03 грудня 2025 рокуСправа № 160/29855/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Кропової К.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі, у порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, до Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, до Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій позивач просить суд:
скасувати арешти, накладені постановою начальника відділу Широківського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисогор Оксаною Іванівною від 14 жовтня 2022 року при примусовому виконанні на підставі виконавчого листа №197/1403/19 від 19.04.2022 у ВП 69442435, реєстраційний номер обтяження в ДРОРМ 31019481 від 05 грудня 2023 року та реєстраційний номер обтяження в ДРРП 52802289 від 05 грудня 2023 року, на все майно боржника ОСОБА_2 , набуте ним до скоєння злочину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 У жовтні 2024 року позивач отримала сповіщення про загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , загибель пов'язана із захистом Батьківщини. У березні 2025 року із Військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу ОСОБА_2 , надійшло повідомлення про те, що на його рахунку залишились неотримані кошти. 25 березня 2025 року позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 . У липні 2025 року в нотаріальній конторі повідомили позивача про те, що стосовно ОСОБА_2 були відкриті виконавчі провадження, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину. 07.07.2025 позивач отримала лист відповідача, наданий у відповідь на звернення позивача, в якому вказано про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 № 69485636 (борг всього 4645,07 грн), №61135572 (борг всього 301 6,80 грн), №51318207 (борг всього 612,20 грн), №61318631 (борг всього 612,20 грн), №61318885 (борг всього 149,46 грн), №64935803 (борг всього 1758,40 грн), № 64935949 (борг всього 665 грн). Також на виконанні у відділі знаходилось ВП №69442435 (ідентифікатор доступу: 42Д488АБА21Б) з виконання виконавчого листа №197/1403/19 від 19.04.2022, виданого Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про конфіскацію на користь держави всього особистого належного ОСОБА_2 майна. В межах даного виконавчого провадження, на підставі постанови про арешт майна боржника від 14.10.2022 державним виконавцем внесено відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника до ДРОРМ обтяження № 31019481 від 05.12.2023 та ДРОРМ №52802289 від 05.12.2023. 20.05.2024 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження було завершено. Також позивачу була надана відповідачем відповідь від 17.07.2025, в якій вказано, що перевіркою відомостей, що містить АСВП, встановлено, що на виконанні у відділі знаходилось ВП №69442435 з виконання виконавчого листа №197/1403/19 від 19.04.2022 виданого Інгулецьким районним судом м. Кривого рогу Дніпропетровської області про конфіскацію на користь держави всього особистого належного ОСОБА_2 , майна. В межах даного виконавчого провадження, на підставі постанови про арешт майна боржника від 14.10.2022 державним виконавцем внесено відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника до ДРОРМ обтяження №31019481 від 05.12.2023 та ДРРП №52802289 від 05.12.2023. керуючись п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», 20.05.2024 виконавче провадження було завершено. Згідно з наслідками завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону України «про виконавче провадження», арешт з майна боржника знято не було. До матеріалів позовної заяви позивачем були надані платіжні документи, які підтверджують сплату нею у серпні 2025 року, сум заборгованості ОСОБА_2 за вказаними вище виконавчими провадженнями. 23.09.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на грошове забезпечення та інші види виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 в сумі 165315,81 грн, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вказану заяву державним нотаріусом Горбаченко О.В. 23.09.2025 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що на все рухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , відповідачем постановою від 14.10.2022 було накладено арешт. Позивач зазначає, що накладений арешт унеможливлює видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/29855/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме надання до суду доказів звернення в межах строків, встановлених ст. 287 КАС України, або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
31.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку для звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.11.2025 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду; поновлено позивачу строк звернення до суду; прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву (у разі наявності заперечень).
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч.6 ст.162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Ухвалами суду від 05.11.2025 і від 17.11.2025 витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень, які були відкриті стосовно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у тому числі, і виконавчого провадження №69442435.
Відповідачем витребуваних судом документів надано не було.
Згідно з ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на ненадання відповідачем витребуваних судом документів, а також, враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.
Ухвалою суду від 05.11.2025 розгляд справи було призначено на 17 листопада 2025 року на 16:00 год.
17.11.2025 учасники справи у судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Ухвалою від 17.11.2025 суд продовжив строк розгляду адміністративної справи на 20 днів; відклав розгляд адміністративної справи на 03 грудня 2025 року на 13:00 год.
У судове засідання, призначене на 03.12.2025 учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача і її представника. Відповідач причин неявки суду не повідомив.
Розглянувши справу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи.
У жовтні 2024 року позивач отримала сповіщення про загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , загибель пов'язана із захистом Батьківщини.
У березні 2025 року із Військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу ОСОБА_2 , надійшло повідомлення про те, що на його рахунку залишились неотримані кошти.
25 березня 2025 року позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .
У липні 2025 року в нотаріальній конторі повідомили позивача про те, що стосовно ОСОБА_2 були відкриті виконавчі провадження, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.
07.07.2025 позивач отримала лист відповідача, наданий у відповідь на звернення позивача, в якому вказано про наявність відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 № 69485636 (борг всього 4645,07 грн), №61135572 (борг всього 301 6,80 грн), №51318207 (борг всього 612,20 грн), №61318631 (борг всього 612,20 грн), №61318885 (борг всього 149,46 грн), №64935803 (борг всього 1758,40 грн), № 64935949 (борг всього 665 грн). Також на виконанні у відділі знаходилось ВП №69442435 (ідентифікатор доступу: 42Д488АБА21Б) з виконання виконавчого листа №197/1403/19 від 19.04.2022, виданого Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про конфіскацію на користь держави всього особистого належного ОСОБА_2 майна. В межах даного виконавчого провадження, на підставі постанови про арешт майна боржника від 14.10.2022 державним виконавцем внесено відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника до ДРОРМ обтяження № 31019481 від 05.12.2023 та ДРОРМ №52802289 від 05.12.2023. 20.05.2024 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження було завершено.
Також позивачу була надана відповідачем відповідь від 17.07.2025, в якій вказано, що перевіркою відомостей, що містить АСВП, встановлено, що на виконанні у відділі знаходилось ВП №69442435 з виконання виконавчого листа №197/1403/19 від 19.04.2022 виданого Інгулецьким районним судом м. Кривого рогу Дніпропетровської області про конфіскацію на користь держави всього особистого належного ОСОБА_2 , майна. В межах даного виконавчого провадження, на підставі постанови про арешт майна боржника від 14.10.2022 державним виконавцем внесено відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника до ДРОРМ обтяження №31019481 від 05.12.2023 та ДРРП №52802289 від 05.12.2023. керуючись п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», 20.05.2024 виконавче провадження було завершено. Згідно з наслідками завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна боржника знято не було.
До матеріалів позовної заяви позивачем були надані платіжні документи, які підтверджують сплату нею у серпні 2025 року сум заборгованості ОСОБА_2 за виконавчими провадженнями: № 69485636 (борг всього 4645,07 грн), №61135572 (борг всього 301 6,80 грн), №51318207 (борг всього 612,20 грн), №61318631 (борг всього 612,20 грн), №61318885 (борг всього 149,46 грн), №64935803 (борг всього 1758,40 грн), № 64935949 (борг всього 665 грн).
23.09.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на грошове забезпечення та інші види виплат військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 в сумі 165315,81 грн, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказану заяву державним нотаріусом Горбаченко О.В. 23.09.2025 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що на все рухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , відповідачем постановою від 14.10.2022 було накладено арешт.
Позивач зазначає, що накладений арешт унеможливлює видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».
Відповідно до норм частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як установив суд, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .
18.07.2022 Широківським відділом ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесена постанова, якою відкрито виконавче провадження №69442435 із примусового виконання виконавчого листа №197/1403/19, виданого 19.04.2022 Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про конфіскацію на користь держави всього особистого належного ОСОБА_2 майна, стягувачем вказано Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, боржником - ОСОБА_2 .
Виконавчий лист видано за результатами розгляду кримінальної справи №197/1403/19.
14.10.2022 в рамках цього виконавчого провадження була винесена постанова про накладення арешту на майно, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику: все майно, що набуте ним до скоєння злочину.
Постановою державного виконавця від 20.05.2024 у виконавчому провадженні №69442435 виконавчий лист№197/1403/19, виданий 19.04.2022 Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про конфіскацію на користь держави всього особистого належного ОСОБА_2 майна повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із тим, що майно, яке підлягає конфіскації не виявлено.
А як указано вище, у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Під час судового розгляду відповідачем не надано доказів існування на момент звернення з цим позовом до суду виконавчих проваджень, у яких ОСОБА_2 виступає боржником і в межах яких накладено арешт на його майно.
Крім того суд зазначає, що у розумінні приписів частини 1 статті 59 Кримінального кодексу України (далі КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.
Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальна відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.
Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, статтею 49 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.
Таким чином, виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з певними особливостями. Так, державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився. На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.
У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.
Особливість цього спору полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України.
При цьому, оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду. Засуджений не може нести додаткове покарання у виді конфіскації майна протягом невизначеного часу.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» №11 від 21.12.1990 (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством за поданням державного виконавця або прокурора суд може вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.
Отже, при вирішенні питання щодо звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке було придбане після винесення вироку, слід враховувати яким чином придбане це майно, зокрема, чи не придбане воно на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, тощо, і чи не закінчився строк давності виконання вироку.
До матеріалів справи не надано інформації щодо того, яке конкретне майно позивача підлягало конфіскації.
Отже, на цей час відпала необхідність обтяження майна боржника в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №197/1403/19, виданого 19.04.2022.
Таким чином, жодних підстав для продовження дії арешту майна позивача немає, що є достатньою підставою для скасування та зняття арешту, який накладений постановою у ВП №69442435 від 14.10.2022.
При цьому судом враховано, що накладений арешт перешкоджає позивачу прийняти спадщину після ОСОБА_2 .
Суд зазначає, у листі відповідача від 07.07.2025 №96729 вказано, що перевіркою відомостей, що містить АСВП, встановлено, що стосовно ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2 ) були відкриті виконавчі провадження № 69485636 (борг всього 4645,07 грн), №61135572 (борг всього 301 6,80 грн), №51318207 (борг всього 612,20 грн), №61318631 (борг всього 612,20 грн), №61318885 (борг всього 149,46 грн), №64935803 (борг всього 1758,40 грн), № 64935949 (борг всього 665 грн).
Водночас, до матеріалів позовної заяви позивачем були надані платіжні документи, які підтверджують сплату нею у серпні 2025 року сум заборгованості ОСОБА_2 за виконавчими провадженнями: № 69485636 (борг всього 4645,07 грн), №61135572 (борг всього 301 6,80 грн), №51318207 (борг всього 612,20 грн), №61318631 (борг всього 612,20 грн), №61318885 (борг всього 149,46 грн), №64935803 (борг всього 1758,40 грн), № 64935949 (борг всього 665 грн).
Доказів накладення арешту на майно в межах цих виконавчих проваджень до матеріалів справи не надано.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З матеріалів справи видно, що позивачем оплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Згідно з частиною 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведені положення чинного законодавства, а також задоволення позовної заяви, суд зазначає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна задовольнити.
Скасувати арешти, накладені постановою начальника відділу Широківського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисогор Оксаною Іванівною від 14 жовтня 2022 року при примусовому виконанні виконавчого листа №197/1403/19 від 19.04.2022 у виконавчому провадженні №69442435 на все майно боржника ОСОБА_2 , набуте ним до скоєння злочину.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Згідно з ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
З огляду на положення ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Степана Тільги, 20, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065, код ЄДРПОУ 34545939).
Рішення складено 03.12.2025.
Суддя Н.В. Кучугурна