04 грудня 2025 рокуСправа № 160/29187/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Дзісем Андрієм Романовичем, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250022863 від 13.09.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1986 з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995, з 30.04.2013 до 30.11.2013, з 08.04.2014 до 22.11.2014, з 28.07.2015 до 19.11.2015, з 27.04.2016 до 11.11.2016, з 01.06.2017 до 13.11.2017, з 25.04.2018 до 16.10.2018, з 27.05.2019 до 19.11.2019, з 19.05.2020 до 12.11.2020, та період роботи з 01.04.1996 до 22.08.1996, зарахувати до страхового стажу періоди проходження служби з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 до 23.05.2024 у трикратному розмірі, та призначити пенсію за віком з 06.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250022863 від 13.09.2024 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням. Зазначає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.04.1996 до 22.08.1996. На час набуття стажу позивачем за період роботи на території російської федерації була чинною Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Вихід України з Угоди відбувся у 2023 році, отже у відповідача були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995. Обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено на підприємство як роботодавця. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Крім того, позивач вважає, що до його страхового стажу у кратному обчисленні - один місяць служби за три місяці підлягають зарахуванню періоди проходження військової служби з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023 та з 17.10.2023 до 23.05.2024, протягом яких він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони.
Ухвалою суду від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 06.09.2024 про призначення пенсії з відомостями про додані до заяви документи.
27.11.2024 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», подану до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпрпетровській області, було розглянуто відповідачем за принципом екстериторіальності та прийнято рішення № 047250022863 від 13.09.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Страховий стаж позивача становить 21 рік 08 місяців 22 дні. Підстави для зарахування стажу, набутого після 01.01.1992 на території російської федерації, відсутні, оскільки 19.06.2023 Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення припинила свою дію для України. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1996 до 22.08.1996 через відсутність назви організації при прийнятті на роботу. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів.
У відзиві міститься клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого позивачем 06.09.2024 було подано заяву про призначення пенсії як до територіального органу Пенсійного фонду за його зареєстрованим місцем проживання.
Ухвалою від 29.11.2024 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача.
Витребувані докази від відповідача до суду не надійшли.
Згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 06.09.2024 про призначення пенсії.
За результатами розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250022863 від 13.09.2024 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. У рішенні зазначено, що вік заявника 55 років, страховий стаж 21 рік 08 місяців 22 дні, військовослужбовець. До страхового стажу не зараховано періоди: згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 29.09.1986 роботи у Російській Федерації з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995, оскільки з 01.01.2023 припинено участь Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території колишнього СРСР до 01.01.1992; з 01.04.1996 до 22.08.1996, оскільки відсутня назва організації при прийнятті на роботу (для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з розрахунком стажу позивача (формою РС-право) до страхового стажу тривалістю 21 рік 08 місяців 22 дні зараховано такі періоди: 29.09.1986-29.10.1986; 18.11.1986-25.11.1988 (строкова військова служба); 06.02.1989-25.07.1989; 28.07.1989-22.11.1989; 11.12.1989-21.03.1990; 22.03.1990-18.05.1993; 14.04.1995-01.04.1996; 16.04.1998-31.12.2003; 01.01.2004-05.07.2004; 03.11.2004-27.01.2005, 11.02.2005-11.04.2005 (безробіття); 01.07.2005-31.03.2006; 01.05.2006-31.10.2006; 01.10.2007-31.03.2012; 01.07.2013-30.09.2013; 01.03.2020-31.05.2020 (ФОП, карантин 01.03.2020-31.05.2020 ЗУ № 533-ІХ); 24.01.2022-13.04.2022; 14.05.2022-31.05.2024.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Трудова книжка серії НОМЕР_2 містить такі записи, що стосуються спірних періодів роботи позивача:
записи №№ 12, 13 - з 01.06.1993 до 01.11.1993 у Дорожньо-будівельній фірмі «СМЕНА» машиністом бульдозера;
записи №№ 14, 15 - з 15.02.1994 до 30.04.1994 у Дорожньо-будівельній фірмі «СМЕНА» машиністом бульдозера;
записи №№ 16, 17 - з 08.05.1994 до 18.05.1994 в АТ «Артель старателей «Восход» машиністом бульдозера ділянки відкритих гірничих робіт;
записи №№ 18, 19 - з 18.05.1994 до 10.04.1995 в АТ «Артель старателей «Сибирь» машиністом бульдозера ділянки відкритих гірничих робіт;
записи №№ 20, 21 - з 14.04.1995 до 01.04.1996 у ТОВ «ДИЗАЙН ЦЕНТР» водієм третього класу на легковий автомобіль;
записи №№ 22, 23 - з 01.04.1996 до 22.08.1996 у ЗАТ «ВЕСНА» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області;
записи №№ 37, 38 - з 08.04.2014 до 22.11.2014 у ТОВ «Урюмкан» машиністом бульдозера;
записи №№ 39, 40 - з 28.07.2015 до 19.11.2015 у ТОВ «Артель старателей «Сияние» машиністом бульдозера;
записи №№ 41, 42 - з 27.04.2016 до 11.11.2016 у ТОВ «Артель старателей «Сияние» машиністом бульдозера на відкритих гірничих роботах;
записи №№ 43, 44 - з 01.06.2017 до 13.11.2017 у ТОВ «Артель старателей «Сияние» машиністом бульдозера на відкритих гірничих роботах;
записи №№ 45, 46 - з 25.04.2018 до 16.10.2018 у ТОВ «Артель старателей «Сияние» машиністом бульдозера на відкритих гірничих роботах;
записи №№ 47, 48 - з 27.05.2019 до 19.11.2019 у ТОВ «Артель старателей «Сияние» машиністом бульдозера на відкритих гірничих роботах;
записи №№ 49, 50 - з 19.05.2020 до 12.11.2020 у ТОВ «Артель старателей «Сияние» машиністом бульдозера на відкритих гірничих роботах.
До позовної заяви додано копію трудової книжки не в повному обсязі - відсутні записи №№ 33-36, у зв'язку з чим документально не підтверджується період роботи з 30.04.2013 до 30.11.2013, про зарахування якого до страхового стажу просить позивач.
Підставою незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995 в оскаржуваному рішенні зазначено вихід України з Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», що набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У періоди роботи позивача з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995, про незарахування яких зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача, вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
За наявності положень Угоди, що були чинними у спірні періоди роботи позивача, та гарантували право на пенсійне забезпечення, позивач не може нести тягар негативних наслідків у виді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Угода Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі Пенсійного забезпечення, підписана 13.03.1992, припинила дію для України 19.06.2023.
З урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Такий висновок відповідає викладеному Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995.
Копія трудової книжки серії НОМЕР_2 , додана до позовної заяви, містить також записи про періоди роботи на території Російської Федерації з 08.04.2014 до 22.11.2014, з 28.07.2015 до 19.11.2015, з 27.04.2016 до 11.11.2016, з 01.06.2017 до 13.11.2017, з 25.04.2018 до 16.10.2018, з 27.05.2019 до 19.11.2019, з 19.05.2020 до 12.11.2020, які не зараховано до страхового стажу позивача. Проте, оскаржуване рішення та відзив не містять зазначення підстав та обґрунтування незарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.09.2024 № 047250022863 не відповідає критерію обґрунтованості.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання органу призначення пенсії зарахувати вказані періоди роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .
Підставою незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.04.1996 до 22.08.1996 стала відсутність у трудовій книжці запису про назву організації при прийнятті на роботу.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
У трудовій книжці серії НОМЕР_2 перед записом № 22 про прийняття 01.04.1996 на роботу водієм 3 класу на легковий автомобіль відсутнє як заголовок повне найменування підприємства. До трудової книжки внесено запис № 23 про звільнення 22.08.1996 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Трудова книжка містить номери і дати наказів, на підставі яких внесено записи №№ 22, 23, записи про роботу за період з 01.04.1996 до 22.08.1996 засвідчено підписом керівника та печаткою ЗАТ «ВЕСНА».
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що трудова книжка серії НОМЕР_2 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача, тому зазначений відповідачем недолік, а саме відсутність повного найменування підприємства, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду трудової діяльності позивача з 01.04.1996 до 22.08.1996 згідно з вказаною трудовою книжкою до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії. Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання органу призначення пенсії зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди проходження позивачем служби з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 до 23.05.2024 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою вказаної статті передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): участь у бойових діях у воєнний час - один місяць служби за три місяці.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що загальний період військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період участі у бойових діях у воєнний час - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 23.05.2024 № 2976 старший солдат ОСОБА_1 старший механік у періоди з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 і станом на дату видачі довідки (23.05.2024) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в межах району бойових завдань оборони в смузі оборони військової частини НОМЕР_3 (Мар'їнська міська територіальна громада, Званівська сільська територіальна громада, Сіверська міська територіальна громада та Бахмутська міська територіальна громада). У довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 13.05.2024.
Спору між сторонами щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача немає, однак відповідно до форми РС-право вказані періоди проходження військової служби зараховано до страхового стажу позивача у календарному обчисленні. Обґрунтованих мотивів незарахування вказаного періоду у пільговому обчисленні відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії не наведено.
У довідці військової частини НОМЕР_3 від 23.05.2024 № 2976 зазначено періоди участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в межах району бойових завдань оборони, з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 до 23.05.2024.
Отже, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати вказані періоди до страхового стажу позивача на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Не зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995, з 01.04.1996 до 22.08.1996, з 08.04.2014 до 22.11.2014, з 28.07.2015 до 19.11.2015, з 27.04.2016 до 11.11.2016, з 01.06.2017 до 13.11.2017, з 25.04.2018 до 16.10.2018, з 27.05.2019 до 19.11.2019, з 19.05.2020 до 12.11.2020, та не зарахувавши на пільгових умовах періоди військової служби з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 до 23.05.2024, відповідач дійшов передчасних висновків про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250022863 від 13.09.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, а також відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження періоду роботи позивача з 30.04.2013 до 30.11.2013, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995, з 01.04.1996 до 22.08.1996, з 08.04.2014 до 22.11.2014, з 28.07.2015 до 19.11.2015, з 27.04.2016 до 11.11.2016, з 01.06.2017 до 13.11.2017, з 25.04.2018 до 16.10.2018, з 27.05.2019 до 19.11.2019, з 19.05.2020 до 12.11.2020, та на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці періоди військової служби з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 до 23.05.2024, повторно розглянути заяву позивача від 06.09.2024 про призначення пенсії та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог в частині обрання способу захисту порушеного права позивача.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, відомості про інші судові витрати позивача у матеріалах справи відсутні, у зв'язку із чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250022863 від 13.09.2024 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.06.1993 до 01.11.1993, з 15.02.1994 до 30.04.1994, з 08.05.1994 до 18.05.1994, з 19.05.1994 до 10.04.1995, з 01.04.1996 до 22.08.1996, з 08.04.2014 до 22.11.2014, з 28.07.2015 до 19.11.2015, з 27.04.2016 до 11.11.2016, з 01.06.2017 до 13.11.2017, з 25.04.2018 до 16.10.2018, з 27.05.2019 до 19.11.2019, з 19.05.2020 до 12.11.2020;
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці періоди військової служби з 07.06.2022 до 13.07.2023, з 24.07.2023 до 01.09.2023, з 17.10.2023 до 23.05.2024;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про призначення пенсії та вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Суддя В.В. Рянська