04 грудня 2025 рокуСправа №160/23605/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії-
установив:
15 серпня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
-зобов'язати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на косить ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 771 грн. 58 коп. у день з 29.10.2020 по 19.07.2022 у сумі 484 552 грн. 24 коп. та з 20.07.2022 по 20.01.2023 у сумі 141 970 грн. 72 коп., що загалом становить 626 522 грн. 96 коп. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 складу
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 р. витребувано у Військової частини НОМЕР_1 додаткові докази у справі №160/23605/25, а саме довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяця перед звільненням.
Вказана ухвала отримана відповідачем 29.10.2025р.
Станом на 04.12.2025 р. вимоги ухвали суду не виконані.
Будь-яких клопотань про продовження строку для надання витребуваних документів від відповідача не надходило. Також від відповідача не надходило жодних повідомлень про причини ненадання та/або неможливість надання витребуваних документів.
Відповідності до ч.ч. 5, 6, 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з презумпції обізнаності: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 17.11.2022 у справі №560/5541/20.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
За практикою Верховного Суду, зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
Отже, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вважає, що його повідомлено належним чином.
Суд зазначає, що станом на 04.12.2025 відповідачем проігноровано та не виконано вимоги суду, встановлені ухвалою від 29.10.2025р.
Вирішуючи питання про накладення штрафу по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, особи які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Одним із заходів процесуального примусу є штраф, який застосовується відповідно до статті 149 КАС України у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Враховуючи викладені вище обставини, суд доходить висновку, що відповідачем невиконано процесуального обов'язку, зокрема ухилено від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, а також неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, та неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Відповідно до ч. 5 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025р. щодо надання витребуваних документів та не повідомив про причини їх ненадання, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до відповідача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 144 Кодексу адміністративного судочинства України про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що в силу положень ч. 3 ст. 145 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи систематичного невиконання процесуальних обов'язків відповідачем, враховуючи принцип співрозмірності вчиненого порушення та беручи до уваги те, що ненадання витребуваних документів унеможливлює подальший розгляд справи, суд вважає за належним стягнути з відповідача за невиконання вимог ухвал суду штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 3028,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. ст. 14, 144, 145, 149, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Застосувати до Військової частини НОМЕР_1 заходи процесуального примусу у виді штрафу.
Стягнути в дохід Державного бюджету України з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн.
Строк пред'явлення даної ухвали суду до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили, тобто до 04 березня 2025 року.
Стягувач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Платіжні реквізити для добровільної сплати божниками штрафу (як засобу процесуального примусу) за рішеннями про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу):
Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача UA118999980313090106000026007
Код класифікації доходів бюджету 21081100
Призначення платежу *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф), за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення штрафу)
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко