повісткою №2678580, в якій зазначено «для уточнення даних» та за якою позивач не з'явився. Зауважив, що відповідач не складав протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП та постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Одночасно, норми чинного законодавства України не забороняють наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України. При цьому, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України не є тотожними та рівнозначними поняттями. Відтак, наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, на думку відповідача, не є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України. Також зауважив, що відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, ведення застосунку «Резерв+» не входить до компетенції відповідача, а розшук і затримання громадян відповідачем не проводиться, оскільки на такі дії уповноважена лише Національна поліція України. З огляду на викладене, відповідач вважає, що цілком правомірними є відмітка «Порушення правил військового обліку» щодо позивача, яка міститься в Реєстрі та звернення відповідача до Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо позивача у зв'язку з його неприбуттям за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці (електроне звернення № Е1656813).
До суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з викладеними аргументами відповідача та просить позов задовольнити в повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки як підтверджується самим відповідачем, термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 року, тобто на дату створення (17.03.2025) в Реєстрі електронного звернення Е1656813 до Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача до відповідача, правові підстави для такого доставлення були відсутні. Більш того, відповідачем не було складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення та не винесено стосовно позивача постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП. За таких обставин твердження відповідача про нібито порушення позивачем вимог законодавства є юридично необґрунтованими та належать до категорії припущень, а внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про «порушення правил військового обліку/розшук» є передчасним і протиправним.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивачем в електронному кабінеті військовозобов'язаного (застосунок «Резерв+») було виявлено інформацію про порушення ним правил військового обліку та перебування у розшуку ТЦК, причина розшуку "Не прибули за повісткою ТЦК та СП", дата початку розшуку- "17.03.2025 року". Відповідна інформація відображена в електронному військово-обліковому документі сформованому станом на 01.10.2025 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
15.08.2025 представником позивача - адвокатом Берневеком Владиславом Сергійовичем, було направлено адвокатський запит на адресу відповідача, з метою з'ясування підстав внесення щодо позивача інформації про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в якому він просив:
1. Повідомити чи було встановлено/виявлено уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які порушення правил військового обліку зі сторони ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
2. Повідомити чи складалися (виносилися) уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які постанови або протоколи по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 та або ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ). Якщо так, прошу надати копії таких постанов/протоколів.
3. Повідомити чи надсилалися/направлялися уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які звернення до органів Національної поліції України про доставлення або розшук відносно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) за вчинення ним правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Листом від 20.08.2025 року №4/1/6741 відповідач повідомив, що повісткою № 2678580, яка була надіслана засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за номером відправлення 0610233756450, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , викликався до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 07.03.2025 року о 09:00 год для уточнення даних.
За фактом неприбуття до ТЦК та СП у день, місце і час, визначеними повісткою № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив правила військового обліку (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543), у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_7 було направлено електронне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
У листі також повідомлено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 протокол щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не складався, постанова по справі про адміністративне правопорушення не виносилась.
Задля усунення порушення правил військового обліку відповідач зазначив про необхідність позивачу особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_2 .
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає, що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
З вищевикладених норм випливає висновок, що до реєстру вносяться дані саме про притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Як встановлено судом, ані протокол про адміністративне правопорушення, ані постанова про притягнення до адміністративної відповідальності відносно позивача не складалися, що не заперечується відповідачем.
Відповідач разом із відзивом на позовну заяву надав суду копію повістки №2678580 сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та підписаною електронним підписом 25.02.2025 року, в якій зазначено про необхідність з'явитись ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 року 07.03.2025 о 9:00 год. для уточнення даних.
На підтвердження направлення повістки відповідач надав копію опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення АТ "УКРПОШТА" №0610233756450, а також копію довідки про причини повернення поштового відправлення №0610233756450 відправнику, в якій зазначено, що поштове відправлення повертається через відсутність адресата за вказаною адресою, дата печатки поштового відділення - 12.03.2025 року.
Отже, надані відповідачем докази жодним чином не підтверджують отримання позивачем повістки та факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до суду не надано.
Окрім того, диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Диспозиція статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідач у відзиві зазначає про те, що позивач не виконав вимоги Закону України №3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та зобов'язав громадян, які мають статус «обмежено придатний», повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року. Навіть на теперішній час позивач не виконав зазначені норми Закону, хоча термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 року. В порушення вимог ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно повістки №2678580, направленої для уточнення даних, про причину неявки відповідача не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. 17.03.2025 року в Реєстрі було створено електронне звернення Е1656813 до Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача у зв'язку з його неприбуттям за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці.
Щодо наведених аргументів відповідача суд зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що повістка була направлена позивача у зв'язку з не проходженням ВЛК у визначені законодавством строки, проте у повістці № 2678580 від 25.02.2025 р. зазначено, що позивачу необхідно з'явитися для уточнення даних, а не для проходження військово-лікарської комісії.
Окрім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, термін проходження ВЛК для обмежено придатних громадян було продовжено до 05.06.2025 року, тоді як повістка №2678580 була підписана уповноваженою особою та направлена відповідачем 25.02.2025 року, тобто до закінчення визначених законодавством строків для проходження позивачем ВЛК.
Отже, на дату створення в Реєстрі електронного звернення Е1656813 до Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача до відповідача (17.03.2025 року), термін проходження ВЛК для обмежено придатних громадян було продовжено до 05.06.2025 року та він не закінчився, тобто позивача було оголошено у розшук у зв'язку з не проходженням ВЛК до закінчення відведеного законодавством терміну на проходження ВЛК.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ст.210 КУпАП або ст.210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол чи постанова по КУпАП відносно позивача не складалися, суд вважає, що відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внесені безпідставно.
Враховуючи те, що за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме відповідача, як орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вчинити певні дії.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ОСОБА_1 , а також щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів данні про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування у розшуку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20 до Порядку №1487).
Натомість, Національна поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також забезпечує внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 6 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Відтак, звернення відповідача до органів Національної поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення не знаходить свого логічного обґрунтування та пояснення.
Натомість, постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не складено, що виключає можливість реалізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права на звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На переконання суду, виключення відомостей про позивача з баз даних Національної поліції має здійснюватися в такому ж порядку, як і включення таких відомостей на підставі відповідного повідомлення від відповідача, а тому позовні вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 та 210-1 КУпАП, слід також задовольнити.
Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 і ч.2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у справі не доведено правомірність оскаржуваних дій, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ОСОБА_1 ;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів данні про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування у розшуку;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса