04 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9807/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леобро» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Леобро» звернувся з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000057/2 від 06.03.2025 та №UA205140/2025/000160/2 від 17.04.2025 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000169 та №UA205140/2025/001039.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару декларант позивача подав до митного посту «Ковель» митні декларації, в яких митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з тих підстав, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із такими рішеннями та зазначив, що подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за першим методом і не мали жодних розбіжностей. Проте, не зважаючи на подання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість, як вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього, митний орган відмовив у митному оформленні товару і прийняв протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.
На переконання позивача, спірні рішення є необґрунтованими та просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на позовну заяву відповідач пред'явлені позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити, мотивуючи тим, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за митними деклараціями, поданих з метою імпорту товару, було встановлено, що подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. За результатом опрацювання додатково поданих документів та проведених письмових консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (у митного органу та декларанта відсутня інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та відсутня вартісна основа для розрахунку) митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби).
Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними.
Ухвалою суду від 25.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
22 січня 2024 року між ТзОВ «Леобро» (покупець) та компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) (продавець) було укладено контракт поставки за №0122-1, за умовами якого продавець зобов'язується виготовити та поставити покупцеві товари (батути, гойдалки, меблі, товари для дітей; товари для спорту і відпочинку; товари для дому і саду і т.д.), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари. Сторони домовились про те, що товар постачається партіями. Назва одиниць товару, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість партії товару визначається додатками до даного контракту, які становлять його невід'ємну частину (пункт 1.2 контракту). Ціни на товар встановлюються для кожної окремої партії та визначаються в додатках (пункту 2.3 контракту). Пунктами 3.2 і 3.4 контракту визначено, що всі платежі по даному контракту здійснюються покупцем в доларах США на підставі виставлених продавцем рахунків. Умови оплати: 30% суми рахунку передоплата і 70% суми рахунку оплачується перед відправкою контейнера з товаром з порту відвантаження.
16.10.2024 між ТзОВ «Леобро» та компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було укладено додаткову угоду №1 до контракту №0122-1 від 22.01.2024 якою пункту 3.4. контракту викладено в наступній редакції»: «Розрахунки за контрактом здійснюються на умовах передоплати.
30 жовтня 2024 між ТзОВ «Леобро» та компанією «Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd» (Китай) було укладено додаток №3, яким визначено товар, який буде поставлено та умови оплати та поставки товару.
09 січня 2025 року до митного посту «Ковель» з метою імпорту товару №1: «Меблі для сидіння з металевим каркасом 1: інші:- Розкладне крісло HT-167A3 - 150 шт. Матеріал сидінь: текстиль. - Розкладне крісло HT-167D -470 шт. Матеріал сидінь: текстиль. Кольори в асортименті. Транспортуються в розібраному стані для зручності та безпеки транспортування. Всього: 620 шт. Країна виробник: CN. Торговельна марка: LEOBRO. Виробник: Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd». Товар №2: «Меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті: - Розкладне крісло HT-167E2 -130 шт. Матеріал сидінь: текстиль. Кольори в асортименті. Транспортуються в розібраному стані для зручності та безпеки транспортування. Всього : 130 шт. Країна виробник: CN. Торговельна марка: LEOBRO. Виробник: Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd.», що ввозився на адресу ТзОВ «Леобро», подано митну декларацію №25UA205050008758U1. Вартість товару становить 13 388 дол. США. До митної декларації додано: копію контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024; додаток №3 від 30.10.2024; комерційний інвойс SG24ZT1016-3від 09.01.2025; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №12042024-1 від 12.04.2024; рахунок-фактуру №LS-4628202 від 05.03.2025; довідку про транспортні витрати №456804 від 05.03.2025; коносамент WMSS25010254 від 17.01.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів №19022025/1 від 19.02.2025; заявку 30 від 03.03.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів №20012025/1 від 20.01.2025; рахунок на оплату №27 від 04.03.2025; довідку про транспортні витрати №04/03/2025 від 04.03.2025 та CMR №425 від 04.03.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні запропонував подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На електронне повідомлення митного органу декларант додатково подав копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №77 від 31.10.2024 та №98 від 12.02.2025 та супровідний документ Т1 від 03.03.2025 №25PL322080NSACF0K0.
Також заявою №1 від 06.03.2025 декларант повідомив, що додаткові документи надаватись не будуть.
06.03.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000057/2.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 06.03.2025 №UA205050/2025/000057/2 митний орган вказав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.
Додатком від 30.10.2024 №3 до контракту від 22.01.2024 №0122-1 та інвойсом від 09.01.2025 №SG24ZT1016-3 (далі- Інвойс) передбачена передоплата за товари. Банківських платіжних документів, що підтверджують здійснення передоплати за оцінювані товари, не було надано.
Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом надано: договір про транспортно- експедиторське обслуговування від 12.04.2024 №12042024 - 1, договір про надання транспортно- експедиційних послуг від 19.02.2025 №19022025/1, договір про надання транспортно - експедиційних послуг від 20.01.2025 № 20012025/1, рахунок на оплату від 04.03.2025 № 27, рахунок- фактуру від 05.03.2025 № lS-4628202, довідку про транспортні витрати від 04.03.2025 № 04/03/2025, довідку про транспортні витрати від 05.03.2025 № 458604. П.4.1 Договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 №12042024 - 1 передбачена 100% передоплата до моменту надання послуг. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури, не надано. П.1.2 Договору про надання транспортно- експедиційних послуг від 19.02.2025 № 19022025/1 визначено, що заявка є невід'ємною частиною даного договору та містить, зокрема, відомості щодо вартості перевезення. Заявку відповідно до даного договору не надано. П.1.2 Договору про надання транспортно- експедиційних послуг від 20.01.2025 № 20012025/1 визначено, що заявка є невід'ємною частиною даного договору та містить, зокрема, відомості щодо вартості перевезення. Заявку відповідно до даного договору не надано. В рахунку- фактурі на оплату транспортних послуг від 05.03.2025 № LS-4628202 та в рахунку на оплату від 04.03.2025 №27 містяться відомості щодо вартості експедиторської винагороди, проте дані витрати не включено декларантом до митної вартості товарів. Сказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові. В довідці про транспортні витрати від 04.03.2025 №04/03/2025 сказано, що вантажно- розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження (в товаросупровідних документах дані витрати не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені в графи 21 ДМВ). Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Розрахунки згідно із частиною дев'ятою даної статті робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Окрім того, рахунок на оплату транспортних послуг від 04.03.2025 № 27 містить інформацію щодо вартості витрат за перевезення за межами державного кордону України у розмірі 42775,37 грн (за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м/п Ягодин (Україна), приблизна відстань 612 км, що становить 69,89 грн за км, та за перевезення по території України у розмірі 32922,6 грн (за маршрутом м/п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Україна), приблизна відстань 136 км, що становить 242,08 грн за км. З огляду на зазначене, вартість перевезення товарів за межами митної території України є меншою, ніж вартість перевезення товарів на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країні (Польщі), через яку здійснювалось перевезення товарів.
Декларантом на вимогу було надано: копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 31.10.2024 №77, від 12.02.2025 №98, супровідний документ Т1 від 03.03.2025 №25PL322080NSACF0K0. Надані платіжні інструкції не можливо ідентифікувати як такі, що підтверджують здійснення оплати за оцінювані товари, оскільки сума оплати за даними платіжними інструкціями не відповідає вартості оцінюваного товару згідно Інвойсу, та дані платіжні інструкції не містять посилання на Інвойс в графах 70 (призначення платежу).
У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно ст.64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару №1 розкладне крісло становить 4,02 дол.США за кілограм за МД №25UA500500003859U0 від 06.02.2025, а товару №2 - розкладне крісло-ліжко становить 4,02 дол.США за кілограм за МД №24UA205050046873U0 від 31.12.2024.
Також, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000169.
Крім того, 16 квітня 2025 року до митного посту «Ковель» з метою імпорту товару «Меблі для сидіння з металевим каркасом: садове крісло-гойдалка:-HT-182D2 чорне - 150 шт, - HT - 182D2 сіре -150 шт, - HT - 182D2 зелене -100 шт, -HT-186В чорне-50 шт, -HT-186В сіре - 32 шт, - HT-186В зелене - 50 шт, Матеріал сидінь: поліестр. У комплект входять дві подушки. Транспортуються в розібраному стан і для зручності та безпеки транспортування. Торговельна марка: немає даних Виробник: Jinhua SuperGroup Leisure Products Co., Ltd », що ввозився на адресу ТзОВ «Леобро», подано митну декларацію МД № 25UA205140024465U0. Вартість товару становить 21 304 дол. США. До митної декларації додано: копію контакту поставки №0122-1 від 22.01.2024; додаток №1 від 16.10.2024; комерційний інвойс SG24ZT1016-2 від 31.01.2025; платіжні інструкції в іноземній валюті №72 від 18.10.2025 та №110 від 02.04.2025; договір №02072024 про транспортно-експедиторське обслуговування від 02.07.2024; рахунок на оплату №4961 від 14.04.2025; довідку про транспортно-експедиційні витрати №00000003765 від 14.04.2025; коносамент №ZH250100415 від 31.01.2025; договір про надання транспортно-експедиційних послуг міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів №09\12\1 від 09.12.2024; заявку №11\04\2025 від 11.04.2025; договір перевезення вантажів №67 від 11.04.2025; довідку про транспортні витрати від 14.04.2025 та CMR від 14.04.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні запропонував подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) транспортні (перевізні), страхові документи; 4) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На електронне повідомлення митного органу декларант додатково подав заяву №20250417-1 від 17.04.2025 з додатковими документами: рахунок-проформу №SG24ZT1016-2 від 16.10.2024, банківську виписку №б/н від 02.04.2025, банківську виписку №б/н від 18.10.2024, платіжну інструкцію від 14.04.2025 №1086.
17.04.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000160/2.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 17.04.2025 №UA205050/2025/000160/2 митний орган вказав, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів документи містять розбіжності, зокрема: банківський платіжний документ від 18.10.2024 №72 передує виставленому інвойсі № SG24ZT1016-2, датою виставлення якого є дата 31.01.2025; в призначенні платежу банківських платіжних документів від 18.10.2024 №72 та від 02.04.2025 № 110 наявна інформація щодо оплати за контракт від 22.01.2024 №0122-1 в сумі 25608 дол.США,.( 16784 та 8823,10 дол.США). Згідно п. 2.2 даного Контракту загальна вартість договору складає 250000 дол.США, а отже, оплату за товар неможливо віднести до оцінюваної поставки товару та неможливо ідентифікувати до даної поставки. Також згідно п. 3.1 доповнення до зовнішньоекономічного договору від 16.10.2024 умови оплати встановлюються та визначаються в інвойсах на кожну окрему партію товару, в інвойсі № SG24ZT1016-2 від 31.01.2025 передбачена 20% передплата, однак згідно платіжних документів також не можливо ідентифікувати суму згідно поданого інвойсу;
-згідно п. 4.1.3 договору (контракту) про перевезення від 02.07.2024 № 02072024 при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт, платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові та інші збори оплачує покупець протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, до вивозу вантажу з порту, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення. Також передбачені даним договором вантажно-розвантажувальні роботи, однак дані витрати не зазначені в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару, які за правилами ч. 10 ст58 МКУ можуть бути складовими митної вартості.
Згідно транспортного рахунку транспортно-експедиційних витрат на оплату №4961 від 14.04.2025 та довідки про транспортні витрати №б/н від 14.04.2025 вартість транспортних витрат становить 189047 грн, однак в МД зазначено 189046,93 грн, що не відповідає числовому розрахунку даним документам. Довідка про транспортні витрати №б/н від 14.04.2025 містить інформацію щодо надання не тільки транспортних послуг, але і експедиційних послуг. Крім того, в зазначеному рахунку на транспортування не включені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування до кордону України, які є невід'ємними складовими митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т.ч. в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину кордону України, є частина загальних витрат на транспортування (зокрема експедиційних витрат) є обов'язковою для включення до бази оподаткування.(п.4, п.10 ст.58 МКУ, п. 190.1 Податкового кодексу України). Таким чином, стосовно поданих документів, митний орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження експедиційних послуг, витрат на навантажування, розвантажування товару.
З урахуванням зазначеного такі витрати не включені у вартість товару, а тому відповідно до пункту 7 частини 10 статті 58 Кодексу повинні бути включені до митної вартості оцінюваного товару як складова митної вартості.
Митну вартість товару визначено за методом 2а щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією від 30.01.2023 №UA205050/2024/22279 на рівні - 4,02 дол.США/кг з врахуванням положень статті 59 Митного кодексу України.
Також, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/001039.
Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
В розумінні пунктів 23 та 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини третьої статті 246 МК України для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі з урахуванням результатів аналізу ризиків та залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України визначає перелік таких митних формальностей та необхідність участі у їх виконанні посадової особи митного органу.
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до частин першої - третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості - частина шоста статті 54 МК.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Контролюючі органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо підтвердження витрат на транспортування, то суд зазначає таке.
Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом надано: договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.04.2024 №12042024 - 1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.02.2025 №19022025/1, договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.01.2025 №20012025/1, рахунок на оплату від 04.03.2025 №27, рахунок- фактуру від 05.03.2025 №LS-4628202, довідку про транспортні витрати від 04.03.2025 №04/03/2025, довідку про транспортні витрати від 05.03.2025 №458604.
Відповідно до п. 4.1 договору транспортно-експедиторського обслуговування №12042024-1 від 12.04.2024, укладеного між ТзОВ «Леобро» та ТзОВ «Ламан Шипінг», оплата за договором здійснюється клієнтом на підставі та відповідно до рахунку експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше банківського дня, у якому рахунок виставлявся до сплати.
ТзОВ «Ламан Шипінг» 05.03.2025 виставило ТзОВ «Леобро» на оплату рахунок-фактуру №LS-4628202. Оплата проведена в порушення умов договору лише 18.03.2025.
Як вбачається із довідки ТзОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати від 05.03.2025 №458604 вартість міжнародної доставки вантажу, включаючи навантажувально-розвантажувальні роботи за коносаментом WMSS25010254, згідно маршруту: п. Нінбо, Китай - п. Гранськ, Польща - П/П Ягодин - державний кордон України складає транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 18 720 грн; морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 160 992 грн. Страхування вантажу не проводилось.
Отже, довідка про транспортні витрати від 05.03.2025 №458604 не містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України, виходячи з такого.
Так, розбіжності, які стосуються підтвердження витрат на транспортування зазначаємо, що виходячи із складових формули, за якою розраховувалась митна вартість товару, до ціни товару згідно умов договору купівлі-продажу не входили витрати на транспортування, що в розумінні п.6 ч.2 ст.53 МК України передбачає необхідність подання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Твердження позивача про те, що довідка про транспортні витрати є належним документом на підтвердження вартості витрат на транспортування, а також те, що МК України не містить переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у Правилах заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 №599 визначено окремі документи, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування, серед яких :
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт ( наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Водночас, вищевказаних документів позивачем до митного оформлення подано не було.
Також, у пункті 1.2 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів від 19.02.2025 №19022025/1 визначено, що заявка є невід'ємною частиною даного договору та містить, зокрема, відомості щодо вартості перевезення. Згідно п.1.2 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів від 20.01.2025 №20012025/1 визначено, що заявка є невід'ємною частиною даного договору та містить, зокрема, відомості щодо вартості перевезення. Заявки відповідно до даних договорів не були надані.
Проте заявки до даних договорів надані не були, що, на переконання суду, унеможливлювало повноцінну перевірку рівня заявленої митної вартості та призводило до наявності сумнівів щодо дійсності числових значень складових митної вартості.
Верховний Суд у справі №520/22458/23 у постанові від 02.05.2024 також зазначив, що ненадання заявки на перевезення, на яку є покликання у договорі про перевезення товару та в якій має бути визначено вартість перевезення, позбавило митний орган впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а, відповідно, й у правильності визначення митної вартості.
Разом з цим, згідно п. 4.1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 02.07.2024 №02072024 при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт, платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові та інші збори оплачує покупець протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, до вивозу вантажу з порту, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення.
Також передбачені даним договором вантажно-розвантажувальні роботи, однак дані витрати не зазначені в гр. 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару, які за правилами ч. 10 ст58 МКУ можуть бути складовими митної вартості.
Згідно транспортного рахунку транспортно-експедиційних витрат на оплату №4961 від 14.04.2025 та довідки про транспортні витрати від 14.04.2025 вартість транспортних витрат становить 189047 грн. Довідка про транспортно-експедиторські послуги від 14.04.2025 містить інформацію щодо надання не тільки транспортних послуг, але і експедиційних послуг. Крім того, в зазначеному рахунку на транспортування не включені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування до кордону України, які є невід'ємними складовими митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т.ч. в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину кордону України, є частина загальних витрат на транспортування (зокрема експедиційних витрат) є обов'язковою для включення до бази оподаткування.(п.4, п.10 ст.58 МКУ, п.190.1 Податкового кодексу України). Таким чином, стосовно поданих документів, митний орган правомірно дійшов висновку про відсутність документального підтвердження експедиційних послуг, витрат на навантажування, розвантажування товару.
Крім того, згідно умов контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024 сторони домовились про те, що товар постачається партіями. Назва одиниць товару, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість партії товару визначається додатками до даного контракту, які становлять його невід'ємну частину (пункт 1.2 контракту). Ціни на товар встановлюються для кожної окремої партії та визначаються в додатках (пункту 2.3 контракту). Пунктами 3.2 і 3.4 контракту визначено, що всі платежі по даному контракту здійснюються покупцем в доларах США на підставі виставлених продавцем рахунків. Умови оплати: 30% суми рахунку передоплата і 70% суми рахунку оплачується перед відправкою контейнера з товаром з порту відвантаження.
На вимогу митного органу було надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті №77 від 31.10.2024 та №98 від 12.02.2025. У графі 70 «Призначення платежу» вищезазначених банківських платіжних інструкціях вказано - передоплата за товари, відповідно до контракту 0122-1 від 22.01.2024 року.
Відповідно до п. 2.2 контракту поставки №0122-1 від 22.01.2024 сторони домовились про те, що загальна вартість контракту становить 250 000, 00 дол. США.
Сума коштів, оплачена відповідно до платіжної інструкцій в іноземній валюті № 77 від 31.10.2024 року становить - 2 913, 60 дол. США, а платіжної інструкції в іноземній валюті № 98 від 12.02.2025 року - 26 198, 60 дол. США.
Відповідно до Додатку № 3 від 30 жовтня 2024 року загальна вартість товарів складає 13 388, 00 дол. США. Аналогічна вартість товарів - 13 388, 00 дол. США зазначена і в інвойсі №SG24ZT1016-3 від 09.01.2025 року.
Враховуючи, що загальна сума контракту складає 250 000, 00 дол. США, вартість товару, відповідно до інвойсу та додатку до контракту становить - 13 388, 00 доларів США, а суми, відповідно до поданих платіжних інструкцій становлять - 2 913, 60 та - 26 198, 60 доларів США та оскільки в наданих платіжних документах відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, а саме: не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати його з певною поставкою товару, такий документ не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Також, на вимогу митного органу було надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті № 72 від 18.10.2024 та № 110 від 02.04.2025. У графі 70 «Призначення платежу» вищезазначених банківських платіжних інструкціях вказано - передоплата за товари, відповідно до контракту 0122-1 від 22.01.2024 року.
Сума коштів, оплачена відповідно до платіжної інструкцій в іноземній валюті №72 від 18.10.2024 становить - 8 823, 10 дол. США, а платіжної інструкції в іноземній валюті №110 від 02.04.2025- 16 784, 00 доларів США.
Відповідно до інвойсу № SG24ZT1016-2 від 31.01.2025 вартість товарів становить 21 304, 00 дол. США. А отже, зважаючи на те, що загальна сума контракту складає 250 000, 00 дол. США, вартість товару, відповідно до інвойсу - 21 304, 00 дол. США, а суми, відповідно до поданих платіжних інструкцій становлять - 8 823, 10 дол. США та 16 784, 00 дол. США та оскільки в наданих платіжних документах відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, а саме: не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати його з певною поставкою товару, такий документ не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, у зв'язку з порушенням вимоги ч.6 ст.54 Митного кодексу України через неподання декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України.
Суд погоджується з аргументами митного органу, що зазначені у рішеннях про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.
В постанові Верховного Суду у справі №810/5503/15 від 21.01.2020 зазначено, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару на момент здійснення митного контролю та митного оформлення покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності.
Отже, відповідач довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях, виходячи з такого.
Правомірність дій митниці у вище окреслених обставинах підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі №140/947/20 у постанові від 01.10.2021, де Суд дійшов висновку, що оскільки декларантом з приводу розбіжностей не надано документів, які витребовувались митним органом, а відтак таким правомірно з врахуванням повноважень самостійно визначено митну вартість ввезених товарів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
В силу приписів статті 55 МК України контролюючий орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною першою, другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Оскільки подані позивачем документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСАУР, Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт проведення консультації свідчить переписка із декларантом. Водночас, доказів того, що у позивача були будь-які зауваження, матеріали справи не містять.
Згідно ч.1 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно ч.4 ст.59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Так, митну вартість товару згідно з рішеннями про коригування митної вартості правильно визначено згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митними деклараціями від 30.01.2023 №UA205050/2024/22279, від 31.12.2024 №24UA205050046873U0 та від 06.02.2025 №25UA500500003859U0 на рівні - 4,02 дол.США/кг
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки на переконання суду апеляційної інстанції у прийнятому рішенні чітко вказано про використання раніше визнаної (визначеної) митної вартості шляхом зазначення номера та дати митної декларації.
Згідно абз.2 п.7.1 Порядку №631 картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
Відповідно до п.7.2. Порядку №631 у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття карток відмови стали відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 Митного кодексу України (додаткові документи витребовувалися у зв'язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містили розбіжності) в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Так, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного містять причини відмови, вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також в ній вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Тобто така цілком відповідає положенням Митного кодексу України та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631.
Відповідно до ч.7 ст.55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Судом встановлено, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. ТОВ «Леобро» з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до Митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не зверталось.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законними та обґрунтованими.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Леобро» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Леобро» (43024, Волинська область, місто Луцьк, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 7 квартира 33, код ЄДРПОУ 44960526).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код ВП 43958385).
Суддя А.Я. Ксензюк