25 листопада 2025 рокуСправа №160/26441/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/26441/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахування уточнених позовних вимог, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №17 від 28.08.2025 р., про відмову у наданні відстрочки; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язати відповідача повідомити про прийняте рішення засобами електронного зв'язку відповідно до Постанови КМУ №560; зобов'язати відповідача видалити з електронних систем «Резерв+» та «Оберіг» відомості про «розшук».
В обґрунтування позову зазначено, що на утриманні позивача перебуває троє дітей віком до 18 років. 28.08.2025 року відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі №160/26869/24 повторно розглянуто його заяву від 16.09.2024 року про надання відстрочки від мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та протоколом №17 відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, причина відмови - не є батьком трьох дітей та не надав документи про відсутність у дітей інших родичів, здатних їх утримувати. Вказує, що зміст Постанови №560 не містить вимог доводити, зокрема неспроможність інших родичів утримувати дітей, а тому відповідач повинен розглянути його заяву та прийняти рішення про відстрочку від призову по мобілізації. Також вважає, що відомості про розшук внесені відповідачем з метою тиску на позивача, оскільки вони з'явились під час оскарження в суді першої відмови відповідача про надання відстрочки. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/26441/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав копію ухвали суду, проте не надав відзиву на позовну заяву.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до сформованого 09.09.2025 року у застосунку «Резерв+» військово-облікового документу наявна інформація: «Розшукує ІНФОРМАЦІЯ_1: порушення військового обліку», причина розшуку: «Не прибули за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1».
Також судом встановлено, що 29.09.2022 року між позивачем та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.09.202 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27.10.2021 року та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 17.07.2019 року батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_5 .
Також згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 02.12.2014 року батьком ОСОБА_6 зазначено ОСОБА_7 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 21.10.2022 року виданого виконкомом Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Також з обставин адміністративної справи №160/26869/24, яка перебувала в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду судом встановлено, що 16.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви додано наступні документи: копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_1 ; копію приписного свідоцтва на ім'я ОСОБА_1 ; військово-обліковий документ від 22.08.2024 р. на ім'я ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_3 ; копію посвідчення НОМЕР_5 від 21.10.2022.
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 №18554 від 29.09.2024, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 26 вересня 2024 p. № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: Не має військово-облікового документа встановленого зразка відповідно до законодавчих актів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі 160/26869/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
03.09.2025 року позивачем отримано повідомлення відповідача, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, справа №160/26869/24 та за поданням Голови комісії з надання відстрочки повторно розглянуто заяву від 16.09.2024 року зареєстровану 23.09.2024 року за вхід. №7302 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 28 серпня 2025 р. № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: не є батьком трьох дітей, не надано документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
Не погодившись із відмовою відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частини 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, а саме: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту Порядок №560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 Порядку №560 цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до приписів пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання. Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судом встановлено, що що 16.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви додано наступні документи: копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_1 ; копію приписного свідоцтва на ім'я ОСОБА_1 ; військово-обліковий документ від 22.08.2024 р. на ім'я ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади на ім'я ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_3 ; копію посвідчення НОМЕР_5 від 21.10.2022.
За результатами розгляду заяви та документів позивача повідомлено, що протоколом від 26 вересня 2024 p. № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі 160/26869/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, справа №160/26869/24 та за поданням Голови комісії з надання відстрочки повторно розглянуто заяву від 16.09.2024 року зареєстровану 23.09.2024 року за вхід. №7302 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 28 серпня 2025 р. № 17 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: не є батьком трьох дітей, не надано документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання.
В даному випадку суд поділяє аргументи позивача та зазначає, що з буквального аналізу приписів пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вбачається, що законодавець не пов'язав право на відстрочку від призову з перебуванням на утриманні військовозобов'язаного виключно біологічних дітей. Отже, окреслена норма не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), натомість, вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України, якою визначено поняття "сім'ї", можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства, а факту утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітніх дітей дружини, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до статей 180, 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, Сімейний кодекс України, передбачає безумовний обов'язок утримання батьками неповнолітньої дитини, а також що це утримання може відбуватися у різні способи: за домовленістю між батьками, шляхом сплати аліментів за рішенням суду або за договором укладеним відповідно до статті 189 Сімейного кодексу України, безпосередньо витрати на утримання дитини під час проживання з нею однієї сім'єю та інше.
З цього можна зробити висновки, що законодавець не виділяє якогось окремого способу утримання дітей, яке надає права на відстрочку за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Будь-який спосіб утримання дітей, визначений Сімейним кодексом України, у такому випадку є підставою для надання відстрочки від призову.
Суд зазначає, що відповідач під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не досліджував факт перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки обґрунтував виключно тим, що не доведено батьківство відносно трьох дітей.
Також суд зауважує, що положеннями пункту 60 Порядку № 560 передбачено право комісії готувати запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Поряд з цим, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснено жодних дій для встановлення факту утримання позивачем трьох дітей віком до 18 років.
Враховуючи зазначене, відмова відповідача у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на тій підставі, що позивач не є батьком трьох неповнолітніх двітей є передчасною.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що відповідач заяву позивача належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про передчасність рішення відповідача, оформленого протоколом №17 від 28.08.2025 року щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повідомити про прийняте рішення засобами електронного зв'язку відповідно до Постанови КМУ №560, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними.
Враховуючи, що відповідач на виконання цього рішення ще не здійснив розгляд заяви від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не порушив порядку направлення такого повідомлення позивачу, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
Щодо зобов'язання відповідача видалити з електронних систем «Резерв+» та «Оберіг» відомостей про «розшук», суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, спосіб захисту (відновлення) порушеного права пов'язаний з визнанням протиправними дій, бездіяльності чи рішень суб'єкта владних повноважень.
Позивачем не було заявлено вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, за результатами визнання протиправними яких необхідно було б застосувати таких спосіб захисту порушеного права як видалення з електронних систем «Резерв+» та «Оберіг» відомостей про «розшук».
В даному випадку позивач не навів в позовній заяві вагомих аргументів та не надав жодних доказів, які б чітко вказували, яку саме протиправну дію чи бездіяльність вчинив відповідач з приводу внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Зазначення позивачем в позовній заяві того, що розшук було оголошено після того як ним розпочато процедуру оскарження рішення відповідача не є підставою для зобов'язання відповідача видалити з електронних систем «Резерв+» та «Оберіг» відомостей про його «розшук».
Не є наслідком зобов'язання відповідача видалити з електронних систем «Резерв+» та «Оберіг» відомостей про його «розшук» за результатами скасування відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформленої протоколом №17 від 28.08.2025 року, оскільки підстави для оголошення позивача в розшук зазначені як неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Крім того позивачем в позовних вимогах не було заявлено вимогу про визнання протиправними рішень, дій, або бездіяльності відповідача, за наслідками встановлення протиправності яких можливо зобов'язати відповідача вчинити конкретні дії на відновлення порушеного чи оспорюваного права позивача.
Також суд зазначає, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо підстав внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) про порушення позивачем правил військового обліку та виключення таких відомостей з реєстру.
Враховуючи вищевикладене, підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видалити з електронних систем «Резерв+» та «Оберіг» відомостей про «розшук» відсутні.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що надання відстрочки належить до повноважень відповідача, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату від 16.09.2025 року.
Отже, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом №17 від 28.08.2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська