03 грудня 2025 р.Справа №160/34267/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бровка Олександра Олеговича про застосування заходів забезпечення позову, -
01.12.2025 через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради (далі - відповідач-3), в якій позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати висновок ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради від 03.11.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - визнано придатним до військової служби;
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині мобілізації на військову службу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до особового складу підрозділу вказаної частини;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військової служби, та виключити зі списків особового складу частини.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/34267/25 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.
Разом із позовом позивачем подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просить суд:
-заборони Військовій частині номер НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви про застосування заходів забезпечення позову представником позивача адвокатом Бровком О.О. зазначено, що позивача 27.10.2025 постановлено на облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 , висновком ВЛК від 03.11.2025 його визнано придатним до військової служби, попри перебування позивача на обліку у психіатра з діагнозом «легка розумова відсталість без поведінкових порушень», та направлено на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 . Дії співробітники ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо його мобілізації є цілком незаконними, позивача затримано без його волі, повістки про уточнення/оновлення даних, на проходження медичного огляду або для взяття на військовий облік співробітниками РТЦК та СП не вручались. Крім того, працівниками проігноровано наявні медичні документи про його діагноз. До того ж позивач був заброньованим, мав діюче бронювання в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081258) на посаді інженер-електронік 1 категорії із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг. Факт відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) підтверджується довідкою від 28.07.2025 Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081258). Водночас, заброньовані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. З огляду на викладене, невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків. Шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів. Вказаний спосіб забезпечення позову відповідає критерію адекватності та ефективності у ситуації, що склалась, а також гарантуватиме можливість поновлення порушених прав позивача та виконання судового рішення у майбутньому, у разі задоволення позову.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану представником позивача заяву про застосування заходів забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
У спірному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_1 та Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд зазначає, що предметом заявленого позову є визнання протиправними та скасування висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.11.2025, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині мобілізації на військову службу - ОСОБА_1 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу підрозділу вказаної частини.
За змістом заяви про застосування заходів забезпечення позову, підставою для звернення до суду із цим позовом є, на переконання позивача, протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо його мобілізації, оскільки він не підлягає мобілізації за станом здоров'я, що не було враховано відповідачем-1, крім того, йому не вручались повістки про уточнення/оновлення даних, на проходження медичного огляду або для взяття на військовий облік, а також не враховано, що позивач мав діюче бронювання в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081258) на посаді інженер-електронік 1 категорії.
Отже, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач наголошує на очевидній протиправності дій відповідача щодо його призову, що у даному випадку не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.
Надаючи правову оцінку вказаним аргументам, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (стаття 24 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 25 Закону №3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (частина друга статті 25 Закону №3543-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі - Порядок №76).
Відповідно до пункту 3 Порядку №76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія. Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Отже, заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
У заяві про забезпечення позову представником позивача адвокатом Бровком О.О. зазначено про обставини наявності у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він є заброньованим в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081258) на посаді інженер-електронік 1 категорії.
При цьому, доказів на підтвердження вказаних обставин не містить ані заява про забезпечення позову, ані позовні матеріали.
Щодо «очевидності» ознак протиправності дій відповідача та порушення прав позивача оскаржуваними діями (рішеннями), суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В даному випадку представником позивача не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності рішень відповідачів у спірних правовідносинах поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.
При цьому, доводи представника позивача про непогодження з рішеннями відповідачів щодо визнання його придатним до військової служби, щодо мобілізації, що зарахування до особового складу військової частини не вказують на очевидність ознак протиправності таких дій суб'єкта владних повноважень, а судження представника позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб'єктивний характер.
Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Оскільки в оскаржуваних рішеннях, як стверджує представник позивача, йдеться щодо придатності позивача до військової служби, щодо мобілізації, щодо зарахування до особового складу військової частини, а представник позивач у якості забезпечення позову просить заборонити відповідачу-2 - Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі, то фактично йдеться про зупинення реалізації можливих рішень відповідача-2 по відношенню до позивача, що не стосується предмету заявленого спору у цій справі.
Водночас, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником позивача жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження вказаних у заяві обставин не надав, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, суд наголошує, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бровка Олександра Олеговича про застосування заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова